Decision № 123718561, 22.11.2024, Zhovkva District Court of Lviv Oblast

Справа № 444/2825/24

Провадження № 2/444/1089/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є. секретар судового засідання Садова І. З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівна про визнання права власності на будинок із господарськими спорудами та земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а саме просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку (А-1), площею 60,9 кв.м.; господарська будівля з літньою кухнею (Б), сарай (В), колодязь (К) та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9603 га (рілля 0.8868 га та кормові угіддя 0.0736 га), що належала померлій - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЛВ 011954.

Позивачка за позовом та її представник звернулись із позовною заявою та просили суд визнати право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку (А-1), площею 60,9 кв.м.; господарська будівля з літньою кухнею (Б), сарай (В), колодязь (К) та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9603 га (рілля 0.8868 га та кормові угіддя 0.0736 га), посилаючись на те, що 14.02.2024 року позивачкою отримано відмову від нотаріуса в оформленні спадщини через те, що пропущено строк прийняття спадщини. Позивачка вказує, що доказом прийняття нею спадщини є довідка про постійне проживання позивачки із мамою ОСОБА_3 в с. Погариську Жовківського району та ведення спільного господарства. До дня смерті матері позивачка проживала із мамою, оскільки остання потребувала стороннього догляду.

Відповідач за позовом - Добросинсько-Магерівська сільська рада Львівського району Львівської області просила суд розглядати справу у їх відсутності та не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: приватний нотаріус Львівського нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівна просила суд розглядати справу у її відсутності.

Адвокат позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав заяву про розгляд справи у відсутності позивачки та просив позовні вимоги задоволити.

16 серпня 2024 року ухвалою суду прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до розгляду та відкрито провадження у справі, призначивши справу до розгляду. Одночасно, учасникам справи визначено строки для подання письмових заперечень проти позову із зазначенням доказів, що підтверджує їх заперечення.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року було відкладено розгляд справи на 22 листопада 2024 року на 9:30 год., у зв`язку з тим, що у суду відсутні відомості про повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце цього засідання, тому суд приходить до висновку, що судове засідання необхідно відкласти, а відповідача слід викликати до суду через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла у віці 89 років, вона ж є матір`ю ОСОБА_5 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер у віці 68 років, він же є батьком ОСОБА_5 .

Згідно зі свідоцтвом про народження, батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу, ОСОБА_5 отримала прізвище чоловіка ОСОБА_7 .

Інших спадкоємців немає.

Доказом прийняття позивачкою спадщини є довідка про постійне проживання позивачки з мамою - ОСОБА_3 в с. Погарисько Жовківського району та ведення спільного господарства. До дня смерті матері позивачка проживала із мамою, оскільки остання потребувала стороннього догляду.

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Л. В., в оформленні спадщини ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_8 було відмовлено через те, що пропущено строк прийняття спадщини.

В довідці №254 від 13.02.2024 року, яка видана виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 зазначається, що ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 .

В довідці №255 від 13.02.2024 року, яка видана виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 зазначається, що ОСОБА_2 , проживала без реєстрації разом з матір`ю ОСОБА_3 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 і вели спільне господарство.

В довідці №256 від 13.02.2024 року, яка видана виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 зазначається, що заповіти від імені ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Погариській сільській раді не посвідчувалися.

В довідці №257 від 13.02.2024 року яка видана виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 зазначається, що ОСОБА_3 дійсно була власником середньої земельної частки (паю) в розмірі 0,80 га, з них 0,67 га ріллі та 0,13 га кормові угіддя, про що в Книзі записів (реєстрації) сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) на території Погариської сільської ради Жовківського району Львівської області зроблено запис за № 25 від 08 квітня 1996 року і видано сертифікат серії ЛВ 154546.

В довідці №258 від 13.02.2024 року, яка видана виконкомом Добросинсько-Магерівської сільської ради Замківського старостинського округу № 2 зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_1 в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтями 1269-1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

В пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка повинна бути у вигляді саме постанови, згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5).

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Як зазначив ВССУ в листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про спадкування, слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі.

До того ж, відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Відповідно до ст.120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття спадкодавцем права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

У відповідності до ст.123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Згідно з ст.124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

У відповідності до ст.125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

В силу вимог ст.126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору; яке було на час їх вибуття і яке збереглося.Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в п.п.«г» своєї постанови №20, за правилами ст.563 ЦК України 1963 року, спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Судом встановлено, що домогосподарство № ПГО 440 в АДРЕСА_1 відноситься до колгоспної суспільної групи господарств. Членами колгоспного двору в АДРЕСА_1 були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_6 . Тобто, майно колгоспного двору належало в рівних частках по кожному члену колгоспного двору в АДРЕСА_1 , а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .

ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті батька.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Перешкодою в реалізації позивачки її законних прав та інтересів, є те, що вона позбавлена можливості у позасудовому порядку оформити спадщину після смерті батьків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку (А-1), площею 60,9 кв.м.; господарська будівля з літньою кухнею (Б), сарай (В), колодязь (К) та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9603 га (рілля 0.8868 га та кормові угіддя 0.0736 га), що належала померлій - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЛВ 011954.

В той же час, у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони, понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо в позові відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Позивач по справі не ставить питання стягнення судового збору із відповідача, а тому суд е вбачає підстав для стягнення судового збору із відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 142, 263-265, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається із: житлового будинку (А-1), площею 60,9 кв.м.; господарська будівля з літньою кухнею (Б), сарай (В), колодязь (К) та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9603 га (рілля 0,8868 га та кормові угіддя 0,0736 га), що належала померлій - ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ 011954.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення суду складено 22 листопада 2024 року. .

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Добросинсько-Магерівська сільська рада Львівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04371727, адреса: 80337, Львівська область, Львівський район, село Добросин, пл. 40-річчя Перемоги, будинок 3;

Третя особа, без самостійних вимог на стороні позивача: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівна, адреса: 80300, Львівська область, Львівський район, м. Жовква, вул. Й. Сліпого, 2/2, тел.: НОМЕР_5 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_4

Суддя: Мікула В. Є.