Decision № 122970949, 12.11.2024, Mezhova District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 181/1061/23

Провадження № 2/181/236/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. с-ще. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - суддіЛітвінової Л.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Острянин В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща. Межова,в порядку спрощеного позовного провадження,з повідомленням (викликом) осіб, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулося АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовом, в якому вказано, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 29.10.2018 року.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стверджує, що у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 04.04.2023 року має заборгованість 148460,73 грн., яка складається з наступного:

142580,62 грн. заборгованість за кредитом;

0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками;

5880,11 грн. заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625;

0,00 грн. нарахована пеня;

0,00 грн. нарахована комісія.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.10.2018 року у розмірі 148460,73 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області Філь О.Є. від 23 серпня 2023 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суддіМежівського районногосуду Дніпропетровськоїобласті ЛітвіновоїЛ.Ф.від 20листопада 2023року данусправу прийнятодо провадженнята призначенодо розглядуза правиламиспрощеного позовногопровадження зповідомленням (викликом)сторін.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишено без руху та надано строк на усунення недоліків 5 днів.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2024 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2024 року про залишення позовної заяви без руху, строком на п`ять днів.

08 лютого 2024 року ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Межівського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом осіб).

Ухвалою судді Межівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024 року задоволено клопотання представника позивача та постановлено забезпечити участь представника позивача за довіреністю Свічкар Ю.С. у судових засіданнях в режимі відео конференції із Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Представник АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення. Крім того, до позовної заяви долучено клопотання представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, відповідно до змісту якого позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтримує у повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутні. Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду, у разі виникнення обставин викладених в ч.1 ст.280 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У зв`язку з чим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до наступних висновків.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк») відповідно до статуту є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.06.2021 року АТ КБ «Приватбанк» зареєстроване як юридична особа 19.03.1992.

Згідно Витягу з Державного реєстру банків №ДРБ-000008 від 16.08.2021, АТ КБ «Приватбанк» має право надання банківських послуг, банківська ліцензія № 22.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.10.2018 року ОСОБА_1 підписав анкети-заяву про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців і керівників корпоративних клієнтів).

Згідно зазначеноїанкети-заявивбачається що в останній заповнена інформація про персональні і контактні дані відповідача та не містить будь-яких відміток про вид кредитної картки, який бажав оформити на своє ім`я відповідач, бажаного кредитного ліміту та інших істотних умов кредитного договору.

Разом з тим зазначено, що підписанням даної анкети-заяви відповідач відповідно до ст.634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до Умов і правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua і які разом із пам`яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого і отримав відповідач шляхом самостійного роздрукування.

Однак надані позивачем «Умови та правила надання банківських послуг» підпису відповідача не містять.

Доказів того, що «Умови та правила надання банківських послуг», які додані позивачем до позовної заяви, є складовою укладеного між сторонами договору, матеріали справи також не містять, як відсутні і докази, що саме такі умови та правила надання банківських послуг діяли на момент підписання відповідачем 29.10.2018року заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, не надано доказів того, що позивач надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, зазначених позивачем у позовній заяві, а відповідач відповідно взяв на себе зобов`язання з повернення кредиту, сплати винагороди та неустойки у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, а також не доведено, що саме такі умови та правила надання банківських послуг і тарифи банку, як зазначені позивачем у позовній заяві, розумів відповідач підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає позивач. Підписом у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, відповідач погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту, тому застосування умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим.

У справі, що розглядається, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період із часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зазначено, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, що зазначені у наданому розрахунку, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Таким чином, суд вважає, що «Умови та правила надання банківських послуг» та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, який міститься в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.10.2018року шляхом підписання анкети-заяви.

Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту від 29.10.2018 року, зазначена інформація у якому зберігає чинність та є актуальною до 13.11.2018 року, не може вважатись складовою кредитного договору, не доводить заявлених позовних вимог та не доводить факту видачі кредитної картки з встановленим кредитним лімітом у зв`язку з наступним.

Так паспорт споживчого кредиту від 29.10.2018 року містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення.

Крім того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження №61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, який викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц (провадження №61-13569св20), на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилався заявник, а також від 18 листопада 2020 року у справі №313/346/20 (провадження №61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі №467/555/19 (провадження №61-17707св19).

Крім того, анкета-заява від 29.10.2018року підписана ОСОБА_1 не містить посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

Таким чином, даний документ неможливо визнати належним доказом досягнення між сторонами згоди на укладення кредитного договору та погодження всіх його істотних умов, зокрема стосовно розміру отриманого кредиту, розміру відсоткової ставки за користування кредитом, порядок погашення кредиту, розмір щомісячного платежу, розмір неустойки, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою та не містить конкретного зазначення типу кредитного продукту, який саме з них обирає позичальник.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТАНК», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та правила надання банківських послуг» та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, підстави для стягнення з відповідача заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 5880,11 гривень - відсутні.

Однак, суд вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТАНК» в частині стягнення заборгованості за кредитом, виходячи з наступного.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти на підставі анкети-заяви від 29.10.2018, які ОСОБА_1 не повернуто. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості та виписці по картці, доданими до позовної заяви, в яких зазначається про користування відповідачем кредитними коштами.

З огляду на викладене та враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТАНК» в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 142580,62 гривень підлягають задоволенню.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено в сумі 142580,62 гривень, тобто на 96 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2576,64 гривень (2684,00 грн.* 96 %) судового збору.

Керуючись ст.10,12,13,76,81,141,258,259,263-265,273-274,279,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», (юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) до ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 29.10.2018 у розмірі 142580,62 гривень (сто сорок дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 62 копійок), яка складається з наступного: 142580,62 гривень (сто сорок дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень 62 копійок) - заборгованість за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ,на користьАкціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк»,код ЄДРПОУ14360570, судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2576,64 гривень (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість гривень 64 копійок).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2024 року.

Суддя Л. Ф. Літвінова