Decision № 123640887, 27.11.2024, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2024м. ХарківСправа № 922/2466/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Чугуївської окружної прокуратури Харківської області (63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 98; код ЄДРПОУ: 02981010834) в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945) до 1) Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766) 2) Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, б.22, код ЄДРПОУ: 21560045) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та визнання права власності за участю представників:

прокуратури Ногіної О.М., посвідчення №072833 від 01.03.2023;

позивача не з`явився;

відповідача 1 Полегенької К.А., довіреність №9261 від 09.01.2024;

відповідача 2 Нікітенка Д.Ю., ордер ВІ №1234452 від 31.07.2024.

ВСТАНОВИВ:

16.07.2024 Чугуївська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укртелеком", в якій просить суд:

1) усунути перешкоди власнику державі в особі Фонду державного майна України у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту № 79573, розташованою за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, шляхом:

- визнання недійсним свідоцтво про право власності від 11.04.2008, виданого Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, в частині передачі у власність АТ Укртелеком підвальних приміщень (приміщення № 12, 20, 21, 22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту № 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. А1 за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118;

- зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту № 79573, площею 61,6 кв. м, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. А1 (приміщення № № 12, 20, 21, 22) за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

2) визнати право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України на підвальні приміщення (приміщення №№12,20,21,22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту сховищем з обліковим номером 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. А1 за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118,

а також стягнути з відповідача судовий збір.

Позов обґрунтовано порушенням інтересів держави в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 прийнято позовну заяву (вх.№2466/24 від 16.07.2024) Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства "Укртелеком" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та визнання права власності до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2466/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 07.08.2024.

07.08.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№19821 від 07.08.2024).

У відзиві представник відповідача зазначила, що прокурором не надано до суду належних і допустимих доказів того, що ФДМУ не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідача у цій справі, а сама по собі обставина не звернення Фонду із позовом, не свідчить про неможливість виконання функцій із захисту інтересів держави. Прокурором не доведено, що здійснення повноважень по управлінню спірним майном віднесено до повноважень саме ФДМУ, а не іншого державного органу. Більш того, в листі Фонду №10-24-17186 від 24.06.2024 йдеться про те, що спірна захисна споруда не належала та не належить до сфери його управління. Прокурором не доведено належними і допустимими доказами, на підставі яких документів саме ФДМУ є органом, уповноваженим здійснювати управління захисною спорудою.

На переконання представника відповідача, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про видачу свідоцтва про право власності, яке виконано на час звернення з позовом до суду є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння. На момент (в 2008 році) видачі свідоцтва про право власності на будівлю ВАТ Укртелеком не була проведена Фондом інвентаризація майна АТ Укртелеком, не було виділено майно, яке не підлягає приватизації, були відсутні будь-які документи про спірну ЗСЦЗ, а саме її місцезнаходження, площу та вартість, як окремого об`єкту нерухомого майна що підтверджується як доданими до матеріалів справи документами так і самим позивачем.

Також, як стверджує представник відповідача, з урахуванням того, що оспорювання акту відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності акту, то на таку вимогу має поширюватися позовна давність. Тобто сутність вимоги про визнання недійсним державного акту про право власності на землю не виключає застосування до неї позовної давності. Разом з цим, до вимог про повернення майна на користь держави в особі Фонду не застосовуються положення негаторного позову, оскільки це є вимогою віндикаційного позову, до якого застосовується строк позовної давності. Водночас, позовна вимога прокурора про визнання права власності є неефективним способом захисту порушеного права.

Разом з цим, як зазначила представник відповідача, підвальні приміщення за адресою: Харківська область м. Чугуїв вул. Харківська, 118, в складі яких знаходиться захисна споруда є невід`ємною частиною двоповерхової будівлі, а разом є єдиними конструктивними елементами, складовою частиною будівлі, що утворюють разом єдине ціле, що дає змогу їх використання за призначенням. В спірних приміщеннях підвалу знаходяться несучі, огороджувальні та несучо_огороджувальні елементи (конструкції) будинку, теплові мережі та обладнання, які обслуговують всі інші приміщення будівлі, а також площа спільного користування - коридор. Відокремлення конструктивних елементів захисної споруди цивільного захисту від інших приміщень підвального поверху, як і відокремлення підвального поверху від конструктивних елементів надземного поверху будівлі чи їх поділ на самостійні об`єкти неможливе.

На переконання представника відповідача, позовні вимоги з усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном та вимоги щодо визнання незаконним правового акта, що порушує право власності є двома самостійними способами захисту права, передбаченими різними статтями ЦК України, при цьому визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, не є способом усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, як це зазначає прокурор в позовних вимогах.

Водночас, відповідач заявляє про сплив позовної давності у справі, що розглядається, та просить суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог прокурора у разі встановлення, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 продовжено відповідачу строк на подання відзиву (вх.№19821 від 07.08.2024), прийнято його до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 відкладено підготовче засідання на 04.09.2024.

07.08.2024 через канцелярію суду від Фонду державного майна України надійшли пояснення (вх.№19909 від 07.08.2024).

У поясненнях представник Фонду державного майна України зазначив, що Фонд не мав повноважень щодо управління майном, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком у процесі корпоратизації, але перебувало на його балансі, а також не здійснював формування статутного капіталу цього господарського товариства у процесі його корпоратизації.

За твердженнями представника Фонду державного майна України, до переліку приватизованого майна ВАТ Укретелеком фактично включений об`єкт цивільної оборони - захисна споруда цивільного захисту, сховище №79573, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, яке приватизації не підлягало та перебуває у державній власності. Разом з цим, відсутні відомості, що свідчать про волевиявлення держави на зміну форми власності споруди цивільного захисту з державної на іншу, а також про передачу державного майна у статутний фонд товариства (ВАТ "Укртелеком").

Також, як пояснив представник Фонду державного майна України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 902-р Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства Укртелеком, але перебуває на його балансі, ПАТ Укртелеком надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011 (далі - Перелік станом на 30.09.2011). При цьому, в Переліку станом на 30.09.2011 була відсутня інформація про нерухоме майно (в тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Чугуїв, вул. Харківська, 118. У зв`язку із зазначеним, територіальна комісія по Харківській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 № 1497/283 Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі (із змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі, не надавала до Фонду відомості про нерухоме майно (в тому числі захисні споруди цивільного захисту), яке розташоване за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

На переконання представника Фонду державного майна України, з огляду на відсутність згоди держави в особі Фонду державного майна України на передачу спірного сховища у приватну власність ПАТ Укртелеком (правонаступником якого виступає АТ Укртелеком), державна реєстрація права приватної власності на таке майно за останнім є незаконною, чим спростовується презумпція права власності означеного товариства на сховище.

14.08.2024 через канцелярію суду від в.о. керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області надійшла відповідь на відзив (вх.№20503 від 14.08.2024).

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що зверненню до суду з даною позовною заявою передувало листування окружної прокуратури з позивачем, однак позивачем протягом розумного строку не вчинено дій, спрямованих на усунення порушень законодавства та повідомлено про необхідність вжиття заходів представницького характеру. При цьому, варто звернути увагу, що питання повернення у державну власність захисної споруди цивільного захисту на даний час є пріоритетним і потребує негайного вирішення, оскільки в країні триває воєнний стан.

Також, прокурор зазначив, що приміщення спірної захисної споруди як окремий самостійний об`єкт цивільно-правових відносин не визначений в оспорюваному свідоцтві, а включений у загальну площу будівлі, а тому без визнання недійсним свідоцтва про право власності повністю неможливо поновити порушення інтереси держави. При цьому, незалежно від призначення захисної споруди, відповідно до абз. 41 ч. 2 ст. 4 Закону України Про приватизацію державного і комунального майна не підлягають приватизації захисні споруди цивільного захисту. Норма аналогічного змісту була закріплена у п. в ч. 2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції Закону України від 03.02.2004 № 1413-ІУ, який діяв на час виникнення спірних правовідносин щодо переходу сховища у приватну власність ВАТ Укртелеком). Враховуючи правовий титул вказаних об`єктів у разі протиправної передачі їх у приватну власність, таке порушення необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням права держави на володіння відповідним майном. З огляду на правовий режим спірної захисної споруди та законодавчі обмеження щодо її цивільного обороту, у даному спорі пред`являється негаторний позов згідно з ст. 391 ЦК України.

Разом з цим, як пояснив прокурор, у даних спірних правовідносинах позивач, Фонд державного майна України, як уповноважений орган влади не був обізнаний про набуття відповідачем спірної захисної споруди у приватну власність. Так, позивач не був засновником і органом управління ПАТ Укртелеком та його правопопередників (УДПЕЗ Укртелеком, ВАТ Укретелеком). Позивач як державний орган приватизації лише здійснював продаж акцій Товариства у 2011 році. Фонд державного майна України повідомив прокурора, що ПАТ Укртелеком надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011. В Переліку станом на 30.09.2011 була відсутня інформація про захисну споруду цивільного захисту, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118. З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також неможливо з`ясувати факт набуття відповідачем речових прав на спірну захисну споруду, так як у Реєстрі відсутня інформація про реєстрацію права власності відповідача на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

20.08.2024 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшло заперечення (вх.№20962 від 20.08.2024).

У запереченні представник відповідача зазначила, що як під час корпоратизації, так і під час технічної інвентаризації захисних споруд, а також під час приватизації ВАТ Укртелеком Фонд міг і зобов`язаний був дізнатись про порушення права.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 на підставі статті 119 ГПК України продовжено строк на подання доказів.

В підготовчому засіданні 04.09.2024 представник відповідача заявила усне клопотання про залучення 3-ї особи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2024 відкладено підготовче засідання на 11.09.2024.

10.09.2024 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№22723 від 10.09.2024), згідно яких до складу захисної споруди включений коридор (кімната № 20 в плані БТІ, яка зазначена під №18 в акті розподілі приміщення) площею 8,4 кв.м., який належить до приміщень загального користування, що підтверджується свідоцтвом про право власності та актом розподілу виробничих та допоміжних приміщень.

В той же день через кабінет Електронного суду від представника прокуратури надійшла правова позиція щодо клопотання відповідача про залучення до участі в справі співвідповідача (вх.№22708 від 10.09.2024), в якій прокуратура просить залучити до участі у справі №922/2466/24 співвідповідача Акціонерне товариство Укрпошта.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 клопотання керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцького С.М. (вх.№22708 від 10.09.2024) про залучення співвідповідача задоволено. Залучено до участі у справі №922/2466/24 Акціонерне товариство Укрпошта в якості співвідповідача. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 09.10.2024.

27.09.2024 через кабінет Електронного суду від представника прокуратури надійшла заява про зміну предмета позову (вх.№24375 від 27.09.2024), в якій просив суд позовні вимоги прокурора у справі №922/2466/24 вважати наступними:

Усунути перешкоди власнику державі в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту № 79573, розташованою за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, шляхом:

- визнання недійсним свідоцтво про право власності від 11.04.2008, виданого Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, в частині передачі у власність АТ Укртелеком підвальних приміщень (приміщення № 12, 20, 21, 22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту № 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. А1 за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

- зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766) повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту № 79573, площею 61,6 кв. м, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. А1 (приміщення № № 12, 20, 21, 22) за адресою: Харківська обл.,м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

- зобов`язання Акціонерного товариства Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту № 79573, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. А1, зокрема приміщення № 20, площею 8,4 кв.м., за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Визнати право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) на підвальні приміщення (приміщення №№12,20,21,22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту сховищем з обліковим номером 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. А1 за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Судовий збір за подання даної позовної заяви стягнути з відповідачів за такими реквізитами: Харківської обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету ? 2800.

В той же день через кабінет Електронного суду від представника прокуратури надійшла заява (вх.№24360 від 27.09.2024), згідно якої на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 11.09.2024 у справі №922/2466/24 направлено на адресу АТ "Укрпошта" копія позовної заяви керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до АТ Укртелеком про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту та визнання права власності з додатками.

01.10.2024 через кабінет Електронного суду від представника першого відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№24547 від 01.10.2024).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 заяву керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцького С.М. (вх.№24375 від 27.09.2024) про зміну предмета позову задоволено. Вирішено позовні вимоги прокурора у справі №922/2466/24 вважати наступними:

Усунути перешкоди власнику державі в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту № 79573, розташованою за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, шляхом:

- визнання недійсним свідоцтво про право власності від 11.04.2008, виданого Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, в частині передачі у власність АТ Укртелеком підвальних приміщень (приміщення № 12, 20, 21, 22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту №79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. А1 за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118;

- зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766) повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту № 79573, площею 61,6 кв. м, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. А1 (приміщення № № 12, 20, 21, 22) за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118;

- зобов`язання Акціонерного товариства Укрпошта (код ЄДРПОУ 21560045) повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України (код Документ сформований в системі Електронний суд 27.09.2024 5 ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту № 79573, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. А1, зокрема приміщення № 20, площею 8,4 кв.м., за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Визнати право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) на підвальні приміщення (приміщення № № 12, 20, 21, 22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту сховищем з обліковим номером 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. А1 за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Судовий збір за подання даної позовної заяви стягнути з відповідачів за такими реквізитами: Харківської обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2024 відкладено підготовче засідання на 16.10.2024.

09.10.2024 через кабінет Електронного суду від представника прокуратури надійшла правова позиція щодо додаткових пояснень АТ Укртелеком (вх.№25455 від 09.10.2024).

В підготовчому засіданні 16.10.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.11.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.11.2024 відкладено судове засідання на 20.11.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.11.2024.

22.11.2024 через кабінет Електронного суду від представника 2-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№29364 від 22.11.2024).

У відзиві представник 2-го відповідача зазначив, що прокуратурою у даному випадку не виконано приписи ст. 23 Закону України Про прокуратуру, та не наведено об`єктивних причин неможливості захисту інтересів держави в суді компетентними органами у спірних правовідносинах, чим відбувається дублювання повноважень компетентного органу та збільшення обсягу повноважень прокуратури на відміну від визначених Конституцією та чинним законодавством. При цьому наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а саме органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Фонду державного майна України у позовній заяві прокурором необґрунтовано. Повідомлення Чугуївської окружної прокуратури Харківської обласної прокуратури від 09.07.2024 р. №63-4100 вих.-24 в порядку ч.ч.3,4 ст.23 Закону України Про прокуратуру, адресоване Фонду державного майна України зі змісту якого вбачається, що встановлені порушення інтересів держави, не стосуються пред`явлення позовної заяви до АТ Укрпошта та представництва інтересів у суді Фонду державного майна України щодо пред`явлення позову до АТ Укрпошта. Тож, АТ Укрпошта вважає, що прокуратурою, допущено порушення вимог чинного законодавства, відповідно набуття прокуратурою цивільної дієздатності позивача у даній справі не має жодних законних підстав, а звернення прокуратурою до суду з цим позовом є неправомірним.

Разом з цим, як стверджує представник 2-го відповідача, відповідно до відомостей ЄРОДВ захисна споруда за адресою розташування нерухомого майна не обліковується на балансі АТ Укрпошта. Захисна споруда не є складовою частки 11/100 у праві власності на нерухоме майно. При цьому, зауважимо, що право власності на частку у праві власності на нерухоме майно за АТ Укрпошта не зареєстровано, лише наявні підтверджуючі документи про його передачу у власність як внесок до статутного капіталу, які і є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема згідно з пунктом 48 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Також, на переконання представника 2-го відповідача, так як право приватної власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118 за АТ Укрпошта не оформлювався, а датою передачі на баланс частки у праві власності нерухомого майна державою Україна в особі Мінінфраструктури передано у власність ПАТ Укрпошта, як внесок до його статутного капіталу, що підтверджується наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 є 05.07.2017 то строк звернення до суду з позовною заявою має відраховуватись з 06.07.2017 року. Керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в особі Фонду державного майна України звернувся до суду з позовною заявою 16.07.2024 року, а отже позов подано з пропуском трьох річного строку. Разом з цим, позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що позивач не мав можливість або існували об`єктивні обставини, які заважали позивачу звернутись до суду за захист порушеного, на його думку, права у встановлені чинним законодавством строки.

Відтак, представник 2-го відповідача просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог керівника Чугуївської окружної прокуратури Харківської області.

26.11.2024 через кабінет Електронного суду від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№29710 від 26.11.2024).

