Decision № 123735595, 10.12.2024, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 рокуСправа №160/20214/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якій просить:

- стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 103996,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заявлений до стягнення податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем узгоджених податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями та нарахованої пені. У добровільному порядку відповідач суми заборгованості не сплачує, що обумовило звернення до суду з цим позовом.

30.07.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання вимог ч. 3ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства Українизроблено запит до виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо отримання інформації про місце проживання (реєстрації) відповідача.

20.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від виконавчого комітету Криворізької міської ради надійшла відповідь на запит, у якій зазначено, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 22.04.2010 по теперішній час.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №160/20214/24 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.08.2024 ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що згідно з податковою вимогою від 07.04.2023 №0000779-1310-0436 та доданого до вимоги детального розрахунку суми податкового боргу розмір податкового боргу з орендної плати за землю становить 49580,71 грн, у той час, коли позивач безпідставно просить стягнути з мене крім вказаної суми податкового боргу ще 54166,80 грн. За якій період позивачем нараховано податковий борг, зазначений у податкових повідомленнях -рішеннях, на підставі якої інформації щодо використання мною той чи іншої земельної ділянки, на підставі яких даних щодо розміру орендної плати за землю а ні позовна заява, а ні долучені до позову копії документів інформації містять. Крім того, відповідач вказує, що 24.07.2020 між нею та Криворізькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки №2020358. Відповідачу було надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:06:082:0001 на вулиці Озерна, 17А у Саксаганському районі м. Кривого Рогу площею 0,1059 га під реконструкцію нежитлової будівлі для розміщення пункту з ремонту та технічного обслуговування автомобілів з магазином непродовольчих товарів площею 20,6 кв.м., строком на 2 роки, з дати державної реєстрації права оренди (державна реєстрація права оренди від 27.07.2020 №37561129) тобто терміном його дії до 27.07.2022. Після закінчення строку дії договору оренди, інших договорів оренди вказаної земельної ділянки відповідач з Криворізькою міською радою не укладала, відповідно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди земельної ділянки на підставі іншого договору оренди земельної ділянки ніж договір від 24.07.2020 №2020358 не зареєстровано. Матеріали справи не містять відомостей про направлення Криворізькою міською радою на адресу позивача інформації щодо укладення відповідачем договору оренди земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі №2020358 від 24.07.2020, також відсутні відомості щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки для визначення розміру орендної плати та відповідно заборгованості з орендної плати за землю. У зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 24.07.2020 №2020358, зважаючи на відсутність у відповідача заборгованості по платі за землю по цьому договору, у позивача, починаючи з дня наступного після закінчення строку дії договору, а саме з 28.07.2022 відсутні підстави для нарахування заборгованості з орендної плати, оскільки розмір орендної плати, та строки її внесення можуть визначатися виключно умовами чинного (діючого) договору оренди землі. Відповідач також вказує, що зазначені у позові податкові повідомлення-рішення вона особисто не отримала, підпис особи у поштових повідомленнях про вручення поштових відправлень їй не належить. Відповідно не можна вважати, що суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю узгоджені.

04.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що сума заборгованості, яка вказана у вимозі №0000779-1310-0436 від 07.04.2023, є сумою заборгованості на дату винесення податкової вимоги. Станом на день подання позовної заяви, сума заборгованості складає 103995,11 грн. Податкова вимога №0000779-1310-0436 від 07.04.2023 була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та отримана особисто 04.05.2023. У зв`язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 103996,11 грн. Позивач вважає, що рішення контролюючого органу було направлено згідно вимог чинного законодавства, а також у зв`язку з неоскарженням податкового повідомлення-рішення відповідачем податковий борг вважається узгодженим та може бути предметом стягнення. Крім того, позивач вказує, що відповідач у відзиві на позовну заяву фактично намагається оскаржити податкові повідомлення рішення без дотримання порядку оскарження рішень контролюючих органів та не в межах строку передбаченого Податковим кодексом України. Тому ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що доводи відповідача про неналежне направлення ППР, термін дії договору оренди, не с предметом спору у справі №160/20214/24, так як не стосується предмету вимог зазначених у позовній заяві, а тому не повинен розглядатись судом як аргумент для прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог по зазначеній справі. Оскільки доказів того, що відповідачем було оскаржено податкову вимогу або будь-які ППР, які є підставою для звернення до суду із позовною заявою про стягнення податкового боргу з даного платника податків не надано, то вимоги зазначені в відзиві на позовну заяву підлягають відхиленню.

Згідно з ч.ч. 5, 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків.

Судом встановлено, що в інтегрованих картках ОСОБА_1 обліковується податковий борг у сумі 103996,11 грн, а саме:

1. Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 103747,51 грн, згідно:

- податкового повідомлення рішення №2098829-2417-0483 від 17.11.2022 на суму 49580,71 грн, термін сплати 19.03.2023;

- податкового повідомлення рішення №268063-2417-0483 від 03.05.2023 на суму 54166,80 грн, термін сплати 10.10.2023.

2. Заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 248,60 грн, згідно:

- пеня, нарахована згідно ст. 129 ПК України на загальну суму 248,60 грн.

З метою погашення податкового боргу 07.04.2023 контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №0000779-1310-0436 відносно відповідача на суму податкового боргу станом на 06.04.2023 у розмірі 54474,07 грн.

Податкова вимога направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку та отримана відповідачем 04.05.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (5006906522710).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до п.41.1 цієї статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з підп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як зазначалося, податкова заборгованість на суму 103996,11 грн виникла у відповідача у зв`язку із несплатою у встановлений законом строк узгоджених грошових зобов`язань по орендній платі з фізичних осіб та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі:

- податкового повідомлення рішення №2098829-2417-0483 від 17.11.2022 на суму 49580,71 грн, термін сплати 19.03.2023;

- податкового повідомлення рішення №268063-2417-0483 від 03.05.2023 на суму 54166,80 грн, термін сплати 10.10.2023;

- пені нарахованої згідно ст. 129 ПК України пені на загальну суму 248,60 грн.

Суд встановив, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у відповідача виник борг, в адміністративному або судовому порядку не оскаржувались.

Відтак, суми грошових зобов`язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу у відповідності до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Проте, у разі зміни суми податкового боргу нормамиПодаткового кодексу України не передбачено обов`язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постановах від 12.06.2018 (справа №810/2533/16), від 19.02.2019 (справа №818/1117/16), від 04.03.2019 (справа №2а-6053/11/1070), від 25.02.2020 (справа №1340/5767/18).

На виконання вказаного положенняПодаткового кодексу України позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 07.04.2023 року №0000779-1310-0436, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків становить 54474,07 грн.

Зазначена податкова вимога вручена відповідачеві, підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Між тим, суд враховує, що з моменту виставлення податкової вимоги, податковий борг ОСОБА_1 не був погашений у повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ним отримувались податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому у п. 42.3 ст. 42 Податкового кодексу Україниміститься застереження, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

За правилами п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Згідно п.п. 45.1,45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Пунктом 10 ч. 2ст. 9 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон №755-IV; у редакції, чинній на час надіслання податкових повідомлень-рішень) встановлено, що до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, належить, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 10 Закону №755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За змістом ст. 9 Закону №755-IV, відомості до ЄДР про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою, і така інформація має бути достовірною.

Системний аналіз зазначених положень свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу.

Поряд з тим, податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.

Здійснюючи аналіз Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, судом встановлено, що зазначені правила не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.

При цьому, як зазначено у п. 8 цих Правил, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. Пунктом 11 Правил визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Згідно з п. 19 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Із системного аналізу зазначених норм слідує, що Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

Повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача (п. 2 Правил).

Відповідно до п. 62 Правил, у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Суд враховує, щоПодатковий кодекс України, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкової вимоги (податкового повідомлення-рішення).

Разом з тим, позивачем долучено до матеріалів справи список згрупованих рекомендованих відправлень, зі змісту яких видно, що податкові повідомлення-рішення надсилались на податкову адресу відповідача.

Крім того, суд враховує, що при вирішенні спорів щодо стягнення боргу, зокрема якщо предметом спору є факт надсилання податкових повідомлень-рішень, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що податковим органом надіслано податкові повідомлення-рішення в порядку, встановленому законом, платник податків має спростовувати ці доводи.

Втім, відповідачем не спростовано доводи податкового органу стосовно надіслання податкових повідомлень-рішень в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд уже неодноразово вирішував подібні спори та сформував усталений підхід, згідно якого добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Вказані висновку суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.01.2024 (справа №140/12235/21) та від 11.07.2024 (справа №380/16242/22).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про неправильний розрахунок сум податку, оскільки відповідно до ч. 1ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема: факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, в т.ч. і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Суд наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковими повідомленнями-рішеннями. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у ч. 2ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, та в межах позовних вимог.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 16.04.2024 у справі №640/17763/21.

Досліджуючи обставини щодо наявності податкового боргу, суд врахував наявні в матеріалах справи докази: прийняття та направлення контролюючим органом на адресу відповідача податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, дані інтегрованої картки платника податку та розрахунок суми боргу. Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про наявність податкового боргу в сумі 103996,11 грн та дотримання контролюючим органом порядку направлення та вручення актів індивідуальної дії. Докази оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.

Згідно із п.п. 95.1,95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Зважаючи на доведеність несплати відповідачем узгоджених сум грошового зобов`язання, такі суми набули статусу податкового боргу, який стягується з платника податків в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним стягнення з відповідача суми заявленого податкового боргу, оскільки належних доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України та ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідно з вимогамист. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок про те, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139,241-246,250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 103996 (сто три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн 11 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський