№ 123025504, 14.11.2024, Nova Vodolaha District Court of Kharkiv Oblast

справа № 631/1233/24

провадження № 3/631/725/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 838307, складеного 19 липня 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Шарапою Костянтином Сергійовичем, убачається, що 19 липня 2024 року о 14 годині 15 хвилин у Харківській області, Харківському районі, селищі Нова Водолага, вулиця Джерельна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електроскутером марки «AIMA M3 LI», в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджує результат тесту № 461, де вказано 1,46 ‰. Від керування транспортним засобом відсторонений. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місце зупинки в установленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager Аlcotest 6820». Із результатом тесту водій ОСОБА_1 згоден.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимогпункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 14 листопада 2024 року, не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 звернувся на адресу суду з заявою, зареєстрованої за вхідним № 8066/24-вх. від 14 листопада 2024 року, відповідно до якої просив розглянути справу за його відсутності, надавши копію технічного паспорту на пристрій електроскутер марки «AIMA M3 LI» та витяг з Правил дорожнього руху, просив взяти їх до уваги, а також раніше надані пояснення.

Відповідно до раніше наданих пояснень, ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не визнав та пояснив, що 19 липня 2024 року їхав на електроскутері марки «AIMA M3 LI» й був зупинений працівниками поліції через відсутність шолома. Під час спілкування з працівниками поліції, останні запитали у нього документи, що посвідчують особу, оскільки їх не було, ОСОБА_1 попросив онука підвезти з дому його паспорт. Як вказав водій, коли працівники поліції взяли його паспорт, там було посвідчення водія, яке вони відразу вилучили, оскільки він був випивший. Зі слів ОСОБА_1 , він пояснював працівниками поліції, що електроскутер, яким він керував, не є механічним транспортним засобом, але це залишилось поза увагою та останніми був складений протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 вважає, що водій саме «механічного транспортного засобу» повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 1.10 Правих дорожнього руху, механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Проте електроскутер, яким керував ОСОБА_1 , обладнаний електродвигуном потужність 1.2 кВт, а отже він не відноситься до механічного транспортного засобу.

На думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пункт 2 Правил дорожнього руху визначає права та обов`язки саме водіїв механічних транспортних засобів, тоді як він керував не механічним транспортним засобом, тому не підпадає під дію пункт 2.9 Правил дорожнього руху. Як вказав ОСОБА_1 водій такого транспортного засобу, як електроскутер, не є суб`єктом відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а отже складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною нормою права є не правомірним. Вважає, що відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вивчивши надані пояснення особи, щодо якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях247та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Правові тасоціальні основидорожнього рухуз метоюзахисту життята здоров`ягромадян,створення безпечнихі комфортнихумов дляучасників рухута охоронинавколишнього природногосередовища визначеніположеннями ЗаконуУкраїни від30червня 1993року №3353-ХІІ«Про дорожнійрух»,частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожньогоруху зобов`язані,зокрема,знати інеухильно дотримувативимог цьогоЗакону,Правил дорожньогоруху таінших нормативно-правовихактів зпитань безпекидорожнього руху;створювати безпечніумови длядорожнього руху,не завдаватисвоїми діямиабо бездіяльністюшкоди підприємствам,установам,організаціям ігромадянам,тощо (частина5статті 14Закону України «Про дорожній рух»).

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху).

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона якої полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Процедура виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння визначена положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 № 1103.

Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 5 та 6 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Згідно положень пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 6розділу Івищенаведеної Інструкціїпередбачено,що оглядна стансп`яніння проводиться: поліцейськимна місцізупинки транспортногозасобу звикористанням спеціальнихтехнічних засобів,дозволених дозастосування МОЗта Держспоживстандартом(далі спеціальнітехнічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Як визначеноу пунктах1,3,4та 7розділу ІІ«Інструкції пропорядок виявленняу водіївтранспортних засобівознак алкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції»,затвердженої НаказомМіністерства внутрішніхсправ України,Міністерства охорониздоров`яУкраїни №1452/735від 09листопада 2015року,за наявностіознак,передбачених пунктом3розділу Іцієї Інструкції,поліцейський проводитьогляд настан сп`янінняза допомогоюспеціальних технічнихзасобів,дозволених дозастосування МОЗта Держспоживстандартом. Поліцейськимивикористовуються спеціальнітехнічні засоби,які мають,зокрема,сертифікат відповідностіта свідоцтвопро повіркуробочого засобувимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Результати оглядуна стансп`яніння водіятранспортного засобу,проведеного поліцейським,зазначаються вакті оглядуна станалкогольного сп`янінняз використаннямспеціальних технічнихзасобів (додаток2)(далі актогляду).У випадкуустановлення станусп`яніння результатиогляду,проведеного поліцейським,зазначаються упротоколі проадміністративне правопорушення,до якогодолучається актогляду. Актогляду складаєтьсяу двохпримірниках,один зяких вручаєтьсяводію,а другийзалишається уполіцейського та/абодолучається допротоколу проадміністративне правопорушенняу разівстановлення станусп`яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (пункт 10 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року).

