Court ruling № 122548413, 10.09.2024, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15954/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,

за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,

представник заявника Хуторянець О. В. ,

боржник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Хуторянець О.В, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг» звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, в якій просить поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа виданого Печерським районним судом м. Києва у справі №757/15954/14-ц.

В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 757/15954/14-ц, яке набрало законної сили 22.05.2015, постановлено: стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 солідарно на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» 1 060 009 грн. 38 коп. та по 1 239 грн. 00 коп. з кожного, у відшкодування судових витрат.

Надалі, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.11.2017 задоволено заяву ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про видачу дублікату виконавчого документу для примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 . У вказаній ухвалі судом встановлено, що 12.06.2015 ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом. Також встановлено, що оригінал виконавчого листа було втрачено, а саме, як вбачається з листа УДПП «Укрпошта» від 29.03.2016 про фактичне знищення поштового відправлення у зв`язку з закінченням строку зберігання, а також відповіді відділу державної виконавчої служби про те, що такий виконавчий лист на виконанні у відділі не перебуває.

Тобто, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» виконавчий документ щодо боржника ОСОБА_2 пред`явлено на виконання до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві у межах строку на його пред`явлення у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2015 року).

Дублікат виконавчого листа судом було видано тільки 26.09.2023 та отримано представником ТОВ «Райффайзен Лізинг» 12.10.2023 після повернення у вересні 2023 року матеріалів даної справи до Печерського районного суду міста Києва з Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду після перегляду в касаційному порядку постанови Київського апеляційного суду від 03.08.2022, оскільки з листопада 2017 року по вересень 2023 року матеріали даної справи № 757/15954/14-ц перебували в суддів Печерського районного суду м. Києва по розгляду заяв про перегляд заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2015.

Наразі, ТОВ «Райффайзен Лізинг» подати дублікат виконавчого листа до виконання не має змоги, так як виконавчий документ видано після закінчення строку на його пред`явлення до примусового виконання.

Вищевикладені обставини, на думку заявника, свідчать про те, що строк пред`явлення до примусового виконання дублікату виконавчого документу по боржнику ОСОБА_2 пропущено не з вини ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».

У судовому засіданні предстанвик заявника вимоги заяви підтримав, просив задовольнити з викладених обставин.

У судовому засіданні боржник заперечував проти задоволення вимог заяви та просив відмовити у задоволенні заяви представника ТОВ «Райффайзен Лізинг» про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі №757/15954/14-ц, оскільки стягувачем не зазначено жодної поважної причини пропуску строку більше ніж на шість років.

Суд, вислухавши учасників провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27.03.2015 у справі № 757/15954/14-ц, яке набрало законної сили 22.05.2015 постановлено: стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 солідарно на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» 1 060 009 грн. 38 коп. та по 1 239 грн. 00 коп. з кожного, у відшкодування судових витрат.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.11.2017 задоволено заяву ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» про видачу дублікату виконавчого документу для примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 .

У вказаній ухвалі судом встановлено, що 12.06.2015 ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим документом. Оригінал виконавчого листа було втрачено, а саме, як вбачається з листа УДПП «Укрпошта» від 29.03.2016 про фактичне знищення поштового відправлення у зв`язку із закінченням строку зберігання, а також відповіді відділу державної виконавчої служби про те, що такий виконавчий лист на виконанні у відділі не перебуває.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таке ж положення міститься у ст. 433 ЦПК України, згідно ч. 1 якої у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Водночас, встановлення відповідних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників виконавчого провадження та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження» певних процесуальних дій. Інститут строків як в цивільному судочинстві, так і у виконавчому провадженні, сприяє досягненню юридичної визначеності у даних правовідносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся за виконанням судового рішення, відносини стають стабільними.

Поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Слід також зазначити, що поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу «Пономарьов проти України» 03 квітня 2008 року, встановив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

З матеріалів справи вбачається, що строк пред`явлення до виконання виконавчого документу, виданого на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2015, що набрало законної сили 22.05.2015 сплив 22 травня 2018 року.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на підставі вищевказаного рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2015 стягувачу 03.06.2015 було видано виконавчий лист.

У квітні 2016 року заявник подав до суду заяву про видачу дублікату виконавчого листа у зв`язку із його втратою, і ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2017 цю заяву було задоволено.

Із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання ТОВ «Райффайзен Лізинг» звернулось до суду у квітні, при цьому, належних та допустимих доказів, достатніх для висновку про те, що причина пропуску заявником строку є поважною, а саме, що відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк, а саме у період часу з 22.05.2015 по 22.05.2018, заявником суду надано не було. Відтак суд не бере до уваги аргумент заявника, що представники ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» шість разів звертались як особисто так із заявами до канцелярії Печерського районного суду м. Києва з метою отримання дублікату виконавчого документу на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2017 в період з 2020 по 2023 рік.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно вимог ст.ст.77 - 80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

На підставі викладеного, враховуючи, що стягувачем не надано належних та допустимих доказів, достатніх для висновку про те, що причини пропуску ним строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважними та, відповідно, судом це належним чином не перевірено та не встановлено, а безпідставне поновлення процесуальних строків є порушенням правової визначеності, необхідно дійти висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку.

Виходячи з наведеного, заява ТОВ «Райффайзен Лізинг» про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин для пред`явлення виконавчого документа до виконання у встановлений законом строк, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст. 433 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг про поновлення пропущеного строку для предявлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі №757/15954/14-ц, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю. Г. Головко