У відповіді на відзив прокурор зазначив, що зверненню до суду з даною позовною заявою передувало листування окружної прокуратури з позивачем, однак позивачем протягом розумного строку не вчинено дій, спрямованих на усунення порушень законодавства та повідомлено про необхідність вжиття заходів представницького характеру, а тому прокурором дотримано в повному обсязі вимоги ст.23 ЗУ Про прокуратуру. При цьому, варто звернути увагу, що питання повернення у державну власність захисної споруди цивільного захисту на даний час є пріоритетним і потребує негайного вирішення, оскільки в країні триває воєнний стан. Зважаючи на викладене, доводи відповідача в цій частині є безпідставними. Крім того, прокурором обґрунтовано, що забезпечення захисту населення від надзвичайних ситуацій та негативних наслідків бойових дій шляхом створення умов для перебування громадян у сховищі становить значний державний та суспільний інтерес виходячи з наступного.

Також прокурор зазначив, що з наданих відповідачем документів, зокрема Акту передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства Укрпошта, що є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 05.07.2017 № 240 вбачається передача Міністерством інфраструктури України майна згідно з переліком як внесок до статутного фонду публічного акціонерного товариства Укрпошта. До вказаного переліку внесено будівлю ВПЗ за адресою: м. Чугуїв, вул. Харківська, 118. Приміщення № 20 (згідно техпаспорту, № 18 згідно акту розподілу приміщень), площею 8,4 кв.м на даний час перебуває у спільній власності АТ Укртелеком та АТ Укрпошта і є складовою частиною захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) № 79573, яка є предметом позову в даній справі, при цьому відповідачем даний факт не спростовано. Невиключення відповідачами захисної споруди № 79537 та приміщень, з яких така складається, із статутного капіталу під час приватизації здійснено всупереч вимогам ст. 5 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств, з огляду на що вказана захисна споруда не потрапила до сфери управління Фонду як різновид державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Водночас, обраний прокурором спосіб захисту прав і законних інтересів держави є належним та ефективним і відповідає характеру спірних правовідносин. У даних спірних правовідносинах позивач, Фонд державного майна України, як уповноважений орган влади не був обізнаний про набуття відповідачем спірної захисної споруди у приватну власність. Так, позивач не був засновником і органом управління ні ПАТ Укртелеком, ні ПАТ Укрпошта та їх правопопередників. З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також неможливо з`ясувати факт набуття відповідачами речових прав на спірну захисну споруду, так як у Реєстрі відсутня інформація про реєстрацію права власності відповідача на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.11.2024 відзив на позовну заяву (вх.№29364 від 22.11.2024) та відповідь на відзив (вх.№29710 від 26.11.2024) прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Присутня в судовому засіданні 27.11.2024 прокурор позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Фонд державного майна України явку свого представника в судове засідання 27.11.2024 не забезпечив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник 1-го відповідача, яка приймала участь в судовому засіданні 27.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проти задоволення позову заперечувала та просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник 2-го відповідача, який приймав участь в судовому засіданні 27.11.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проти задоволення позову заперечував та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджується інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27.11.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

За адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, знаходиться захисна споруда цивільного захисту №79573 площею 61,6 кв. м, прийнята в експлуатацію в 1978 році, що підтверджується обліковою карткою та паспортом сховища (далі за текстом - ЗСЦЗ).

Вказана ЗСЦЗ з радянських часів перебувала у власності держави.

Після набуття незалежності Україною, наказом Міністерства зв`язку України №87 від 23.06.1993 Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв`язку вирішено створити Об`єднання електрозв`язку Укрелектрозв`язок.

У 1994 році відбулось перейменування Об`єднання електрозв`язку Укрелектрозв`язок.

Зокрема, наказом Міністерства зв`язку України №168 від 29.11.1994 Про зміну скороченої назви Українського об`єднання електрозв`язку Укрелектрозв`язок вирішено присвоїти Українському об`єднанню електрозв`язку скорочене найменування об`єднання Укртелеком.

30.05.1995 Міністром зв`язку України затверджено статут Українського об`єднання електрозв`язку Укртелеком.

Відповідно до вказаного статуту Українське об`єднання електрозв`язку Укртелеком засновано на державній власності.

Чергова реорганізація Українського об`єднання електрозв`язку Укртелеком мала місце на підставі наказу №30 від 11.02.1998 Державного комітету зв`язку України, пунктом 2 якого вирішено реорганізувати Українське об`єднання електрозв`язку Укртелеком шляхом його перетворення в Українське державне підприємство електрозв`язку Укртелеком (УДПЕЗ Укртелеком).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 №948-р до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України передане УДПЕЗ Укртелеком.

Відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 Про корпоратизацію підприємств Державним комітетом зв`язку та інформатизації України видано наказ від 27.12.1999 № 155, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв`язку Укртелеком створено ВАТ Укртелеком та затверджено його статут.

Історія реорганізації "Укртелекому" детально викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2015 у справі №910/7635/13.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.10.2010 №1948-р погоджено умови проведення конкурсу з продажу пакета акцій ВАТ Укртелеком. Фонду державного майна України визначено провести в установленому порядку конкурс з продажу пакета акцій ВАТ Укртелеком, який складається з 17 376 189 488 акцій, що становить 92,791 відсотка статутного капіталу, номінальною вартістю 4 344 047, 372 тис. гривень.

11 березня 2011 року між Фондом державного майна України (продавець) та ТОВ ЕСУ (покупець) був укладений договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ Укртелеком за конкурсом №КПП-582.

Отже, з 2011 року відбулась приватизація ВАТ Укртелеком, з того часу вказане Товариство перебуває у приватній власності.

Згідно з вимогами Закону України Про акціонерні товариства та на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ Укртелеком, що відбулися 14.06.2011, ВАТ Укртелеком з 17.06.2011 змінило найменування на Публічне акціонерне товариство Укртелеком.

