Decision № 121978520, 18.09.2024, Lanivtsi District Court of Ternopil Oblast

Справа № 601/1380/24

Провадження № 2/602/220/2024

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2024 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ланівці цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 14 січня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_2 , на підставі Заявки на пролонгацію від 13 січня 2023 року до договору позики № 555178895316004, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики №555178895316005 (пролонгація), відповідно до якого сторони домовились продовжити строк виконання позичальника по погашенню заборгованості в сумі 9 100,00 грн, на строк 15 календарних днів під проценти, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Однак, в подальшому відповідачка не виконала свої зобов`язання щодо повернення, наданих їй коштів.

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 18/12-2023, за яким до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №555178895316005 від 14 січня 2023 року.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги, відповідачка свого зобов`язання щодо повернення наданих їй коштів належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 08 квітня 2024 року загальний розмір по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідачки складає 20206.90 грн, з яких: 9100,00 грн заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 11106.90 грн заборгованість за відсотками.

У зв`язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідачки заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 20206.90 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 9 000 грн..

В судове засідання представник позивача не з`явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи, однак від неї до суду надійшла заява про неможливість з`явитися в судове засідання.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, з`ясував наступні обставини.

Судом встановлено, що 14 січня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_2 , на підставі Заявки на пролонгацію від 13 січня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_2 , на підставі Заявки на пролонгацію від 13 січня 2023 року до договору позики №555178895316004, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики № 555178895316005 (пролонгація), відповідно до якого позикодавець надав позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти в сумі 9 100,00 грн, на строк 15 календарних днів під проценти, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 18/12-2023, за яким до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №555178895316005 від 14 січня 2023 року.

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Київська торгово - інвестиційна компанія» відступає ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату, а ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за договорами вказаними у реєстрі боржників, визначених у додатках до договору, про що також був складений акт прийому - передачі реєстру боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №18/12-2023 року від 18 грудня 2023 року, від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договором №555178895316005 від 14 січня 2023 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 555178895316005 від 14 січня 2023 року та довідки по договору позики заборгованість станом на 08 квітня 2024 року становить 20206,90 грн, з яких: 9100,00 грн заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 11106.90 грн заборгованість за відсотками.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст.638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України(положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст.1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом п. 1 ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

В силу ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 14 січня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_2 , на підставі Заявки на пролонгацію від 13 січня 2023 року до договору позики №555178895316004, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, був укладений Договір позики № 555178895316005 (пролонгація), відповідно до якого позикодавець надав позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти в сумі 9 100,00 грн, на строк 15 календарних днів під проценти, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю позику та сплатити зазначені проценти та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_2 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.

У подальшому, ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_2 за вказаним договором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не виконала зобов`язання за договором позики, а тому з неї на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону №675-VIII електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.3 ст.11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

В силу ч.4 ст.11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч.6 ст.11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Із положень ч.8 ст.11 Закону №675-VIII слідує, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як передбачено ч.12 ст.11 Закону №675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону №675-VIII).

За змістом указаних норм права сторони вправі укласти договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх його істотних умов. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Докази у справі вказують на те, що ОСОБА_2 укладала договір позики в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства. Для укладення договорів ОСОБА_2 здійснювала ідентифікацію в цій системі та надавала відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) товариства. Сторони здійснювали обмін електронними повідомленнями про досягнення згоди з усіх істотних умов договору позики та підписували цей договір шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного договору позики.

Матеріали справи містять договори факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором позики. Договір є дійсним та виконаним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» вправі заявити до ОСОБА_2 вимоги про стягнення заборгованості за вказаним договором позики.

Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачкою не виконано. Таким чином, доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №555178895316005 від 14 січня 2023 року в розмірі 20206,90 грн.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05 липня 2012 року(далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому закономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, судові витрати понесені позивачем підтверджуються наявними в матеріалах справи наступними документами: Договір №15-02/2024 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року (а.с. 40-41); Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 41-42); Платіжна інструкція №422780050 від 16 квітня 2024 року на суму 36 000 гривень, де платником є ТОВ «Факторинг Партнерс», а отримувач АО «Лігал Ассістанс» (а.с. 42); Заявка на надання юридичної допомоги №23 від 02 квітня 2024 року (а.с. 43); Витяг з Акту № 1 про надання юридичної допомоги від 09 квітня 2024 року (а.с. 44).

З заявки на надання юридичної допомоги №23 від 02 квітня 2024 року та Витягу з Акту №1 про надання юридичної допомоги від 09 квітня 2024 року вбачається, що за надання усної консультації з вивченням документів витрачено 1.5 години, що склало 3 000 гривень, а складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду витрачено 2 години, що склало 6 000 гривень.

Водночас, суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Відповідно до Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №808/1849/18).

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21).

Враховуючи вищезазначене, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн на думку суду не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже, є значно завищеним.

Так, суд вважає, що з боку адвоката не потребувало значного часу для надання такої консультації, вивчення документів та складання позовної заяви відносно відповідачки, оскільки справи відносно осіб, які є боржниками за договорами самі по собі є ідентичними, в свою чергу, сама позовна заява не є змістовою та вказана категорія справ (стягнення заборгованості) є розповсюдженою.

Суд, оцінюючи подані документи, якими позивач обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є завищеними та не співмірними зі складністю справи, витраченим часом адвоката та наданих з боку останнього послуг.

Таким чином, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідачки до 4500 гривень.

Відповідно до ч. 1, та ч. 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки в користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, при цьому суд приймає до уваги платіжну інструкцію №422780158 від 26 квітня 2024 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 137, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 524, 525, 526, 530, 541, 553, 554, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження: 03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи,6, офіс 521, до ОСОБА_1 , мешканки: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи,6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371), заборгованість за кредитним договором №555178895316005 від 14 січня 2023 року в розмірі 20206 (двадцять тисяч двісті шість) гривень 90 копійок, що складається з 9100.00 грн - заборгованості за кредитом та 11106.90 грн - заборгованості за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи,6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) судові витрати, а саме: витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи,6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) сплачені судові витрати в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішенняпитання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Холява