Decision № 122478813, 21.10.2024, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року Справа№200/5688/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просив:

визнати протиправним та скасувати Рішення № 047350007189 від 26.06.2024 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області по заяві ОСОБА_1 від 17.06.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 26.06.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.09.1986 по 29.05.1987 року, з 28.08.1989 року по 07.02.1993 рік.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що у зв`язку з досягненням 55 років та наявністю необхідної кількості стажу за Списком № 2, він звернувся із заявою про призначення пільгової пенсії.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління ПФУ в Донецькій області та прийняло Рішення № 047350007189 від 26.06.2024 року, яким відмовлено у призначенні пенсії через недостатність страхового стажу 30 років. В рішенні про відмову зазначено, що до пільгового стажу за Списком №2 зараховано 13 років 1 місяць 24 дня. Страховий стаж - 28 років 06 місяців 14 днів.

Позивач наголошує, що кількість його страхового стажу є достатньою, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 22.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

24.09.2024 року відповідачем надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що за результатами опрацювання заяви, доданих матеріалів та індивідуальних відомостей про застраховану особу Позивача, було встановлено, що на час звернення страховий стаж склав 28 років 06 місяців 14 днів, пільговий стаж за Списком 2 13 років 01 місяць 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. В той же час, до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 01.09.1986 по 15.06.1989 навчання в СПТУ № 83, відповідно наданого диплому від 15.06.1989 серія НОМЕР_2 , оскільки відсутній підпис Голови екзаменаційної комісії, окремі довідки не надавалися; з 28.08.1989 по 07.02.1993 в колгоспі «13-річчя Жовтня», відповідно наданої довідки від 12.02.2024 № Р-82-24, оскільки по батькові зазначено скорочено, за 1990 рік ім`я не відповідає паспортним даним заявника.

Відтак, на думку відповідача, спірне рішення є правомірним, а позов задоволенню не підлягає.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

Згідно Диплому серія НОМЕР_2 , позивач з першого вересня 1986 року по 15 червня 1989 року навчався в СПТУ №83 м.Білицьке Донецької області за посадою «Електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань».

Згідно запису №1 у трудовій книжці № НОМЕР_3 , 28.08.1989 року позивач прийнятий в члени колгоспу «13 років Жовтня» Межівського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003.

Головне управління ПФУ в Донецькій області заяву розглянуло заяву позивача відповідно до принципу екстериторіальності та прийняло Рішення № 047350007189 від 26.06.2024 року, яким відмовило у призначенні пенсії недостатність страхового стажу 30 років. В рішенні про відмову зазначено, що до пільгового стажу за Списком №2 зараховано 13 років 1 місяць 24 дня. Страховий стаж - 28 років 06 місяців 14 днів. Зазначено, що не зараховано до страхового стажу: з 01.09.1986 по 15.06.1989 навчання в СПТУ №83, відповідно наданого диплому від 15.06.1989 серія НОМЕР_2 , оскільки відсутній підпис Голови екзаменаційної комісії, окремі довідки не надавалися; з 28.08.1989 по 07.02.1993 в колгоспі 13- річчя Жовтня, відповідно наданої довідки від 12.02.2024 №Р-82-24, оскільки по батькові зазначено скорочено, за 1990 рік ім`я не відповідає паспортним даним заявника.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Статтею 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зстаттею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема, уЗаконі України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закон № 1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом «д»статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.

Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженоїнаказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58(зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.

Відповідно до диплома серія НОМЕР_2 , позивач з першого вересня 1986 року по 15 червня 1989 року навчався в СПТУ №83 м.Білицьке Донецької області за посадою «Електрослюсар підземний, машиніст підземних устаткувань».

Відповідно до алгоритму розрахунку стажу (Форма РС-право), вказаний період навчання до страхового стажу позивача не зараховано.

При цьому, суд зазначає про відсутність відомостей про навчання позивача в трудовій книжці.

Згідно ізстаттею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить іпостанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише відсутність трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 4постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. №301 «Про трудові книжки»відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, наявність певних недоліків у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у нього страхового стажу за період навчання у спірний період, оскільки визначальним є підтвердження факту навчання, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому, суд враховує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Посилання відповідача на відсутність в дипломі позивача підпису голови екзаменаційної комісії не може бути підставою незарахування періоду навчання, оскільки є надмірним формалізмом та вказана помилка не може нівелювати навчання позивача, позбавивши її права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу за період її навчання.

Отже, позивачем підтверджено факт навчання з 01.09.1986 по 15.06.1989 в СПТУ №83 м.Білицьке Донецької області, а відтак вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо періоду роботи позивача з 28.08.1989 по 07.02.1993 в колгоспі 13- річчя Жовтня який не було зараховано до страхового стажу відповідно довідки від 12.02.2024 №Р-82-24, оскільки по батькові зазначено скорочено, за 1990 рік ім`я не відповідає паспортним даним заявника.

Як вже було зазначено вище, пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише відсутність трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно трудової книжки № НОМЕР_4 позивач у період з 1989 року по 2000 рік (який включає в себе спірний період з 28.08.1989 по 07.02.1993) працював у колгоспі; відтак суд наголошує, що період роботи позивача з 28.08.1989 по 07.02.1993 в достатній мірі підтверджується інформацією, наявною в трудовій книжці, а відтак підлягає зарахуванню до страхового стажу.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, згідно з п. б ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. б ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах занотовані статтею 114 Закону № 1058-IV. Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Приписами пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788 обумовлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б-г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

- працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

За вказаних обставин така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Тому у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Відтак, суд вважає, що необхідні умови для отримання позивачем пільгової пенсії в межах даної справи є дотриманими, а саме: вік більще 50 років (30.05.1969 року дата народження), страховий страх - 28 років 06 місяців 14 днів + спірні періоди, що в сукупності більше 30 років, пільговий стаж за Списком № 2 - 13 років 1 місяць 24 дня, що не є спірним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 047350007189 від 26.06.2024 рокупро відмову в призначенні пільгової пенсії за заявою ОСОБА_1 від 17.06.2024 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 26.06.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.09.1986 по 29.05.1987 року, з 28.08.1989 року по 07.02.1993 рік.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З приводу судових витрат.

Позивачем сплачено 968,96 грн судового збору за подання позову.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає 968,96 грн понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 047350007189 від 26.06.2024 року про відмову в призначенні пільгової пенсії за заявою ОСОБА_1 від 17.06.2024 року.

Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 26.06.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2. ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди з 01.09.1986 по 29.05.1987 року, з 28.08.1989 року по 07.02.1993 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму судових витрат у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Стойка