За даними ЄДРПОУ 19.05.2021 відповідач змінив назву на Акціонерне товариство УКРТЕЛЕКОМ.

Відповідно до отриманої на запит прокуратури відповіді Фонду державного майна України від 24.06.2024, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 №902-р Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства Укртелеком, але перебуває на його балансі, ПАТ Укртелеком надав перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі, який був складений за результатами інвентаризації станом на 30.09.2011 (далі - Перелік станом на 30.09.2011).

При цьому, в Переліку станом на 30.09.2011 була відсутня інформація про захисну споруду цивільного захисту, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

У зв`язку із зазначеним, територіальна комісія по Харківській області, яка була утворена відповідно до спільного наказу Фонду та Адміністрації Держспецзв`язку від 18.10.2011 №1497/283 Про державне майно, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі (із змінами) та яка безпосередньо проводила роботу щодо встановлення наявності державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ Укртелеком, але перебуває на його балансі, не надавала до Фонду відомості про захисну споруду цивільного захисту, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

ВАТ Укртелеком оформлено свідоцтво про право власності від 11.04.2008, видане Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, згідно з яким у приватній власності Товариства перебуває комплекс будівель та споруд загальною площею 2388,4 кв. м, розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Крім того, відповідачем 1 замовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - сховище №79573, літ. А1 (приміщення №№12,20,21,22), за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, який виготовлено 26.09.2013 КП Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації.

При цьому, речові права відповідачем на вказане сховище не реєструвались, що підтверджується інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, доказами фактичного володіння відповідачем 1 ЗСЦЗ №79573 є паспорт захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №79537 від 05.02.2019, облікова картка, а також Акт оцінки стану готовності вказаної захисної споруди від 24.08.2023, складені уповноваженими представниками АТ (ПАТ) "Укртелеком", в яких зазначено, що сховище належить відповідачу на праві приватної власності.

Таким чином до переліку приватизованого майна ВАТ Укретелеком фактично включений об`єкт цивільної оборони - захисна споруда цивільного захисту, сховище №79573, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, яке приватизації не підлягало та перебуває у державній власності.

Разом з цим, АТ Укрпошта та АТ Укртелеком є співвласниками адміністративної будівлі за адресою: вул. Харківська, 118, м. Чугуїв, Харківська обл.

Згідно технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) сховище № 79573, яке розташоване за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, складається з приміщення за літ. А1, зокрема приміщення №№12,20 (коридор, площею 8,4 кв.м), 21,22.

В матеріалах справи наявний Акт розподілу виробничих та допоміжних приміщень будівлі адмінзданія між співвласниками: Харківською дирекцією ВАТ Укртелеком та Харківською дирекцією УДППЗ Укрпошта, згідно з яким на виконання Постанови колегії Міністерства зв`язку України від 24.05.1994 № 10, Наказу Міністерства зв`язку України від 20.11.1994 № 179 та Наказу ОПЕЗ Харківтелеком №51 від 03.03.1997 було проведено розподіл приміщень та передача з балансу на баланс вартості приміщень по будівлі адмінзданія, які знаходиться в спільній власності, зокрема приміщення №18 в підвалі адмінбудівлі, площею 8,4 кв.м.

Відтак, приміщення №20 (згідно техпаспорту, №18 згідно акту розподілу приміщень), площею 8,4 кв.м на даний час перебуває у спільній власності АТ Укртелеком та АТ Укрпошта і є складовою частиною захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №79573.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд виходить з наступного.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Як наголосив Верховний Суд України у рішенні по справі № 6-2510цс15 від 16.12.2015, прийняття рішення про передачу земель державної чи комунальної власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей володільця землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).

Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі,Чугуївська окружна прокуратура Харківської області 07.06.2024 звернулась до Фонду державного майна України з листом №63-3441вих-24, в якому повідомила останнього про факт невідповідності чинному законодавству процедури оформлення та реєстрації за АТ «Укртелеком» права власності на сховище цивільного захисту № 79573 (Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118). В листі прокуратурою також повідомлено Фонд державного майна України про те, що у разі невжиття заходів повноважним органом, Чугуївською окружною прокуратурою до суду буде подана відповідна позовна заява.

Згідно з відповіді Фонду від 24.06.2024, Фондом не вживалися заходи претензійно позовної роботи щодо цієї захисної споруди. Разом з цим, з огляду на законодавчу заборону щодо приватизації захисних споруд, передбачену ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна», Фонд просив прокуратуру розглянути питання щодо можливості вжиття заходів прокурорського реагування щодо зазначеної споруди цивільного захисту згідно з вимогами законодавства.

Крім того, окружною прокуратурою відповідно до вимог ч.ч.3,4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 09.07.2024 письмово повідомлено позивача про звернення до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Зважаючи на викладене, суд, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, проаналізувавши наведені правові норми, вважає, що прокурор належними чином обґрунтував правові підстави для представництва інтересів держави в суді в особі компетентних органів для здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, щоб інтереси держави не залишилися без відповідного захисту.

Водночас суд наголошує, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу стосовно предмета спору, а не стосовно пред`явлення позовної заяви до конкретного відповідача. А відтак суд відхиляє твердження 2-го відповідача про те, що повідомлення Чугуївської окружної прокуратури Харківської обласної прокуратури від 09.07.2024 р. №63-4100 вих.-24 не стосуються пред`явлення позовної заяви до АТ Укрпошта.

Щодо правового статусу спірного нерухомого майна - захисної споруди цивільного захисту №79573, розташованою за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, суд зазначає наступне.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч.2 ст.326 ЦК України).

Власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (ст.317 ЦК України).

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна (ст.326 ЦК України).

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами,

Фонд державного майна України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати право власності держави на спірну захисну споруду цивільного захисту та здійснювати захист інтересів держави у даних правовідносинах.

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України (ст.1 Закону України Про приватизацію державного майна).

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, у т.ч. об`єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема захисні споруди цивільного захисту.

В свою чергу, загальнодержавне значення мають об`єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема, протирадіаційні споруди.

Закріпивши спірний об`єкт як такий, що не підлягає приватизації, а відтак будь-якому відчуженню та зміні форми власності з державної, законодавець таким чином вилучив з цивільного обороту майно, яке має загальнодержавне стратегічне значення та покликане забезпечувати базові потреби суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.7 цього ж Закону державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про управління об`єктами державної власності, суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Таким чином, спірна захисна споруда цивільного захисту (сховище) є самостійним об`єктом нерухомого майна, що належить державі Україна і на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на переданий сховищ із державної у приватну власність.

Щодо обраного прокурором способу захисту, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. ст. 15 і 16 ЦК України).

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ст.386 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

У даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є пред`явлення негаторного позову в порядку, визначеному ст.391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту №79573 шляхом повернення зазначеного об`єкту державі в особі Фонду державного майна України.

Правильність наведеного підходу підтверджує Верховний Суд в постанові від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, зокрема в пункті 6.42, ухваленої у тотожних правовідносинах, пов`язаних з поновленням прав держави на захисну споруду цивільного захисту.

Так, Верховний Суд зазначив, що відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння.

Отже, колегією суддів Верховного Суду у зазначеній справі у тотожних правовідносинах звернуто увагу судів усіх інстанцій, що негаторний позов (тобто позов власника, спрямований на усунення порушені належних йому правомочностей щодо такого майна, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном) є ефективним способом захисту у випадку протиправного зайняття приватними особами об`єктів, які не можуть передаватись у приватну власність.

З урахуванням того, що на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавча заборона на передання сховищ із державної у приватну власність, то користування та розпорядження приватним власником сховищем з порушенням законодавства, потрібно розглядати як порушення права власності держави, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідним майном, навіть якщо приватний власник зареєстрував своє право приватної власності на цей об`єкт.

Лише держава, в особі її законодавчого органу, є суб`єктом, уповноваженим визначати, які об`єкти цивільних прав підлягають обмеженню у цивільному обороті.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається нормативними актами, що мають юридичну силу закону, зокрема Конституцією України, Законом України Про приватизацію державного і комунального майна.

Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Враховуючи правовий титул вказаних об`єктів у разі протиправної передачі їх у приватну власність, таке порушення необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням права держави на володіння відповідним майном.

Цивільне законодавство визначає право володіння як складову повноважень власника (ст. 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (ч. 1 ст. 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних об`єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлений законодавством і до внесення відповідних змін до нього є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, доти суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права має відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежено оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних об`єктів та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких об`єктів, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної власності на виведені з цивільного обороту об`єкти нерухомого майна, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на майно, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунення існуючих перешкод чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Оскільки згідно із встановленим законами України правовим титулом об`єктів обмеженої оборотоздатності вони не можуть перебувати у приватній власності осіб, а тому і в їх володінні, достатніх правових підстав для подання у подібних правовідносинах віндикаційних позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння та з володіння добросовісного набувача у порядку ст. 387, 388 ЦК України немає.

Слід урахувати, що віндикаційні вимоги є титульними, тобто вказують на існування спору про право власності та вимагають доказування наявності цього права як умови задоволення віндикаційних вимог.

Однак, право власності держави або територіальної громади на зазначені об`єкти установлене законом, а тому не потребує доказування правового титулу, що також вказує на відсутність підстав для використання правових механізмів захисту, передбачених ст. 387, 388 ЦК України.

Натомість, з огляду на правовий режим вказаних об`єктів та законодавчі обмеження щодо їх обороту, тому належним способом захисту є негаторний позов згідно зі ст. 391 ЦК України.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння, у зв`язку з чим, на відміну від віндикаційного позову, негаторний може бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав на об`єкти згаданої категорії, а не з часу, коли держава в особі відповідного органу довідалася чи могла довідатися про відповідні порушення.

Верховний Суд, розглядаючи справи у спорах, пов`язаних із протиправним переходом у приватну власність об`єктів з обмеженою оборотоздатністю дотримується саме такої правової позиції щодо належного способу захисту в подібних спорах, а саме:

- у постанові від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що позовну вимогу про зобов`язання повернути об`єкт права державної власності слід розглядати як негаторний позов (п. 46);

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473цс 18) зазначено, що власник майна може вимагати усунення порушення його права власності, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути об`єкт.

Також відмова у задоволенні віндикаційного позову через обрання неналежного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов негаторний про повернення майна.

Висновки Великої Палати Верховного Суду аналогічного змісту також сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц.

Таким чином, ефективним способом захисту у даному випадку є вимога про повернення ЗСЦЗ державі в особі Фонду державного майна України. За негаторним позовом власник може вимагати усунення порушення його права власності на належне йому майно, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таке майно. Подібний висновок наведений у пункті 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц. Саме такого висновку дійшов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, з яким погоджується колегія суддів.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що на переконання прокурора спірне майно (ЗСЦЗ №79573) вибуло з володіння держави всупереч вимогам закону, оскільки законом не передбачено можливості приватизації ЗСУЗ, а отже відсутня воля власника спірного майна на відчуження його у приватну власність, в зв`язку чим прокурор звернувся за захистом до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 11.04.2008, виданого Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, в частині передачі у власність АТ «Укртелеком» підвальних приміщень (приміщення № 12, 20, 21, 22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту № 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. «А1» за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118; зобов`язання Акціонерного товариства «Укртелеком» повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту №79573, площею 61,6 кв. м, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. «А1» (приміщення №№12,20,21,22) за адресою: Харківська обл.,м. Чугуїв, вул. Харківська, 118; зобов`язання Акціонерного товариства «Укрпошта» повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України захисну споруду цивільного захисту №79573, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. «А1», зокрема приміщення №20, площею 8,4 кв.м., за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118; визнання права власності держави Україна в особі Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945) на підвальні приміщення (приміщення №№12,20,21,22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту сховищем з обліковим номером 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. «А1» за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (21 ЦК України).

