Court ruling № 123323985, 25.11.2024, Kobeliaky District Court of Poltava Oblast

546/239/23

2-з/532/16/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Макарчука С.М.,

з участю:

позивача (заявника) - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представників третіх осіб - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

секретаря судового засідання - Демидюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки справу № 546/239/23, провадження № 2-з/532/16/2024, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі № 546/239/23 за позовом ОСОБА_1 до Решетилівської державної нотаріальної контори, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Решетилівська міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про закінчення спадкової справи без видачі свідоцтв про право на спадщину та зобов`язання прийняти заяву про приняття спадщини із заведенням спадкової справи,

Встановив:

02 жовтня 2024 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області з Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла цивільна справа №546/239/23 за позовом ОСОБА_1 до Решетилівської державної нотаріальної контори, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Решетилівська міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про закінчення спадкової справи без видачі свідоцтв про право на спадщину та зобов`язання прийняти заяву про приняття спадщини із заведенням спадкової справи.

У матеріалах отриманої судом справи міститься заява ОСОБА_1 , яка подана до Решетилівського районного суду Полтавської області 12 вересня 2023 року, про забезпечення доказів (том 4, а.с.57-59).

12 вересня 2023 року до Решетилівського районного суду звернулася ОСОБА_1 із заявою про забезпечення доказів, у якій зазначила, що необхідно забезпечити наступні докази:

- письмову довідку та її копію щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом та яка видана ОСОБА_6 державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Тетяною Михайлівною згідно з підпунктом 3.29 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок). ОСОБА_1 зазначає, що ця довідка підтвердить, що спадкова справа ОСОБА_9 заведена із грубими порушеннями і потрібно задовольняти її позов, оскільки у копії спадкової справи ОСОБА_9 , яка надана суду, немає копії цієї довідки;

- витяг із Реєстру територіальної громади про суб`єктів, які отримали або запитували відомості про ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Цей Витяг підтвердить, що спадкова справа ОСОБА_9 заведена із грубими порушеннями і потрібно задовольняти її позов, тому що судячи із копії спадкової справи ОСОБА_9 державний нотаріус Кириченко Т.М. не зверталася до органу місцевого самоврядування для визначення місця відкриття спадщини ОСОБА_9 . На підставі підпункту 1.13 пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть;

- оригінали та копії правовстановлюючих документів на спадкове майно ОСОБА_9 . Ці докази підтвердять, що спадкова справа ОСОБА_9 заведена із грубими порушеннями і потрібно задовольняти її позов, тому що існують обґрунтовані підозри, що в іншій нотаріальній конторі заведена ще одна спадкова справа ОСОБА_9 із описом спадкового майна, яке потрібне для визначення місця відкриття спадщини ОСОБА_9 . ОСОБА_1 вважає, що судячи із копії спадкової справи ОСОБА_9 місце відкриття спадщини ОСОБА_9 невідоме.

Позивачка вважає, що необхідно забезпечити шляхом витребування в:

- ОСОБА_6 письмової довідки щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом та яка видана їй державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Тетяною Михайлівною згідно з підпунктом 3.29 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012; оригіналів та копій правовстановлюючих документів на спадкове майно ОСОБА_9 ;

- Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Витягу із Реєстру територіальної громади про суб`єктів, які отримали або запитували відомості про ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Письмова довідки щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом та яка видана ОСОБА_6 державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Тетяною Михайлівною згідно з підпунктом 3.29 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку; оригінали та копії правовстановлюючих документів на спадкове майно ОСОБА_9 можуть бути знищені ОСОБА_6 для того, щоб не нести кримінальну відповідальність за підробку документів стосовно місця відкриття спадщини ОСОБА_9 за адресою її квартири: АДРЕСА_1 . Як зазначає ОСОБА_1 керівник ЦНАП Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Крамар Вікторія Вікторівна та адміністратор ЦНАП ОСОБА_10 , які є друзями ОСОБА_6 , вже зараз підробляють інформацію про місце відкриття спадщини ОСОБА_9 у її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Доказом підробок у Реєстрі територіальної громади ОСОБА_1 вважає відмову адміністраторів Реєстру територіальної громади ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які знаходилися на робочому місці, здійснювати надання адміністративних послуг по причині їх так званих відпусток, про які Виконавчий комітет Решетилівської міської ради не надає жодної інформації. Витяг з Реєстру територіальної громади про суб`єктів, які отримали або запитували відомості про ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вона не може здобути самостійно, тому що правова позиція Виконавчого комітету Решетилівської міської ради не надавати інформацію про померлих осіб їхнім родичам, а ОСОБА_6 ухиляється самостійно надати наявні у неї докази, які ОСОБА_1 прохає забезпечити.

ОСОБА_1 вважає, що запитувані докази повинні бути у цих осіб, тому що законодавством України передбачена наявність цих доказів у зазначених осіб. Про необхідність витребування цих доказів заявниця дізналася після ознайомлення 10.08.2023 із копією спадкової справи ОСОБА_9

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 13.09.2023 зазначену заяву повернуто позивачці (том 4, а.с. 106-107).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 13.09.2023 - задоволено; ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 13.09.2023 - скасовано; справу в частині розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - повернуто для розгляду до суду першої інстанції (том 6, а.с. 64-72).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2024 року заяву про забезпечення доказів прийнято до розгляду Кобеляцьким районним судом Полтавської області.

У судовому засідання 25 листопада 2024 року позивачка ОСОБА_1 подану заяву підтримала у повному обсязі з підстав, що у ній викладені. Звертала увагу на повідомлення представника третьої особи ОСОБА_6 адвоката Сидоренко І.О. про те, що перелік документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, було знищено третьою особою ОСОБА_6 . Також ОСОБА_1 звертала увагу на те, що апеляційним судом її заяву було повернуто на новий розгляд, а не закрито провадження за нею, що на думку позивачки свідчить про необхідність задоволення заяви.

Представник третьої особи ОСОБА_6 адвокат Сидоренко І.О. проти задоволення заяви заперечувала, вважаючи її необґрунтованою. Вказувала, що зазначена у заяві про забезпечення доказів довідка щодо переліку документів не є обов`язковою до зберігання і у ОСОБА_6 її немає, бо вона знищена. Також вважала безпідставними вимоги щодо забезпечення інших доказів, які не мають будь-якого доказового значення для справи, а підстави для їх забезпечення відсутні.

Представник третьої особи Східного міжрегіонального управління юстиції Гайдар А.В. поклалася на розсуд суду.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання не з`явилися, що відповідно до положень ст. 118 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви про забезпечення доказів.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши доводи заяви про забезпечення доказів та додані до неї докази робить такі висновки.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 116 ЦПК України, встановлені підстави та порядок забезпечення доказів.

Так, згідно із ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.

Згідно із п. 4-6 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зокрема зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;.

Відповідно до ст. 118 ЦПК України, заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

За змістом наведених норм обов`язковою умовою для вжиття судом заходів щодо забезпечення доказів є встановлення обставин, які дають підстави для висновку, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Обов`язок доведення таких обставин покладається на особу, яка звертається до суду із заявою про забезпечення доказів.

Окрім того, аналізуючи зазначені вище положення ЦПК України у зіставленні з вимогами заявника насамперед слід зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання останніх стане згодом неможливим чи утрудненим.

Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку статей 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи відповідно до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.

Більш того, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно.

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Як вбачається із змісту поданої заяви про забезпечення доказів, вона містить зазначення доказів, забезпечення яких є необхідним. Разом з тим, зазначені позивачкою обставини, для доказування яких вони необхідні, ґрунтуються на припущенні позивачки, що ці докази можуть підтвердити заведення спадкової справи з грубими порушеннями, однак ці припущення жодним чином не обґрунтовані, тобто зробити висновок, що зазначені у заяві ОСОБА_1 документи є доказами у цій справі в розумінні ст. 76 ЦПК України.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому.

Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах, і тільки в сукупності усіх наведених фактів і необхідних умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).

Аналіз норм права, що регулюють порядок вирішення вказаного питання, дає можливість зробити висновок про те, що, задовольняючи заяву про забезпечення доказів, суд має пересвідчитися в тому, що у особи, яка бере участь у справі є складнощі в отриманні документів, тобто об`єктивної неможливості одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто, через обставини, які перешкоджають такому поданню. Ці складнощі можуть мати юридичний та фактичний характер. Складнощі юридичного характеру полягають в тому, що на заваді одержанню та поданню доказу є норма закону забороняючого характеру, яка обмежує доступ особи до потрібної доказової інформації. Фактичні складнощі в одержанні доказів мають місце, коли, незважаючи на вжиті особою заходи, потрібний їй доказ одержати не вдалося.

Крім того, основною складовою обґрунтованості заяви про витребування доказів необхідна доведеність обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.

Така ж позиція Верховним Судом в ухвалі від 02 травня 2019 року під час розгляду справи № 3д/9901/2/19.

У цьому випадку суд звертає увагу на те, що в поданій заяві про забезпечення доказів заявник не мотивував належно доводи, що свідчать про ризик втрати чи знищення витребуваних доказів в майбутньому, а необхідність забезпечення доказів ґрунтується виключно на припущеннях позивачки про те, що зазначені докази можуть бути втрачені чи підроблені.

Звернення до суду з відповідною заявою про забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, це не лише спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому.

Щодо останнього, то ризик такої втрати має ґрунтуватися на об`єктивних фактах. Тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення доказів, ОСОБА_1 не надала доказів тих обставин, що засіб доказування може бути втрачений або збирання, подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Сама по собі необхідність витребування документів, які ОСОБА_1 не може отримати, не є достатньою підставою для забезпечення доказів шляхом їх витребування, а дії державного органу чи органу місцевого самоврядування щодо надання інформації з інших питань іншій особі (матері позивачки) не свідчать про ймовірність підробки чи знищення доказів у цій справі.

Направлення заяви про забезпечення на новий розгляд як наслідок перегляду апеляційним судом ухвали про повернення цієї заяви не свідчить про обов`язок суду задовольнити заяву, оскільки таке рішення суду апеляційної інстанції було постановлено не під час перегляду рішення суду першої інстанції по суті заяви, а під час вирішення питання достатності підстав для її повернення місцевим судом.

Враховуючи відсутність об`єктивних фактів щодо наявності ризику втрати доказів та те, що у майбутньому не вдасться їх отримати взагалі, твердження позивача про те, що зміст вказаних документів буде спотворено, ґрунтуються на припущеннях і не можуть слугувати достатньою підставою для забезпечення цих доказів відповідно до наведених положень ЦПК України, а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 84, 116-118, 214, 258, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

Постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Вступна і резолютивна частини ухвали складені і проголошені 25 листопада 2024 року.

Повний текст ухвали суду складений 27 листопада 2024 року.

Суддя