Decision № 123712477, 10.12.2024, Commercial Court of Rivne Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/914/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239)

до Фізичної особи-підприємця Кузьмича Сергія Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 281 069 грн 96 коп.

учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою наявних технічних засобів відео- та звукозапису з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи (підсистема відеоконференцзв`язку).

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи-підприємця Кузьмича Сергія Федоровича про стягнення 281 069 грн 96 коп. (з яких: 71 286,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 206 018,36 грн - заборгованість за процентами; 3765,40 грн - заборгованість за комісією). Також позивач просить покласти на відповідача витрати на правову професійну допомогу у розмірі 9 500 грн 00 коп.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем кредитного Договору № 474775-КС-002 від 29.09.2023 в частині повернення наданої позики.

Також у позовній заяві викладено клопотання про витребування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію, що містить банківську таємницю, котра стосується відповідача у справі.

Ухвалою від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/914/24. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 05.11.2024. Вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про проведення усіх судових засідань у справі № 918/914/24 в режимі відеоконференції за участю представника позивача задоволено. Постановлено проводити усі судові засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/914/24 із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" Глуховецьким Олександром Степановичем (адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в режимі відеоконференції. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

Ухвалою від 05.11.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, 14360570) у строк до 22.11.2024 інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська карта № НОМЕР_3 на ім`я Кузьмича Сергія Федоровича; інформацію (виписку) про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_3 за період з 29.09.2023 по 02.10.2023 включно. Відкладено розгляд справи по суті на "26" листопада 2024 р. на 15:50 год.

26 листопада 2024 року у визначений судом час для проведення судового засідання по даній справі у Рівненській області було оголошено повітряну тривогу через загрозу ракетних ударів. Відтак судове засідання у справі № 918/914/24 призначене на "26" листопада 2024 р. на 15:50 год. не відбулося.

Ухвалою від 26.11.2024 повідомлено сторін, що наступне судове засідання з розгляду справи № 918/914/24 по суті відбудеться 10.12.2024. Постановлено провести судове засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/914/24 із представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" Глуховецьким Олександром Степановичем в режимі відеоконференції. Повторно витребувано у Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" у строк до 06.12.2024 (включно) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи випускалася банківська карта № НОМЕР_3 на ім`я Кузьмича Сергія Федоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ); інформацію (виписку) про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_3 за період з 29.09.2023 по 02.10.2023 включно.

09 грудня 2024 року від Акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" надійшов лист на виконання вимог ухвал від 05.11.2024 та від 26.11.2024.

10 грудня 2024 року від представника позивача Глуховецького Олександра Степановича надійшла заява про проведення судового засідання 10.12.2024 без його участі.

10 грудня 2024 року судом встановлено, що відповідач у справі не з`явився, позивач та відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили.

Позивач скористався правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. При цьому про час, дату та місце проведення даного судового засідання позивач повідомлений належним чином ухвалою від 26.11.2024, яка доставлена до електронного кабінету ТОВ "Бізнес Позичка 29.11.2024.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про національного оператора поштового зв`язку» від 10/01/2002 № 10-р виконання функцій національного оператора поштового зв`язку покладено на Публічне акціонерне товариство «Укрпошта».

Відповідно до п. 75 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, послуги поштового зв`язку оплачуються під час їх замовлення, якщо інше не передбачено відповідним договором, у національній валюті за діючими тарифами. За приписами п. 2 вказаних Правил підтвердженням надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень за Правилами (п. 2) застосовується штрихова позначка, що побудована за певними правилами, - штриховий кодовий ідентифікатор (трек-номер), за яким можна ідентифікувати поштове відправлення.

Також, згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону вважаються, зокрема, суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку, або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, і ПАТ «Укрпошта» є розпорядником інформації щодо універсальних послуг поштового зв`язку (умов постачання товарів, послуг та цін на них). Отже, враховуючи наведене, правомірним є використання відомостей, отриманих із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта».

З огляду на викладене вище, суд може користуватися відомостями, отриманими з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» за допомогою функції відстеження поштового відправлення за його трек-номером. До матеріалів справи може бути долучено засвідчений витяг з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 991/6905/21, провадження № 51-5497км21).

Як встановлено судом із офіційного веб-сайту Укрпошти в мережі Інтернет https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, поштове відправлення за трек-номером 0610212711775 (а саме, ухвала від 26.11.2024) вручено Фізичній особі-підприємцю Кузьмичу Сергію Федоровичу. Відтак відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного судового засідання.

Засвідчений витяг з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання вказаних поштових відправлень долучено судом до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без участі позивача та відповідача.

Судом встановлено, що Акціонерне товариство КБ "ПриватБанк" виконало вимоги суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву (у строки і порядку визначені ухвалою суду від 09.10.2024) справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, господарським судом встановлено наступне.

29 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) і Фізичною особою - підприємцем Кузьмичем Сергієм Федоровичем (позичальник) укладено Кредитний Договір № 474775-КС-002 (далі Договір).