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч.1 ст.393 ЦК України).

З урахуванням наведеного, Свідоцтво про право власності від 11.04.2008, видане Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, згідно з яким АТ «Укртелеком» на праві власності належить адміністративна будівля (з підвалом) літ. А, а2, а7 (загальною площею 2388,4 кв.м., основною площею 1412,7 кв.м.) з ганками: а, а1, а3, а4, а5, а6; будівля гаражу літ. Б (загальною площею 44,5 кв.м.); будівля гаражу літ. Г (загальною площею 130,2 кв.м.); будівля гаражу літ. Г1 (загальною площею 28,9 кв.м.); будівля гаражу літ. З (загальною площею 44,9 кв.м.); будівля дизельної літ. Д, Д1 (загальною площею 49,8 кв.м.); будівля відомчої охорони літ. Л, л (загальною площею 51,1 кв.м.); огорожа № 1, № 2 89/100ч., складається з приміщень в адміністративній будівлі літ. А, а2, а7: у підвалі приміщення: 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 18, 21, 22, 24, 25, 28, 29, 30, 33, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45 та приміщення в загальному користуванні: 1, 19, 20, 23, 26, 27, 31, 46 всього площею у підвалі 487,2 кв.м.; на 1 поверсі приміщення: 14, 15, 16, 19, 20, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39 та приміщення в загальному користуванні: 21, 22, 23 всього площею на 1 поверсі 221,4 кв.м.; на 2 поверсі приміщення: 41, 42, 43, 52, 54, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 68, 69, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79 та приміщення в загальному користуванні : 40, 55, 56, 57, 65, 70 всього площею на 2 поверсі 301,2 кв.м.; на 3 поверсі приміщення: 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107 всього площею на 3 поверсі 625,1 кв.м.; загальною площею по адміністративній будівлі 1634,9 кв.м., основною 910,1 кв.м; ганків літ. А1, а5, а6; будівель гаражів літ. Б, Г, З; будівлі дизельної літ. Д, Д1; будівлі відомчої охорони літ. Л, л; огорожі № 1, № 2, не відповідає вимогам ст. ст. 178, 328 ЦК України, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» в частині включення до складу зазначеного об`єкта нерухомого майна захисної споруди цивільного захисту №79573, площею 61,6 кв. метрів (підвальні приміщення № № 12, 20, 21, 22).

При цьому, речові права 1-м відповідачем на вказане сховище не реєструвались, що підтверджується інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 виклав висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом.

Водночас, Верховний Суд в постанові від 20.05.2021 у справі №361/953/16-ц зазначив, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту.

З огляду на зазначене, з урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язує порушення прав та інтересів держави, суд дійшов висновку, що свідоцтво про право власності від 11.04.2008, видане Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, підлягає визнанню недійсним в частині передачі у власність АТ «Укртелеком» підвальних приміщень (приміщення №№12,20,21,22) загальною площею 61,6 кв.м, які є захисною спорудою цивільного захисту №79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. «А1» за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Так, положеннями статей 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття об`єктів цивільного захисту та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких об`єктів, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних об`єктів та оформлення речових прав на них, відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути захисну споруду цивільного захисту №79573 слід розглядати як негаторннй позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Як було встановлено судом, ВАТ Укртелеком оформлено свідоцтво про право власності від 11.04.2008, видане Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, згідно з яким у приватній власності Товариства перебуває комплекс будівель та споруд загальною площею 2388,4 кв. м, розташована за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Крім того, відповідачем 1 замовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - сховище №79573, літ. А1 (приміщення №№ 12,20,21,22), за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, який виготовлено 26.09.2013 КП Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації.

Також, доказами фактичного володіння відповідачем 1 ЗСЦЗ №79573 є паспорт захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №79537 від 05.02.2019, облікова картка, а також Акт оцінки стану готовності вказаної захисної споруди від 24.08.2023, складені уповноваженими представниками АТ (ПАТ) Укртелеком, в яких зазначено, що сховище належить відповідачу на праві приватної власності.

Таким чином до переліку приватизованого майна ВАТ Укретелеком фактично включений об`єкт цивільної оборони - захисна споруда цивільного захисту, сховище №79573, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, яке приватизації не підлягало та перебуває у державній власності.

Водночас, згідно технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) сховище № 79573, яке розташоване за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, складається з приміщення за літ. А1, зокрема приміщення №№12,20 (коридор, площею 8,4 кв.м), 21,22.

У матеріалах справи наявний Акт розподілу виробничих та допоміжних приміщень будівлі адмінзданія між співвласниками: Харківською дирекцією ВАТ Укртелеком та Харківською дирекцією УДППЗ Укрпошта, згідно з яким на виконання Постанови колегії Міністерства зв`язку України від 24.05.1994 №10, Наказу Міністерства зв`язку України від 20.11.1994 №179 та Наказу ОПЕЗ Харківтелеком №51 від 03.03.1997 було проведено розподіл приміщень та передача з балансу на баланс вартості приміщень по будівлі адмінзданія, які знаходиться в спільній власності, зокрема, приміщення №18 в підвалі адмінбудівлі, площею 8,4 кв.м.

