Court ruling № 123492834, 04.12.2024, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/23119/24

Провадження № 2-н/638/4410/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Семіряд І.В. розглянувши заяву Житлового кооперативу «Олексіївський -3» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ,-

встановив:

03.12.2024 до суду звернувся ЖК «Олексіївський-3» з заявою в порядку наказного провадження, в якій просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості зі сплати внесків за послуги з утримання житловим будинком на користь ЖК «олексіївськи-3» з ОСОБА_1 у сумі 17393,94 грн, витрат на правову допомогу 700 грн, витрат за отримання довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно 42 грн та витрати зі сплати судового збору 302,80 грн.

Суддя, дослідивши матеріали заяви про видачу судового наказу, приходить до наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

У судовому наказі зазначається сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника (пункт 6 частини 1 статті 168 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 167 ЦПК України розгляд справи в порядку наказного провадження проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Аналіз наведених приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З вищевикладеного вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить право вимоги про стягнення неоспорюваної грошової заборгованості за письмовими договорами.

Як вбачається зі змісту статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких також належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частини 1 цієї статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Отже, стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу за укладеним між ЖК «олексіївський-3» та адвокатом Каленик О. про надання юридичних послуг суперечить самій суті наказного провадження.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи із приписів статті 137 ЦПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, або погодження з такими вимогами, що суперечить вимогам частини 1 статті 12 ЦПК України.

Як вбачається зі змісту норм ЦПК України, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов`язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частини 3, 8 статті 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 статті 141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.

Крім того, за результатами розгляду вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 700 грн не може бути видано судовий наказ, оскільки такі вимоги не входить до переліку вимог, визначених частини 1статті 161 ЦПК України, за якими видається судовий наказ і про неможливість стягнення такого відшкодування у справі, яка розглянута за правилами наказного провадження.

Що стосується вимоги про видачу судового наказу про стягнення витрат за отримання довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1-2статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту указаних норм закону вбачається, що вони стосуються лише справ позовного провадження, у яких є сторони справипозивач та відповідач.

При цьому, зі змісту розділу ІІ ЦПК України«Наказне провадження» вбачається, що при видачі судового наказу вирішенню підлягає лише питання щодо стягнення з боржника сплаченого заявником судового збору. Тому інші судові витрати у наказному провадженні не відшкодовуються.

Отже, вимога ЖК «Олексіївський-3» про стягнення з ОСОБА_1 42 грн, які сплачених за отримання довідки з Державного реєстру речових прав, не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу(п.3 ч.1ст.165 ЦПК України).

З огляду на викладене, у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правову допомогу та витрат на отримання довідки, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.165,258,260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою Житлового кооперативу «Олексіївський -3» про видачу судового наказу про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 700 грн та витрат на отримання довідки у сумі 42 грн з ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-денний строк з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ: Семіряд І.В.