Decision № 121500249, 03.09.2024, Stara Vyzhivka District Court of Volyn Oblast

Справа № 168/444/24

Провадження № 2/168/204/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,

секретар судового засідання Таксюк О.С.,

розглянувши всмт.Стара Вижівкав залісуду увідкритому судовому засіданніцивільну справуза позовомпредставника позивача адвоката Білецької Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 . Спадщину за законом, як спадкоємці І черги прийняли її сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 , спадщину за законом після смерті якого прийняв його брат ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно. При житті ОСОБА_4 заповіту не складав, позивач є спадкоємцем ІІ черги за законом. Зазначав, що він, як єдиний спадкоємець ІІ черги за законом, 15.04.2024 року звернувся до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та роз`яснено право звернення до суду із відповідним позовом.

Позивач вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений з поважної причини, оскільки вважав, що фактично прийняв спадщину.

У зв`язку з цим, просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 30.04.2024 року.

01.05.2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

14.06.2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція учасників провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача Старовижівської селищної ради в судове засідання не з`явився, подалав заяву, в якій вказує, що селищна рада просить провести судове засідання за її відсутності, проти задоволення позову не заперечують.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.01.2024 року, виданого повторно Нововижвівською сільською радою Старовижівського району Волинської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).

Згідно з довідками Старовижівської селищної ради №14/08.02 від 11.01.2024 та №44/08.02. від 06.02.2024, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . За життя спадкодавиця заповіту не складала, спадщину за законом прийняли її сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 , спадщину за законом після смерті якого прийняв його брат ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно. При житті ОСОБА_4 заповіту не складав, на момент смерті проживав один (а.с. 13-14).

З відповіді державного нотаріуса Любомльської державної нотаріальної контори Демчук Т.М. на запит суду вбачається, що спадкова справа до майна померлого ОСОБА_4 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ,відсутня(а.с. 44-45).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини по даній цивільній справі регулюютьсяЦивільним Кодексом України.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимогстатті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.

На підставі вимогстатті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. ст.1220-1221,1223 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Натомість судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Виходячи з вищевикладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

У зв`язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.

При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167цс12.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно дост. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17 правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до п.24 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьоїстатті 1272 ЦК. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Верховного Суду України 26.09.2012 року у справі №6-85цс-12 зазначається, що правила ч.3ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через незнання порядку та строків спадкування, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи спори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд має враховувати, що прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини потрібними є волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Такі причини та обставини мають існувати об`єктивно, тобто незалежно від особистих уявлень спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Встановлений законом шестимісячний строк є цілком розумним та достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а тому причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини, мають існувати протягом усього цього строку, або принаймні його істотної частини з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об`єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, провадження № 61-48230св18, від 11 серпня 2021 року у справі №720/1079/19, провадження № 61-14663св20, від 22 січня 2020 року у справі № 592/18695/18, провадження № 61-13558св19.

Позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини внутрішнім переконанням про фактичність прийняття спадщини. Проте до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження об`єктивних обставин неможливості прийняття спадщини у визначений законом строк.

Крім цього позивач покликається на необізнаність у нормах законодавства, що регулюють інститут спадкових прав, як на поважну причину пропуску строку для прийняття спадщини. Однак наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень ч. 3 ст. 1272ЦК Україниможуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Інших причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для ОСОБА_1 , як спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини, позивачем не наведено. Такі причини та перешкод для подання заяви не здобуті судом під час розгляду справи, а тому у суду відсутні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На підставі ст. ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 не довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , тому правові підстави для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4,76-81,258,259,264,265,268 ЦПК України, ст.ст.1216-1218,1261,1270,1273, 1296,1298 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог представника позивача адвоката Білецької Інни Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Старовижівської селищної ради Ковельського району Волинської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , який проживає заадресою: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: ОСОБА_5 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Старовижівська селищна рада, юридична адреса: Волинська область, Ковельський район, смт. Стара Вижівка, пл. Миру, буд. 3

Суддя Старовижівського районного суду

Волинської області Ю.О. Сухоручко