Відтак, приміщення №20 (згідно техпаспорту, №18 згідно акту розподілу приміщень), площею 8,4 кв.м на даний час перебуває у спільній власності АТ Укртелеком та АТ Укрпошта і є складовою частиною захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) №79573.

З огляду на зазначене, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом повернення Акціонерним товариством «Укртелеком» та Акціонерним товариством «Укрпошта» державі в особі Фонду державного майна України захисної споруди цивільного захисту №79573, розташованої у підвалі нежитлової будівлі літ. «А1» (приміщення №№ 12, 20, 21, 22 площею 61,6 кв. м) за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

До регламентованих ЦК України способів захисту права власності належать:

визнання права власності (стаття 392);

витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387, 388);

усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391);

заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст.386);

визнання незаконним правового акту, що порушує права власника (ст.393);

зобов`язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (ст. 1212, 1213) та інші.

Обраний позивачем спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права і вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 14.01.2015 у справі №6-43166св14 зазначила, що п.1 ч.1 ст.16 ЦК України встановлює, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб`єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб`єктивного права особою. Цей позов також може поєднуватися з іншими позовами, наприклад, щодо вимог про захист права власності з віндикаційним, негаторним позовом або з позовом про виключення майна з опису або звільнення з-під арешту.

Можливість захисту власником його майнових прав шляхом поєднання різних вимог, зокрема віндикації та вимоги про визнання права власності, підтверджується й практикою Верховного Суду: постанова Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №904/4573/16, постанова Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі №6-209цс14.

Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 30.01.2019 у справі №569/17272/15, від 19.02.2020 у справі №210/4458/15, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Визначальним у способі захисту порушеного права є його ефективність, тобто здатність відновити порушене право особи за одним остаточним рішенням суду без необхідності подальшого звернення до суду з новим позовом або вчинення інших дій, спрямованих на повне відновлення права, оскільки такий правовий стан не забезпечило судове рішення в його резолютивній частині.

Позовна вимога про визнання права державної власності має забезпечити реальне відновлення порушеного права держави, сприяти усуненню правової невизначеності правового статусу спірного майна та забезпечити позивачу можливість безперешкодної реєстрації права державної власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В даному випадку позовна вимога про визнання права державної власності на підвальні приміщення (приміщення №№12,20,21,22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту сховищем з обліковим номером 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. «А1» за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, є взаємопов`язаною з негаторними вимогами про усунення перешкод у реалізації прав власника Держави та забезпечить реальне відновлення порушеного її права, сприятиме усуненню правової невизначеності правового статусу спірного майна та забезпечить позивачу можливість безперешкодної реєстрації права державної власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а відтак відповідна позовна вимога підлягає задоволенню.

Щодо заявлених відповідачами клопотань про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

З огляду на викладене, суд зобов`язаний у будь-якому випадку, в разі подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, розглянути її, і якщо позовна давність спливла - відмовити в позові у зв`язку зі її закінчення за відсутності наведених позивачем поважних причин пропуску вказаного строку.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння.

Як уже було встановлено судом, з огляду на правовий режим спірного об`єкту нерухомості та законодавчі обмеження щодо його обороту, належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову в порядку, визначеному ст.391 ЦК України, і саме з таким позовом звернувся представник прокуратури. Як вже зазначалось, такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника (володільця).

Аналогічний правовий висновок наведений у пункті 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.

Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння, у зв`язку з чим, на відміну від віндикаційного позову, негаторний позов може бути заявлений упродовж усього часу тривання порушення прав держави на захисну споруду цивільного захисту, а не з часу, коли держава в особі відповідного органу довідалася чи могла довідатися про відповідні порушення.

З огляду на зазначене, оскільки прокурором заявлено негаторний позов, який може бути пред`явлений позивачем доти поки існує відповідне правопорушення, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню солідарно з відповідачів у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Чугуївської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства "Укртелеком", Акціонерне товариство «Укрпошта» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та визнання права власності задовольнити.

Усунути перешкоди власнику державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945) у користуванні та розпорядженні захисною спорудою цивільного захисту № 79573, розташованою за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118, шляхом:

- визнання недійсним свідоцтва про право власності від 11.04.2008, виданого Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради Харківської області, в частині передачі у власність АТ «Укртелеком» підвальних приміщень (приміщення № 12, 20, 21, 22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту №79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. «А1» за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118;

- зобов`язання Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766) повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945) захисну споруду цивільного захисту №79573, площею 61,6 кв. м, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. «А1» (приміщення № № 12, 20, 21, 22) за адресою: Харківська обл.,м. Чугуїв, вул. Харківська, 118;

- зобов`язання Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, б.22, код ЄДРПОУ: 21560045) повернути на користь держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945) захисну споруду цивільного захисту №79573, розташовану у підвалі нежитлової будівлі літ. «А1», зокрема приміщення № 20, площею 8,4 кв.м., за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Визнати право власності держави Україна в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; код ЄДРПОУ: 00032945) на підвальні приміщення (приміщення № № 12, 20, 21, 22) загальною площею 61,6 кв. м, які є захисною спорудою цивільного захисту сховищем з обліковим номером 79573, розташованою в нежитловій будівлі літ. «А1» за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Харківська, 118.

Стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766) та Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, б.22, код ЄДРПОУ: 21560045) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 28517 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сімнадцять) грн. 08 коп. за реквізитами: Харківської обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800».

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "09" грудня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко