Decision № 123006721, 05.11.2024, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26877/23-ц

пр. 2-3582/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В :

27.06.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, згідно вимог якої позивач просить суд:

1. Визначити ОСОБА_1 спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 з таким графіком побачень:

у перехідний період (до припинення чи скасування воєнного стану або до моменту повернення ОСОБА_3 на постійне місце проживання до м. Києва, залежно від того, що трапиться раніше):

- Кожні останні вихідні кожного місяця з 10 год. 00 хв. суботи до 18 год. 00 хв. неділі в межах міста Ковель, Волинської області. ОСОБА_1 проводить час з ОСОБА_3 без присутності матері в межах міста Ковель, Волинської області, з правом спільної ночівлі. ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 їхнього спільного сина ОСОБА_3 о 10 год. 00 хв. суботи за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 їхнього спільного сина ОСОБА_3 о 18 год. 00 хв. неділі за адресою: АДРЕСА_1 .

після закінчення перехідного періоду:

- Кожні другі та четверті вихідні кожного місяця починаючи з 09 год. 00 год. суботи до 20 год. 00 хв. неділі ОСОБА_1 проводить час з ОСОБА_3 , з правом ночівлі сина разом з батьком без присутності матері. ОСОБА_1 забирає ОСОБА_3 о 09 год. 00 хв. суботи в АДРЕСА_2 і повертає ОСОБА_3 його матері о 20 год. 00 хв. неділі за адресою: АДРЕСА_2 . В зазначений період син має право перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , а також у місці проживання бабусі та дідуся ОСОБА_3 (батьків ОСОБА_1 ).

- Щосереди ОСОБА_1 проводить час з ОСОБА_3 з 20 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. в межах міста Києва. Батько забирає сина о 20 год. 00 хв. кожної середи в АДРЕСА_2 і повертає сина матері о 21 год. 00 хв. середи за адресою: АДРЕСА_2 .

- Другу половину літніх, осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду ОСОБА_1 проводить з ОСОБА_3 , без присутності матері. ОСОБА_1 забирає ОСОБА_3 о 10 год. 00 хв. першого дня вказаного періоду в АДРЕСА_2 і повертає ОСОБА_3 його матері о 20 год. 00 хв. останнього дня вказаного періоду за адресою АДРЕСА_2 . В зазначений період син має право перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , а також у місці проживання бабусі та дідуся ОСОБА_3 (батьків ОСОБА_1 ).

- У дні народження ОСОБА_3 кожного непарного року (2025, 2027, 2029 і т.д.), та день народження ОСОБА_1 , ОСОБА_1 проводить час із ОСОБА_3 без присутності матері. ОСОБА_1 забирає ОСОБА_3 о 10 год. 00 хв. вказаного дня в АДРЕСА_2 і повертає ОСОБА_3 його матері о 20 год. 00 хв. Вказаного дня за адресою АДРЕСА_2 . В зазначений період син має право перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , а також у місці проживання бабусі та дідуся ОСОБА_3 (батьків ОСОБА_1 ).

- Кожен непарний рік (2025, 2027, 2029 і т.д.) ОСОБА_3 святкує новий рік (проводить час) з ОСОБА_1 без присутності матері. ОСОБА_1 забирає ОСОБА_3 о 10 год. 00 хв. 31 грудня відповідного року в АДРЕСА_2 і повертає ОСОБА_3 його матері о 20 год. 00 хв. 03 січня відповідного нового року за адресою АДРЕСА_2 . В зазначений період син має право перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , а також у місці проживання бабусі та дідуся ОСОБА_3 (батьків ОСОБА_1 ).

2. Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні та побаченнях з ОСОБА_3 .

Мотивуючі позовні вимоги позивач вказує, що 30.08.2014 між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився спільний син - ОСОБА_3 . На теперішній час шлюб між сторонами розірвано. Після припинення подружніх відносин дитина проживає разом з матір`ю, яка є відповідачем по справі та створює штучні перешкоди для участі позивача у спілкуванні з сином, в позасудовому порядку врегулювати вказане питання не виявилось можливим.

Вказані обставини послугували підставою для звернення позивача з даним позовом.

13.07.2023 ухвалою суду відкрито провадження та призначено в порядку загального позовного провадження.

04.12.2023 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Левківського Богдана Казимировича про витребування доказів.

04.12.2023 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Левківського Богдана Казимировича про зупинення провадження.

12.12.2023 та 26.12.2023 надійшов висновок від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення способу участі громадянина ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною.

17.01.2024 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Левківського Богдана Казимировича про призначення експертиз.

17.01.2024 ухвалою суду закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

05.11.2024 представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та враховуючи доводи відповідачів викладені у відзивах, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст. 141, 155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до п.8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд також враховує, що дане судове рішення повинно відповідати й принципу Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до Конвенції про права дитини (ратифіковані Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91 р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

Судовим розглядом встановлено, що 30 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що 30.08.2014 р. складено відповідний актовий запис №1974, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане повторно Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві.

30.07.2015 р. у позивача та відповідача народилася спільна дитина - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 . Разом однією сім`єю позивач, відповідач та їхній спільний син проживали до березня 2022 р.

З літа 2018 р. позивач, відповідач і їхній син проживали разом за адресою АДРЕСА_3 .

У вересні 2021 р. ОСОБА_3 пішов до першого класу гімназії «Успіх» №32 м. Києва, яка обслуговує адресу місця проживання дитини - АДРЕСА_3 .

Позивач вказує, що на початку лютого 2022 року, передбачаючи вторгнення російської федерації до України, позивач оформив відповідачу нотаріальний дозвіл на перетин державного кордону ОСОБА_3 у супроводі відповідача. Строк дозволу на перетин кордону України сплив 23.02.2023 р.

24.02.2022 р. після початку повномасштабного вторгнення Російської федерації до України позивачем та відповідачем було прийнято рішення тимчасово виїхати до с. Уховецьк, Ковельського району, Волинської області.

Пізніше, позивачем та відповідачем було прийнято спільне рішення про виїзд відповідача та ОСОБА_3 за кордон - до Республіки Польща. Приблизно на початку березня 2022 р. ОСОБА_3 у супроводі відповідача та ОСОБА_4 (матір відповідача) перетнув державний кордон України, ймовірно в пункті пропуску «Ягодин-Дорогуськ». За домовленістю сторін, відповідач і ОСОБА_3 повинні були повернутися до України після деокупації Київської області.

19.01.2023 р. представник відповідача подав до Дарницького районного суду м. Києва заяву про видачу судового наказу на стягнення з позивача аліментів. 23.01.2023 р. Дарницьким районним судом м. Києва вказана заява була задоволена, видано судовий наказ про стягнення з Позивача аліментів (справа №753/1073/23).

У січні 2023 р. позивач подав до Печерського районного суду м. Києва позовну заяву про розірвання шлюбу з відповідачем (справа №757/3060/23-ц). Станом на дату подачі цієї позовної заяви Печерським районним судом м. Києва прийняте рішення про розірвання шлюбу між Позивачем та Відповідачем.

Позивач вказує, що 25.04.2023 р. Розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації було визначено місце проживання ОСОБА_3 з відповідачем, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України, усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування про визначення способів участі гр. ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що зазначене питання розглядалось тричі на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, а саме: 07 листопада 2023 року, 21 листопада 2023 року та 05 грудня 2023 року. Рішення прийнято 05 грудня 2023 року. На засіданні комісії був присутнім батько дитини - гр. ОСОБА_1 та представник матері дитини - гр. ОСОБА_5 , так як гр. ОСОБА_2 разом з сином перебувають за межами України.

Згідно вказаного висновку Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином:

1. Під час перебування гр. ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України:

- кожні другі та четверті вихідні щомісяця з 09:00 год. суботи до 20:00 год. неділі з правом ночівлі сина разом з батьком, без присутності матері;

- щосереди з 20:00 год. до 21:00 год. кожного місяця, без присутності матері;

- другу половину літніх, осінніх, зимових та весняних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності матері;

- у дні народження ОСОБА_3 кожного непарного року та день народження гр. ОСОБА_1 , без присутності матері, з 10:00 год. до 20:00 год.;

- 31 грудня з 10:00 год. до 03 січня 20:00 год. кожного непарного року святкування Нового Року, без присутності матері.

2. Під час перебування гр. ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межами України шляхом відеозв`язку:

- кожні другі та четверті суботу та неділю щомісяця по 2 години;

- щосереди з 20:00 год. до 21:00 год.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів з малолітньою дитини. Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, принаймні в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Виходячи з положень статті 159 СК України, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Як було встановлено судом, після припинення подружніх відносин малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом матір`ю.

Обставини справи свідчать про наявність перешкод у батька в спілкуванні з сином, а тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо усунення цих перешкод та визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 ЦПК України під час прийняття рішення суд, зокрема, вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На переконання суду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, у тому числі відомостей компетентних державних органів, які б давали підстави стверджувати про наявність негативного впливу зі сторони батька на виховання та розвиток сина, а його психоемоційний стан не дозволяє їм зустрічатися.

Позивач та відповідач мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідач не має, хоч син і проживає з нею.

Наслідки особистого конфлікту між батьками негативно впливають на дитину. Існування між сторонами неприязних стосунків ускладнює погодження ними форм та методів спілкування з сином, тож зобов`язання матері не чинити відповідні перешкоди батькові дитини, визначене судовим рішенням, сприятиме розумінню з її боку того, що права кожного з батьків є рівними. Дитина повинна спілкуватися як з матір`ю, так і з батьком.

Враховуючи наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідає її інтересам, забезпечує справедливу рівновагу між забезпеченням прав дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, постійне проживання дитини станом на теперішній час разом з матір`ю, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому, визначаючи графік спілкування батька з сином, суд приймає до уваги малолітній вік та здоров`я дитини, ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов`язків.

Керуючись викладеними обставинами, суд погоджується з висновком органу опіки та піклування, що стосується графіку, який позивач просив встановити вказуючи «після закінчення перехідного періоду», то на переконання суду вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню, з огляду на те, що суд не може надати оцінку таким обставинам, коли сама подія не настала.

Керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, відповідно пропорційно задоволеним вимогам, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150, 164, 181-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст.8, 10, 60, 88, 141, 208, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 з таким графіком побачень:

1. Під час перебування гр. ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України:

- кожні другі та четверті вихідні щомісяця з 09:00 год. суботи до 20:00 год. неділі з правом ночівлі сина разом з батьком, без присутності матері;

- щосереди з 20:00 год. до 21:00 год. кожного місяця, без присутності матері;

- другу половину літніх, осінніх, зимових та весняних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності матері;

- у дні народження ОСОБА_3 кожного непарного року та день народження гр. ОСОБА_1 , без присутності матері, з 10:00 год. до 20:00 год.;

- 31 грудня з 10:00 год. до 03 січня 20:00 год. кожного непарного року святкування Нового Року, без присутності матері.

2. Під час перебування гр. ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межами України шляхом відеозв`язку:

- кожні другі та четверті суботу та неділю щомісяця по 2 години;

- щосереди з 20:00 год. до 21:00 год.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 у вихованні, спілкуванні та побаченнях з ОСОБА_3 .

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , поштова адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , телефон: НОМЕР_4 , офіц. електр. адреса (адреса електр. пошти): ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , телефон: НОМЕР_6 , Електронна адреса: невідома.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Код ЄДРПОУ: 37451524, Місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 15, електронна адреса: ssds_pechrda@kmda.gov.ua

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА