Decision № 122695243, 31.10.2024, Obolonskyi District Court of Kyiv City

31.10.2024 Справа № 756/8449/24

Справа №756/8449/24

Провадження № 2-о/756/451/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Косянчук Н.І., заявника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи - Завальнюк Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_6, про встановлення факту батьківства,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду м. Києва з вказаною заявою, в якій просив встановити факт того, що він є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що з 1995 року до 2005 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . Від вказаних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_2 , проте в актовому записі про народження сина запис про батька зроблений за вказівкою матері ОСОБА_3

08.07.2005 заявник зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 в Ордженікідзевському відділі реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 178.

Заявник весь час опікувався ОСОБА_2 , дбав про його фізичний та духовний розвиток, приймав участь у його вихованні та матеріальному забезпеченні.

Після повномасштабного вторгнення рф на територію України, заявник разом із сином прийняли рішення вступити до лав Збройних Сил України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації.

Встановлення факту батьківства заявнику необхідно для отримання одноразової грошової допомоги за загиблого сина.

Враховуючи викладені обставини заявник вимушений звернутись з вказаною заявою до суду.

Ухвалою від 09.07.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 12.09.2024 залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6; витребувано з Одинадцятої київської державної нотаріальної контори відомості щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувано з Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копію актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07.10.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника ІНФОРМАЦІЯ_6, в яких остання, серед іншого, клопотала про залишення заяви без розгляду на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України. Клопотання обґрунтовано тим, що із поданої заяви про встановлення факту батьківства вбачається спір про право, у зв`язку з тим, що встановлення факту батьківства заявнику необхідно для отримання одноразової грошової допомоги за загиблого сина, разом з тим, наявність чи відсутність кола спадкоємців ОСОБА_2 підлягає встановленню в загальному порядку. При цьому, встановлення вказаного факту не носить безспірний характер, оскільки його встановлення може вплинути на права та обов`язки інших осіб, які не були залучені до справи. Крім того, вважала, що заявником не доведено належними доказами факту батьківства, наявний у матеріалах справи висновок молекулярно-генетичної експертизи є неналежним доказом, а тому просила відмовити у задоволенні заяви про встановлення батьківства.

Заявник у судовому засіданні заяву підтримав з викладених у ній підстав, просив заявлені вимоги задовольнити.

Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви з підстав, зазначених у письмових поясненнях.

Представник Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності суд приходить до наступного.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , виданого 30.05.1997 Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 334, вбачається, що в графі «батько» вказано « ОСОБА_4 », мати « ОСОБА_3 ».

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім`ю України при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою.

Як зазначено заявником та убачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_2 відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис про батька у Книзі реєстрації народжень проведено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька записано за її вказівкою.

Судом в ухвалі від 12.09.2024 з Оболонського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витребовувалася копія актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте листом від 26.09.2024 заінтересованою особою повідомлено про неможливість надата копію актового запису про народження ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що актовий запис № 334 складений 30.05.1997 Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, за відомостями у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян по Оболонському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві не виявлений.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 53 Кодексу про шлюб та сім`ю України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 315 ЦПК України, судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч.1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Як роз`яснено в п. 15 вказаної Постанови Пленуму, суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Згідно з пунктами 3, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України (відповідно зі ст. 55 КпШС). Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 20.06.2022 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1740.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 2789 від 17.06.2022 причина смерті ОСОБА_2 - сліпе вогнепальне поранення ших, ушкодежння внаслідок військових дій від вогнепальної та іншої звичайної зброї.

Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 20.06.2014 Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 797.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст. 315 ЦПК України).

Аналогічні роз`яснення містить пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де зазначено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого суду факту пов`язане із вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті такої заяви, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб, а встановлення таких фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Отже, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження, так і в процесі розгляду справи. У разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Заявляючи клопотання про залишення заяви про встановлення факту батьківства без розгляду, представник Міністерства оборони України посилалась на те, що встановлення вказаного факту не носить безспірний характер, оскільки необхідність його встановлення пов`язана з отриманням одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже може вплинути на права та обов`язки інших осіб - спадкоємців загиблого ОСОБА_2 , які не були залучені до участі у справі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до п. 4 вказаного Закону до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Дослідивши клопотання представника Міністерства оборони України про залишення заяви про встановлення факту батьківства без розгляду, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки під час розгляд справи судом було встановлено, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 78527417 від 27.09.2024 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась та свідоцтва про право на спадщину не видавались.

У Витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00035882715 від 20.06.2022 зазначено, що реєстрація актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була здійснена на підставі звернення заявника ОСОБА_1 , що підтверджує доводи останнього про те, що інших родичів як з боку дружини ОСОБА_3 , так і з боку заявника у загиблого ОСОБА_2 немає, які, у свою чергу, входять до кола осіб, які за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців входять до кола осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби.

Під час розгляду справи судом не встановлено, що у померлого ОСОБА_2 є інші спадкоємці, які звертались до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини або до відповідних органів із заявами про отримання одноразової грошової допомоги, тощо. Представником Міністерства оборони України вказане не спростовано.

У той же час, суд звертає увагу на те, що виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов`язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, при цьому, встановлення юридичного факту передує виникненню вказаних прав.

При цьому, в межах вказаного провадження розглядається лише встановлення факту батьківства, який жодною особою не заперечується та не оспорюється.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 викладено висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

У постанові від 07.02.2024 у цивільній справі № 545/844/23 Верховний Суд дійшов висновку, що існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним, при цьому необхідність встановлення факту родинних відносин для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору.

Таким чином, норми процесуального права передбачають встановлення наявності спору про право, а не припускати його можливість. Однак, представником Міністерства оборони України не наведено достатніх доводів на підтвердження наявності спору про право, у зв`язку з чим відсутні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства на підставі ч. 6 ст. 294 ЦПК України без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

У рішенні від 29.01.2019 у справі «Міфсуд проти Мальти» (заява № 62257/15) Європейський суд з прав людини повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Такий же висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 449/433/22, в якій зазначено, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

Висновком молекулярно-генетичної експертизи № 907-МГ від 26.04.2024 встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складає 99,9999%.

Вказаний висновок судового експерта є належним і допустимим доказом, виконаний відповідно до вимог ст. 106 ЦПК України, експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Спільне проживання заявника разом з померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , виховання сина заявником підтверджується наявними у матеріалах справи фотографіями, де вказані особи зображені разом у різний період часу.

Таким чином, суд, з`ясувавши всі обставини справи, приходить до висновку про наявність підстав, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та необхідність встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 76-81, 89, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ІНФОРМАЦІЯ_6, про встановлення факту батьківства - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Заявник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Заінтересована особа 1 - Оболонський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 26089032, місцезнаходження: 04205, м. Київ, пр. Оболонський, 28-В;

Заінтересована особа 2 - ІНФОРМАЦІЯ_6, код ЄДРПОУ - НОМЕР_3, місцезнаходження: АДРЕСА_3.

Дата складення повного судового рішення - 31.10.2024.

Суддя О.О. Тиха