Аналогічні за змістом норми містяться й у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, пукти 2, 3, 4 та 5 якого встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до

відповідальності.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 838307 від 19 липня 2024 року, складений саме за те, що 19 липня 2024 року о 14 годині 15 хвилин у Харківській області, Харківському районі, селищі Нова Водолага, вулиця Джерельна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електроскутером марки «AIMA M3 LI», в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджує результат тесту № 461, де вказано 1,46 ‰. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місце зупинки транспортного засобу в установленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager Аlcotest 6820». Із результатом тесту водій ОСОБА_1 погодився.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не визнає своєї провини та вважає, що не є суб`єктом відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, факт наявності в діях останнього порушення пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом 19 липня 2024 року у стані алкогольного сп`яніння підтверджується сукупністю даних, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні, а саме:

- даними, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 838307, складеного 19 липня 2024 року поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Шарапою Костянтином Сергійовичем, в якому мається підпис ОСОБА_1 з надання власноручних пояснень «був вимушений виїзд». Також з вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом та електроскутер марки «AIMA M3 LI» був переданий ОСОБА_2 під особистий короткий підпис (а. с. 2);

- даними тестування на алкоголь, проведеного 19 липня 2024 року о 14 годині 26 хвилин у Харківській області, селище Нова Водолага, вулиця Джерельна, поблизу будинку № 1, за допомогою газоаналізатора «Drager Аlcotest 6820», прилад № ARJL 0261, принтер № ARJК 0468, тест № 461, де вказано результат тесту 1,46 ‰. Даний результат підписаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без зауважень із зазначенням «згоден» (а. с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який є додатком 2 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (пункт 10 розділу ІІ), та складений у присутності ОСОБА_1 ,у якомузафіксовано фактвикористання газоаналізатора«DragerАlcotest6820»,інвентаризаційний номер1014854430,результат якоговиявився позитивним 1,46‰ тавказано,що оглядбув проведенийу зв`язкуз виявленимиознаками:різкий запахалкоголю зротової порожнинирота,хитка хода.З результатомогляду настан сп`яніння ОСОБА_1 погодився,про щовласноруч зазначиву акті (а. с. 11);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 8 розділу ІІ), який є додатком до протоколу до адміністративне правопорушення серії ААД № 838307, з якого убачається, що 19 липня 2024 року о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за результатамивиявленими ознакамисп`яніння:різкий запахалкоголю зпорожнини рота,хитка хода, направлявся до Комунального некомерційного підприємства Нововодолазької селищної ради «Нововодолазька центральна лікарня» (а. с. 12);

- рапортом поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого сержанта поліції Костянтина Шарапи, про те, що 19 липня 2024 року під час виконання службових обов`язків в складі наряду «Караван - 37» близько 14 години 15 хвилин за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Нова Водолага, вулиця Джерельна, поблизу будинку № 1, був зупинений транспортний засіб мопед «AIMA M3 LI» під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом без захисного мотошолому. Під час спілкування з водієм, у останнього були помічені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, внаслідок чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу, на що водій погодився. Результат тесту № 461 виявився позитивний 1,46 ‰. Після чого у відношенні водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 13).

Також до матеріалів адміністративної справи додано копію Сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 01 вересня 2014 року № UA-MI/1-96-2014, відповідно до якого він виданий фірмі Drager Safety AG and Co.KgaA, Німеччина, та засвідчує, що на підставі позитивних результатів державних контрольних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобів вимірювальної техніки «Газоаналізатори Alcotest…, Interlock ХТ», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У788-14. Газоаналізатори Alcotest…, Interlock ХТ під час випуску з виробництва підлягають повірці. Міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу засобів вимірюваної техніки 1 рік (а. с. 5); й копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 150008323, виданого 02 жовтня 2023 року Державним підприємством «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» Державного підприємства «Київоблстандартметрологія» Міністерства економіки України, спеціальний технічний засіб газоаналізатор «Drager Alсotest 6820», заводський № ARJL 0261, виробник «Drager Safety AG and Co.KgaA», Німеччина, за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019 Метрологія. Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та видихуваному повітрі. Методика повірки, свідоцтво чинне до 02 жовтня 2024 року (а. с. 4).

Аналогічні відомостіщодо датипроходження повірки (градуювання) 02 жовтня 2023 року, підтверджуються записами у сервісній гарантійній книжці приладу газоаналізатор для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Drager Alсotest 6820», серійний номер приладу ARJL 0261, дата першої державної повірки 02 грудня 2016 року, період між сервісами, градуюваннями та повірками не менше ніж 1 раз на 12 місяців (а. с. 6 8).

Отже, з матеріалів справи, зокрема роздруківці з газоаналізатора «Drager Alсotest 6820», прилад № ARJL 0261, за допомогою якого встановлювався стан алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 та з яким останній погодився, судом встановлено, що останньою датою повірки (калібрування) є 02 жовтня 2023 року. Тобто на момент проведення огляду (19 липня 2024 року) вказаний газоаналізатор був використаний в межах міжповірочного інтервалу для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки.

Слід зазначити, що з відомостями, зафіксованими працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі. Слід також зауважити, що будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі працівником поліції, ОСОБА_3 ані в протоколі, ані в окремих поясненнях не зазначив.

Крім того, після проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження додаткового огляду на стан алкогольного сп`яніння самостійно не звертався.

Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи, яка його складала, а також, яка проводила тестування за допомогою газоаналізатора, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, а саме: скарг до керівництва працівників поліції, позовної заяви до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченомуКримінальним процесуальним кодексом України, останній не подавав.

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог статтей 254 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

При цьому, як встановлено у ході судового розгляду справи працівниками поліції дотримані вимоги статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та приписи нормативно-правових актів, що регулюють порядок огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану сп`яніння.

Крім того,у судовомузасіданні булидосліджені тавідтворені відеозаписи,зроблені працівникамиполіції тадолучені доматеріалів справи,а самена службовийпортативний відеореєстраторTECSARBDC-53-02,інвентаризаційний номер1113057280-6та службовийпортативний відеореєстраторTECSARBDC-53-02,інвентаризаційний номер1113057280-2, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 19 липня 2024 року у селищі Нова Водолага, Харківського району, Харківської області, за участю водія ОСОБА_1 . З відеозаписів вбачається, що о 14 годині 15 хвилин по дорозі рухається скутер сірого кольору, без номерного знаку, за ним прямує автомобіль патрульної поліції, який просить водія зупинитись. Водій вищевказаного транспортного засобу зупиняється та працівники поліції з`ясовують чому транспортний засіб не має номерних знаків, після чого просить водія надати документи, що посвідчують його особу. Під час спілкування з водієм працівник поліції запитує, чи вжив той алкогольні напої, на що водій повідомляє, що «було», вказує, що випив пляшку пива десь півгодини годину тому. Водій представився як ОСОБА_1 та повідомив, що не має при собі документів. Через декілька хвилин до водія підходить молодий чоловік, який представився онуком ОСОБА_1 та повідомив, що може привести документи ОСОБА_1 . В цей час працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатору «Drager Alcotest 6820», на що останній погодився. Як вбачається з відеозаписів результат тесту показав 1,46 %, з яким водій був згоден. Водій особисто підписав обидві роздруківки тесту без будь-яких зауважень, зробив підписи у протоколі про адміністративне правопорушення в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння. Бажання проїхати до медичного закладу ОСОБА_1 не виявив. При цьому як вбачається з відеозаписів ніякого фізичного чи психологічного тиску з боку працівників поліції до ОСОБА_1 застосовано не було. Також працівником поліції була вручена ОСОБА_1 пам`ятка про його права, з якими водій ознайомився та будь-яких зауважень не висловив.

Будь-яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, судом не встановлено.

Частина 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 вказаного Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Відповідно до приписів статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:

1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Слід відмітити, що статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено перелік відомостей, що мають бути внесені до протоколу про адміністративне правопорушення, проте жодних вимог про внесення до даного процесуального документу даних про ідентифікацію та технічний засіб на який було здійснено відеофіксацію правопорушення дана норма закону не містить

Надані до матеріалів справи диски з відеозаписами сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, так як не містить ознак фальсифікації та фабрикації; на цих записах відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення та інших документах.

Таким чином, з огляду на те, що подія була зафіксована поліцейськими за допомогою технічного засобу відеозапису, і відеозаписи з вказаних камер були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає, що проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулося з дотриманням вимог закону, тому вказані докази є належними та допустимими.

Слід зазначити, що вирішуючи справу суд має приймати інформоване рішення, тобто робити свої висновки щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, виходячи з усієї релевантної інформації, яку сторонам вдалося отримати і надати суду.

Правила недопустимості доказів становлять собою обмеження цього загального принципу, дозволяючи або зобов`язуючи виключати з процесу доказування інформацію, яка потенційно може мати істотне, а іноді й вирішальне значення для справи.

Тому виключення потенційно важливих відомостей, тобто визнання їх недопустимими незалежно від їх стосунку до справи і доказового значення, є крайнім заходом, до якого слід звертатися у разі, якщо іншими засобами неможливо забезпечити справедливого судового розгляду.

В основі створення правил про недопустимість доказів лежать кілька міркувань.

Насамперед це виключення потенційно недостовірних доказів або доказів, достовірність яких неможливо перевірити.

Також запровадження правил про недопустимість доказів має за мету створити стримуючий ефект для державних органів. Загроза виключення доказів, отриманих внаслідок істотного порушення фундаментальних прав і свобод людини, знеохочує органи правопорядку вдаватися до таких порушень.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних прав і свобод особи отримання доказів за допомогою катувань і поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та права на допомогу захисника, відвертого порушення права на недоторканість або тих чи інших аспектів приватного життя тощо не може бути терпимим у правосудді.

Тому концепція, що лежить в основі правил щодо допустимості доказів, на переконання суду, виходить з розуміння, що в центрі уваги суду, який вирішує питання про допустимість доказу, мають знаходитися права особи і виправданість їх обмеження державою, незалежно від того, яким саме представником держави ці права обмежуються.

Водночас, порушення численних формальностей, які регулюють порядок складання процесуальних документів чи окремих процесуальних дій, але жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті порушення і покаранні винуватця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

Верховний Суд в постанові від 01 грудня 2020 року у справі № 318/292/18зазначав, що норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».

Суд в цій справі вважає такий підхід, сформований Верховним Судом, правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та/або заперечити цю інформацію.

Що стосується посилання ОСОБА_1 на те, що транспортний засіб, яким він керував електроскутер марки «AIMA M3 LI», не відноситься до механічного транспортного засобу, а отже він не є суб`єктом відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього не розповсюджуються приписи пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху, то суд вважає їх безпідставними, внаслідок власного тлумачення норм чинного законодавства.

Так, під судового розгляду справи достовірно встановлено, що ОСОБА_1 19 липня 2024 року керував транспортним засобом скутером марки «AIMA M3 LI»,

До матеріалів справи долучена копія технічного паспорту на пристрій електроскутер марки «AIMA M3 LI», де зазначено, що він має ємність акумулятора 1440 Вт/г, потужність мотору 1200 Вт (а. с. 15).

У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначається, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Відтак, з указаних термінів слідує, що поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому транспортний засіб, у тому числі і електроскутер, й у вузькому механічний транспортний засіб.

У статті 1 Закону України від 24 лютого 2023 року № 2956-ХІ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» міститься визначення, що електричний колісний транспортний засіб дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії; легкий персональний електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Таким чином електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Крім того, з правових висновків, викладених Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду у своїх постановах, слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 (провадження № 61-10553св22) вказав, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

На те, що будь-якийтранспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів вказав Верховний Суд у постанові від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-к (провадження № 51-877км18).

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, шо коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Суд звертає увагу на те, що усі водії транспортних засобів, у тому числі й водії транспортних засобів з електричними двигунами є повноцінними учасниками дорожнього руху, які без виключення, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, мають дотримуватися Правил дорожнього руху України.

Як вже зазначалось, частина 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктами правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є водії транспортних засобів та судноводії.

Відтак, вказана норма права встановлює відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння та не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Тобто, для притягнення особи водія до адміністративної відповідальності за порушення приписів статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не має значення яким саме видом транспортного засобу (механічним, немеханічним, електричним тощо) вона керувала, в даному випадку ключове значення має те, чи перебував водій у стані сп`яніння.

Таким чином, суд доходить висновку, що електроскутер марки «AIMA M3 LI» з потужністю мотору 1200 Вт є транспортним засобом у розумінні норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, а ОСОБА_1 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, ОСОБА_1 керуючи вказаним вище транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування, вважався учасником дорожнього руху та був зобов`язаний керуватись Правилами дорожнього руху України.

Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння,доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги, що адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що врішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання його є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Обставин, що відповідно до статтей 34 та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у судовому засіданні не встановлено. Майнової шкоди проступком не заподіяно.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Адміністративна відповідальність має подвійну мету захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.

Перша репресивно-каральна («штрафна») полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.

Друга функція запобіжно-виховна тісно пов`язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.

Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.

Відтак, керуючись принципом верховенства права, з урахуванням вимог статей 33, 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкцій частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34, та 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративнеправопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідноз частиною 1 та пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 3460-IX від 09 листопада 2023 року «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 605 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8 9 11, 23, 34, 35, частиною 6 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 246, 256, частиною 2 статті 268, пунктом 7 частини 1 статті 247, статтями 249 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA 168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) електронне адміністрування податку) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 34000 гривень 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набираєзаконної сили після закінчення строку оскарження,а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя: Т. М. Трояновська