Decision № 123722763, 11.12.2024, Bila Tserkva City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 379/975/24

Провадження № 2-а/357/128/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізовій А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського відділення №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП рядового поліції Кондратьєва Ярослава Миколайовича про визнання незаконними дій та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Таращанського районного суду Київської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, поліцейського відділення №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП рядового поліції Кондратьєва Ярослава Миколайовича, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ББА №126180 від 25.07.2024 по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення. Судові витрати по сплаті судового збору стягнути з Департаменту патрульної поліції.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 25.07.2024 поліцейський відділення № 2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП рядовий поліції Кондратьєв Ярослав Миколайович склав Постанову серії ББА №126180 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо ОСОБА_1 . Згідно вказаної Постанови ОСОБА_1 керувала транспортним засобом HYUNDAI TUCSON НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . 25.07.2024 року о 00:36 годині в Київській області у місті Тараща, по вулиці Богдана Хмельницького, 46 та не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія відповідна категорія, чим порушила п.24 А та 24 г ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП. Відповідно до чого було постановлено про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та прийнято рішення по справі застосувати до позивача адміністративне стягнення штраф у розмірі 425 грн. Позивач зазначає, що Постанова серії ББА №126180 від 25.07.2024 року повинна бути скасована з наступних підстав. 25.07.2024 року приблизно о 00:10 год, вона, жінка Галина Миколаївна Слободенюк в правовому статусі Людина, Громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухалась в Автомобільному засобі HYUNDAI TUCSON НОМЕР_1 , який належить її матері ОСОБА_3 , по вулиці Богдана Хмельницького в місті Тараща, Білоцерківського району, Київської області, в сторону села Лісовичі, до дому де вона проживає разом з трьома малолітніми дітьми з початку повномаштабного вторгнення рф. Авто було зупинено ОСОБА_4 , який вважає себе поліцейським ППП міста Біла Церква УПП в Київській області, жетон № 0196938 ДПП 015365 та ОСОБА_5 , яка вважає себе поліцейською ППП місто Біла Церква УПП в Київській області, жетон №0180635 ДПП 015262. Позивач вказує, що вона включила знак аварійної зупинки, привідкрила вікно і її вищевказані особи запитали її персональні дані, повідомивши, що її зупинили в зв`язку з рухом у комендантську годину. Позивач вказує, що Права і свободи Людини і Громадянина відповідно до ст. 19 та ст. 92 Конституції України визначаються виключно Законами. Жоден Указ, Постанова, Нормативно правові акти не розповсюджуються на Людину і Громадянина та не підлягають до обов`язкового виконання. Позивач звертає увагу, що відповідач 2 не надав вмотивованої причини зупинки автомобіля, жодного порушення ПДР з її боку не було, на її законну вимогу відповідач 2 не надав Посвідчення поліцейського встановленого зразка. Перебуваючи у чорному одязі, що є порушенням однострою, не підтвердив свою правосубєктність, в порушення ст.ст. 17. 19 Конституції України не надав номера Закону України, яким була створена його організація, інтереси якої він представляє, на підтвердження своїх законних вимог.

Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області від 22 серпня 2024 року адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського відділення №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП рядового поліції Кондратьєва Ярослава Миколайовича про визнання незаконними дій та скасування постанови направлено за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 року головуючим по справі визначено суддю Кошель Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 25 вересня 2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Судом 30.09.2024 р. за вх..№50365 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник Департаменту патрульної поліції Коляда Вадим Геннадійович, який діє на підставі довіреності №22818/41/3/01-2023 від 13.12.2023 р., просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У відзиві зазначив, що твердження позивача, що поліцейськими здійснена була незаконна зупинка транспортного засобу, яким вона керувала та у зв`язку з цим вона не повинна була пред`являти документи є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідно до винесеної відповідачем Постанови, 25.07.2024 о 00 год 36 хв. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON», номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: Київська обл., м. Тараща, вулиця Богдана Хмельницького, 46, керувала транспортним та не пред`явила у спосіб який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.4. а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. В графі номер 7 Постанови «До постанови додається» Поліцейським було вказано відео з боді камер Motorola VB 400 476746, 476734, 476684, 476291, які використовувались Поліцейськими у відповідності відповідно до наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки». Починаючи з 00 год. 20 хв., поліцейський повідомив причину зупинки, а саме рух позивача в умовах комендантської години, в порядку пункту 7 частини 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», після чого позивач не одноразово не виконувала законну вимогу поліцейського про пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії, та у відверто і прямо про це повідомляла, що підтверджує прямий умисел у вчиненні інкримінованого правопорушення. 01 год. 44 хв. відповідачем було оголошено про початок розгляду справи та згідно чинного законодавства, зачитано права передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, та запитав чи бажає позивач скористатись якимось із них, зокрема надати пояснення, на що позивач не побажала ними користуватися, та в грубій формі спілкувалася з поліцейським, таким чином унеможливлюючи належний порядок розгляду справи. На думку представника відповідача ці дії з боку позивача вчинялися виключно з метою уникнення адміністративної відповідальності. Оцінивши докази у справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши значність вчиненого правопорушення, заслухавши пояснення позивача, поліцейський, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати винним позивача, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп. Після чого позивачеві повідомлено порядок оскарження Постанови, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 307, 308 КУпАП. В свою чергу слід зауважити, що позивач з особливим цинізмом відмовився ставити свій підпис про отримання копії постанови. Представник звертає увагу, що на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, а не виконання свого обов`язку та не пред`явлення для перевірки вищевказаних документів, вказує на правомірність винесеної постанови інспектором про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі ст. 126 КУпАП, оскільки подальше не виконання вимоги поліцейського патрульної поліції щодо пред`явлення вищевказаних не виключає адміністративну відповідальність за дії позивача, якими він вже вчинив склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП. Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП.

Судом 04.10.2024 р. за вх..№51279 та вх..№51280 отримано відповідь на відзив, в якій позивач зазначила, що відзив на позовну заяву підписаний Вадимом КОЛЯДОЮ, який діє на підставі Довіреності 22818/41/3/01-2023 від 13.12.2023 року. У Довіреності написано, що Дерпартамент патрульної поліції відповідно до вимог законодавства уповноважує: Коляду Вадима Генадійовича представляти інтереси Департаменту в судах місцевих, апеляційних та Верховному суді. Не відомо відповідно до якого саме законодавства та якої країни Коляда представляє інтереси Довірителя. Також не відомо у якому суді Коляда має право від імені Довірителя представляти інтереси. До Довіреності не Додано копії паспорта Коляди на який є посилання у довіреності. Також Довіреність підписана Начальником Департаменту патрульної поліції Є.О. Жуковим, але до Довіреності не додано Витягу з ЄРДР у якому б було зазначено, що саме Є.О. Жуков має право підписувати відповідні Довіреності. Отже, відзив на позовну заяву з доданою Довіреністю на думку позивача не може бути розглянутий у суді та докази які були додані до відзиву не мають права розглядатися разом з її позовом. Але, прочитавши відзив, позивач, Галина Миколаївна Людина, заявляє, що її права та обов`язки, відповідно до ст. 92 Конституції України визначаються виключно Конституцією України, Законами України, та Міжнародними Актами. Усі Постанови Кабінету Міністрів Людини і Громадянина України не стосуються. В Україні станом на 2024 рік визначено, що Україна -Парламентсько-Президентська Республіка. Тому на неї розповсюджується лише Закони України, і лише ті які доведені до позивача Відповідно до ст. 57 Конституції України, також ці Закони перед застосуванням повинні бути підписані Президентом України, Головою Верховної Ради України та скріплені Великою Гербовою Печаткою, що передбачено ст. 94 Конституції України. Президент Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ під час свого балотування в президенти заявив «Що кожна людина і громадянин в Україні є презедентом», тому вона є вільною людиною, яка має право вимагати від будь яких осіб, тим більше органів виконавчої влади дотримуватись Конституції України, та попереджати повалення Конституційного ладу в Україні. Керуючись Конституцією України, позивач не виконує злочинні накази людей у чорній одежі, Організація яких не утворена Законом України, а Постановою Кабінету Міністрів, яка є внутрішнім документом КабМіну і Організацій, які йому підпорядковані.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Судом встановлено, що поліцейським від. №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП рядовим поліції Кондратьєвим Ярославом Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №126180 від 25.07.2024 р., відповідно до якої ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «HYUNDAI TUCSON», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , 25.07.2024 о 00 год 36 хв. в Київській обл., м. Тараща, по вулиці Богдана Хмельницького, 46, не пред`явила у спосіб який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.4. а) Правил дорожнього руху, чим скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Відповідно до п.2 розділу 4 інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015р. №1395, зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Також, ч. 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правилами ДорожньогоРуху (ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом 2.1 ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, вказаною нормою передбачена відповідальність, в тому числі за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб та полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: частини перша, друга і четверта статті 126.

Факт не пред`явлення на вимогу поліцейського у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія позивачем не заперечується, також, вказана обставина підтверджується відеозаписом з боді-камери, що долучений до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи доводи позовної заяви позивач вказує на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу та відповідно перевірки у неї документів.

Суд критично оцінює такі доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та діє на даний час.

У відповідності до п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Визначення терміну комендантська година міститься у п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Порядок введення комендантської години встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 «Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану».

Пунктами 5, 8 вказаної постанови передбачено, що комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення), який доводиться до відома військових адміністрацій (у разі їх утворення) або ради оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінсоцполітики, Мінінфраструктури, МОЗ, МЗС, АТ «Українська залізниця», відповідних органів Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС, військових командувань, з`єднань, військових частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до інформації з офіційного веб-сайту Київської обласної державної адміністрації розпорядженням № 201 від 23.03.2023 комендантська година на території Київської області діє з 00:00 до 05:00, що у відповідності до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» є рішення уповноваженого органу державної влади про обмеження руху у ці години. Перебувати на вулицях під час комендантської години мають право військові, поліцейські та громадяни, які мають спеціальну для цього перепустку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача зупинено о 00 год. 36 хв., тобто під час дії комендантської години.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух позивача на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, в зв`язку із чим його зупинка працівниками поліції та перевірка документів є правомірними.

Оскільки зупинка транспортного засобу позивача є законною, а тому останній відповідно до вимог ПДР, був зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування.

Натомість, із наявного в матеріалах справи відеозапису з боді-камери вбачається, що на вимогу поліцейського позивач не пред`явила посвідчення водія, що також не заперечується позивачем у позовній заяві.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши відповідність дій працівника поліції, вимогам закону, а також законність та обгрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку, що працівник поліції діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд переконаний в тому, що дії працівників поліції у даній справі спрямовані на захист суспільних інтересів держави та громадян України в умовах війни, а тому не можуть бути визнані протиправними.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд вважає, що обставини адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові, відповідають дійсності, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п. 1 ч.3 ст. 286 КАС України).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55, 68 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 9, 72, 90, 242-246, 251, 255, 262, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського відділення №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП рядового поліції Кондратьєва Ярослава Миколайовича про визнання незаконними дій та скасування постанови, - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції; адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Поліцейський відділення №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП в Київській області ДПП рядовий поліції Кондратьєв Ярослав Миколайович; адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.

СуддяБ. І. Кошель