Як вбачається зі змісту Договору, разом із Правилами надання коштів у кредит фізичним особам - підприємцям, затв. 27.06.2022 (далі Правила) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений (п. 5, 14 Кредитного договору).

Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п. 1. Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (далі - Договір).

Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що кредит надається строком на 24 тижні, стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15012667, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 11 250,00 грн. Термін дії Договору до 15.03.2024. Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.

Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (далі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.

Пункт 2.2. Договору передбачає, що сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору.

Пунктом 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитодавець свої зобов`язання відповідно умов Кредитного договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується Довідками та квитанціями ТОВ ФК «Елаєнс».

В той же час відповідач всупереч умовам Кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України свої зобов`язання належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти у загальному розмірі - 25 000 грн:

- 7 484,60 грн - часткове погашення комісії за надання кредиту;

- 13 801,60 гривень - часткове погашення процентів за кредитом;

- 3 713,80 гривень - часткове погашення тіла кредиту.

Часткове погашення відповідачем заборгованості за Кредитним договором підтверджується довідкою ТОВ «Платежі Онлайн».

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Відповідно до розрахунку позивача станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним Договором становить: 71 286,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 206 018,36 грн заборгованість за процентами; 3765,40 грн - заборгованість за комісією. Проценти нараховувалися по 15.03.2024 включно.

Як унормовано положеннями ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст. 193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, а порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій. Одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексу України.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору про надання кредиту.

У силу положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що відповідно до договору, позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 75 000 грн 00 коп, що підтверджується довідкою, долученою до матеріалів справи.

Крім того, судом встановлено, що Акціонерне товариство КБ "ПриватБанк" виконало вимоги суду та надало інформацію, що на ім`я Кузьмич Сергій Федорович в банку емітовано карту № НОМЕР_4 IBAN НОМЕР_5 . Додатково банком направлено виписку по рахунку № НОМЕР_3 за період із 29.09.2023 по 02.10.2023. З даних документів встановлено приналежність відповідачу банківської картки № НОМЕР_3 , на яку видавалися кредитні кошти, а також встановлено зарахування 29.09.2023 кредитних коштів у розмірі 75 000 грн 00 коп. на банківську картку відповідача.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача по кредитному договору.

Вказаний кредитний договір відповідач у судовому порядку не оспорив, натомість отримав кредитні кошти, користувався ними та частково погашав заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі (ст. 4 Закону).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 6 даного закону передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ст.8 вищевказаного закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. п. 1, 6 ч. 1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 6 ст. 11 вищевказаного закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, який в судове засідання повторно не з`явився, письмовий відзив на позов не подав, а тому вони підлягають до повного задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правилами ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 474775-КС-002 від 29.09.2023 у розмірі 71 286,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 206 018,36 грн - заборгованість за процентами; 3 765,40 грн - заборгованість за комісією.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 3 372 грн 84 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 9 500 грн 00 коп.

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 372 грн 84 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 2953 від 02.10.2024.

Оскільки позовна заява подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", то за її подання позивачем сплачено судовий збір в належному розмірі, що узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом в Ухвалі від 20.10.2021 у справі N 914/2410/21, а також в Постанові Великої Палати від 16.11.2022 по справі № 916/228/22.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі позов задоволено.

Відтак судовий збір в сумі 3 372 грн 84 коп. згідно з положеннями ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається позивач просить суд стягнути на свою користь із відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені при розгляді справи, у загальному розмірі 9 500 грн 00 коп.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у цій справі позивачем надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022; рахунок - фактура № Р-00000164 від 01.10.2024; акт № Р-00000164-01-10/24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.10.2024, підписаного сторонами через сервіс електронного документообігу «Вчасно» https://vchasno.ua/; платіжний документ № 2945 від 02.10.2024; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 25.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - клієнт) в особі Гайворонської Mapії Миколаївни та Адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" (далі - адвокатське об`єднання) в особі керуючого партнера адвоката Глуховецького Олександра Степановича укладено Договір № б/н про надання правової (правничої) допомоги.

Згідно з п. 1.1. Договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогy в обсязi та на умовах, передбачених даним договором.

У відповідності до п. 1.2. Договору адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів клієнта та надавати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а клієнт зобов`язується оплатити виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього Договору).

Як вбачається, у розділі 4 Договору його сторони погодили порядок здійснення розрахунків. Так, клієнт та адвокатське об`єднання погодили, що правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях. Оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих клієнтом рахунку (рахунків). При розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений адвокатським об`єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками. За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується Сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода). Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо Акт про надання правової допомоги підписаний обома Сторонами. В акті, який підписаний Сторонами, Сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість (ціну) правової допомоги - гонорару (винагороди). В цьому випадку Сторони керуються умовами акта.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Судом встановлено, що між позивачем (замовником, клієнтом) та адвокатським об`єднанням підписано без зауважень акт № Р-00000164-01-10/24 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.10.2024. Акт підписано сторонами через сервіс електронного документообігу «Вчасно» https://vchasno.ua/.

З даного Акту вбачається, що представник ТОВ "Бізнес Позика" Гайворонська М.М. та представник виконавця Глуховецький О.С. склали цей акт про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Кузьмич С.Ф. на загальну суму 9 500 грн 00 коп.

Замовник не має до виконавця ніяких претензій щодо якості і термінів наданих послуг та розміру послуг.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвокатського об`єднання в розмірі 9 500 грн 00 коп.

Розглянувши вимогу позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога, враховуючи відсутність заперечень відповідача, господарський суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Ла-вентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано сукупність доказів: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 ст.126 ГПК визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Судом встановлено, що на час розгляду справи, доказів недійсності Договору від 25.11.2024 про надання правової (правничої) допомоги суду не надано.

У акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.10.2024 міститься посилання, що надання правової допомоги полягає в представництві інтересів клієнта з питань, що пов`язані зі спором ТОВ "Бізнес Позика" із ФОП Кузьмич С.Ф., а саме: підготовка позовної заяви.

Адвокатське об`єднання виписало рахунок-фактуру № Р-00000164 від 01.10.2024 для ТОВ "Бізнес Позика" на суму 9 500 грн 00 коп. на підставі Договору від 25.11.2024.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана представником ТОВ "Бізнес Позика" адвокатом Глуховецьким Олександром Степановичем.

Окрім того, вбачається, що адвокат Глуховецький Олександр Степанович брав участь у судовому засіданні 05.11.2024 у справі № 918/914/24.

Повноваження адвоката Глуховецького Олександра Степановича підтверджуються: Договором про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022; довіреністю " б/н від 25.11.2022 та Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 видане 31.08.2017 Радою адвокатів Тернопільської області.

Із матеріалів справи вбачаться, що ТОВ "Бізнес Позика" оплатило на рахунок адвокатського об`єднання 9 500 грн 00 коп. із призначенням платежу "Оплата надання правової допомоги по стягненню заборгованості з ФОП Кузьмич С.Ф. зг. рах № Р 00000164 від 01.10.2024 по Дог. б/н від 25.11.2024 без ПДВ".

Із викладеного вбачається, що позивачем надано усю сукупність документів, якими стверджується, що адвокатським об`єднанням "Правовий баланс" безпосередньо в особі адвоката Глуховецького Олександра Степановича була надана правова правнича допомога ТОВ "Бізнес Позика" у справі № 918/914/24.

Як встановлено судом, Адвокатське об`єднання та клієнт (замовник, позивач), керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, погодили між собою відповідно розмір та вартість такої допомоги у сумі 9 500 грн 00 коп.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд зауважує, що при погодженому між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Відтак оскільки як вбачається із Договору та акту здачі-прийняття робіт та між позивачем та адвокатським об`єднанням узгоджено фіксований розмір гонорару, що становить 9 500 грн 00 коп., - суд не надає оцінку видам правової допомоги та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку про те, чи потрібно надавати суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, у разі, якщо сторони погодили оплату у фіксованій сумі.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила таке:

"140. подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

143 ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис".

Суд зазначає, що у даному випадку для підтвердження витрат, понесених позивачем на отримання правової допомоги не потрібний як детальний опис робіт, так і Звіт про надану правову допомогу, які б містили перелік послуг, які надані адвокатським об`єднанням для позивача.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

Суд підкреслює, що оскільки сторони дійшли згоди про фіксований розмір правової правничої допомоги у розмірі 9 500 грн 00 коп за ведення справи № 918/914/24 - фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в даному випадку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.146).

Суд зауважує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Господарський суд вважає включення до витрат на професійну правничу допомогу написання клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - таким, що не відповідає критерію "розумності витрат на професійну правничу допомогу".

Спір у даній справі є майновим, що виник у зв`язку із невиконанням кредитного договору. Справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні через ціну позову, яка складала при пред`явленні позову 281 069 грн 96 коп., а також у зв`язку із вимогою позивача, заявлено у п. 1 прохальної частини позовної заяви. Обсяг доказів, що підлягали опрацюванню є незначним. Крім того, спір у даній справі не відноситься до категорії складних спорів, судова практика є сталою. Спір у даній справі є типовим.

Водночас суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у справі (9 500 грн 00 коп.) відповідають критерію "розумності їх розміру".

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, враховуючи відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є покладення витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем, на відповідача.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги позивача про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі та стягнення з відповідача 9 500 грн 00 коп.

Вказана сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу його адвоката підтверджена належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123,129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи-підприємця Кузьмича Сергія Федоровича про стягнення 281 069 грн 96 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузьмича Сергія Федоровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) 71 286 (сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн 20 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 206 018 (двісті шість тисяч вісімнадцять) грн 36 коп. - заборгованості за процентами; 3 765 (три тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 40 коп. - заборгованості за комісією, 3 372 (три тисячі триста сімдесят дві) грн 84 коп. - судового збору та 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "12" грудня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич