Decision № 122400849, 09.10.2024, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа №461/5486/24

Провадження №2/461/2533/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Панасюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу -

в с т а н о в и в:

представник Моторного (транспортного) страхового бюро України Лисенко М.П. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з регламентною виплатою, в розмірі 52509,44 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що 26.07.2020, близько 02:00 год., у м. Львові на пр. Червоної Калини, 57А , відбулася дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода), за участю транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий отримав тілесні ушкодження, транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень, а водій ОСОБА_3 залишив місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Позивач повідомив, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ОСОБА_1 не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Представник позивача повідомив, що постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Басараб Б.В. від 30.12.2020 за №12020140070001192 від 26.07.2020, закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. ОСОБА_4 звернувся з позовом про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України та 24 червня 2022 року Сихівським районним судом м.Львова ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволено. Представник повідомив, що позивач виконуючи рішення суду, на підставі платіжного доручення №935919 від 11.11.2022, платіжного доручення №935920 від 11.11.2022 та платіжного доручення №1031806 від 27.12.2022, у добровільному порядку виплатив потерпілому відшкодування у загальному розмірі 52 509,44 грн., яку просить стягнути з відповідача в порядку регресу в порядку п.38.2.1 ст. 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2024 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.08.2024 розгляд справи відкладено та надано відповідачу час на підготовку та скерування відзиву на позовну заяву.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Виклик сторін до суду був здійснений шляхом скерування судових повісток на їх поштову та електронну адреси, а також через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших заяв до суду від нього не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 26.07.2020 близько 02.00 год. у м.Львові на пр. Червоної Калини, 57а, відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода), за участі автомобіля марки «ВАЗ 2107», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та пішохода ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень, а водій ОСОБА_3 залишив місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Басараб Б.В. від 30.12.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140070001192 від 26.07.2020, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України /а.с.15-17/.

Орган досудового розслідування дійшов висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, з огляду на висновок автотехнічної експертизи механізму та обставин розвитку ДТП №15/2/750 від 28.12.2020, згідно з яким з технічної точки зору водій автомобіля марки «ВАЗ 2107», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода з моменту виникнення небезпеки, виконуючи вимоги п.12.3 ПДР. У зв`язку з наведеним, дії водія ОСОБА_3 не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням даної ДТП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2022 у справі №464/3525/21 позов ОСОБА_4 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування - задоволено, стягнути із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 34 523 грн. 94 коп., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 4 387 грн. 24 коп., три відсотки річних у розмірі 907 грн. 24 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2 783 грн. 02 коп., а всього 8 077 грн. 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., а також стягнуто із Моторного (транспортного) страхового бюро України в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року рішення Сихівського районного суду м.Львова від 24.06.2022 залишено без змін.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 07.12.2022 стягнуто із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у Львівському апеляційному суді в розмірі 2000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Моторне (транспортне) страхове бюро України добровільно виконано рішення суду, що підтверджується платіжними дорученнями №935919 від 11.11.2022, № 935920 від 11.11.2022, №1031806 від 27.12.2022, та виплатив потерпілому відшкодування у загальному розмірі 52 509,44 грн.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку

з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Первісне (основне) деліктне зобов`язання та зобов`язання, що виникло

з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю

та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні

шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить

інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме:

а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Слід зазначити, що відсутність вини водія автотранспортного засобу та закриття відносно нього кримінального провадження не звільняє останнього від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відповідно до положень статті 1187 ЦК України цивільно-правова відповідальність наступає і без вини водія, за винятком умов, передбачених частиною п`ятою цієї статті ЦК України.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 03 травня 2022 року у справі № 450/4163/18.

Суд зазначає, що водієм транспортного засобу марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_1 , та відповідно особою, діями якої 26.07.2020, близько 02:00 год., у м. Львові на пр. Червоної Калини, 57А, завдано шкоду потерпілому є ОСОБА_3 , відтак на останнього покладається обов`язок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що власником автомобіля марки «ВАЗ 2107», р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

Сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконують під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Такий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/73469613.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки завдавачем шкоди є водій транспортного засобу, а не його власник.

Згідно ч. 1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.22, 1166, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 4, 12, 13,76-82, 141, 258-259, 265, 268, 274-279,354-355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, ЄДРПОУ 21647131; адреса: 02002, м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8, електронна адреса: mtibu@mtibu.kiev.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Зубачик Н.Б.