Decision № 121438621, 05.09.2024, Koroliovskyi District Court of Zhytomyr City

Справа № 296/6967/24

2/296/2857/24

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Шкиря В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» Ткаченко Марії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В :

22.07.2024 (відмітка поштового відділення) директор ТОВ «Коллект Центр» ОСОБА_2 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаним позовом, де просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором № 103646596 від 22.10.2021 у розмірі 20 740,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та правову допомогу в розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про споживчий кредит № 103646596, за умовами якого кредитодавець на 30 днів надав позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 4000,00 грн, а позичальник зобов`язався до 21.11.2021 повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за отримання кредиту та проценти за користування ним.

10.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10-02/2022-50, згідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.02.2022 до Договору факторингу № 10-02/2022-50, до ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 103646596 від 22.10.2021.

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, згідно умов якого ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.03.2023 до Договору № 10-03/2023/01, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 103646596 від 22.10.2021 в сумі 20 740,0 грн.

На момент звернення позивача до суду з цим позовом, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконала, грошові кошти для погашення кредиту, комісії та процентів не надала, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду із позовом про стягнення боргу в примусовому порядку.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 01.08.2024 за позовом ТОВ «Коллект Центр» відкрито провадження у справі з проведенням її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

05.09.2024 сторони, які належним чином були повідомленні про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Як вбачається з позовної заяви, зокрема зі змісту позовних вимог, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Коллект Центр».

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідачу повістка-повідомлення була направлена на адресу реєстрації, проте 30.08.2024 вона повернулася до суду з відміткою від 26.08.2024 про причини невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Отже вважається, що відповідач повідомлена про день, час та місце розгляду справі № 296/6967/24 - 26.08.2024

Верховний Суд у постановах від 13.11.2020 у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08.12.2021 у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи та він може вирішити спір по суті.

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

22.10.2021 ОСОБА_1 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» з Анкетою заявою на кредит №103646596 в якій просила надати їй кредит в сумі 4000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 31.11.2021 під проценти за користування таким кредитом в сумі 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Вказавши номер телефону НОМЕР_1 (а.с.11)

22.10.2021 було погоджено надати кредит в сумі 4000,00 грн на строк 30 днів під 1,25 % за кожен день користування та комісія 11% одноразово. (а.с.11 зворотній бік)

22.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про споживчий кредит № 103646596, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 4000,00 грн, строком на 30 днів тобто до 21.11.2021 (п.1.2,1.3 Кредитного договору

Сторони також погодили комісію за надання кредиту - 440,00 грн, яка нараховується за ставкою 11 % від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 1500,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом ( 1.5.1,1.5.2, Договору).

Невід`ємною частиною договору є його додаток №1 Графік платежів, згідно якого відповідач мав сплатити 4000,00 грн кредиту та 1500,00 відсотків за користування кредитом та 440,00 грн одноразової комісії за надання кредиту.

Договір підписано його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V62888, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 договору та підтверджено довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_1 (а.с.12)

За умовами зазначеного кредитного договору відповідачу 22.10.2021 були перераховані кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. про що свідчить платіжне доручення №34128065 від 22.10.2021 (а.с.12 зворот)

Згідно відомості про нарахування погашення за кредитом по договору № 103646596 відповідач не здійснював погашення кредиту (а.с13) 10.02.2022 відбулося списання простроченого тіла кредиту в сумі 4000,00 грн, 440,00 грон комісії та 13500,00 грн відсотків. Отримано коштів від відступлення кредиту- 560,00 грн (а.с.13 зворот)

10.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10-02/2022-50, згідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.02.2022 до Договору факторингу № 10-02/2022-50, до ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 103646596 від 22.10.2021.

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, згідно умов якого ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.03.2023 до Договору № 10-03/2023/01, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 103646596 від 22.10.2021 в сумі 20 740,0 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Коллект-Центр», відповідач на день формування позовної заяви має загальну заборгованість за договором у сумі - 20 740,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 16 300,00 грн, заборгованість за комісією - 440,00 грн.

Таким чином між сторонами виникли зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Анкету -заяву на кредит № №103646596 від 22.10.2021, договір про споживчий кредит №103646596 від 22.10.2021, додаток №1 до договору- Графік платежів, додаток №2 до договору - паспорт споживчого кредитування від 22.10.2021 ОСОБА_1 підписала 22.10.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора V62888 , що був надісланий їй на номер вказаний в анкеті-заяві - НОМЕР_1 (а.с.12)

Враховуючи наведене, проаналізувавши зміст договору, його форму, суд дійшов висновку, що договір про споживчий кредит № 103646596 від 22.10.2021 дійсно укладений сторонами правочину ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надала, як і не спростувала факт укладення договору.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «МІЛОАН» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судовим розглядом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитодавець виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі 4000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 34128065 від 22.10.2021.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитодавця вимагати їх повернення.

10.02.2022 між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10-02/2022-50, згідно умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.02.2022 до Договору факторингу № 10-02/2022-50, до ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 103646596 від 22.10.2021.

10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, згідно умов якого ТОВ «ВЕРДІКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників від 10.03.2023 до Договору № 10-03/2023/01, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 103646596 від 22.10.2021.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину: вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У даній справі позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.

Зважаючи на те, що відповідач не здійснювала погашення заборгованості по кредиту та не повернула кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, тобто до 21.11.2021, тим самим допустила істотне порушення виконання своїх кредитно-договірних зобов`язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в сумі 4000,00 грн, які підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії у сумі 440,00 грн

Суд вважає, що позов в цій частині також підлягає задоволенню, зважаючи на те, що комісія чітко визначена умовами договору, включена до загальних витрат за споживчим кредитом, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, її нарахування відповідає приписам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а розмір та ставка були узгоджені сторонами при укладенні договору.

Разом з тим, суд не погоджується із розміром заявленої заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у сумі 16 300,00 грн, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст. 628 ЦК України.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що при здійсненні кредитних нарахувань, включених до кредитної заборгованості, кредитор повинен суворо дотримуватися умов, встановлених договором, у тому числі в частині формулювання назв таких нарахувань, проведенні їх розрахунку, що забезпечує прозорість і однозначність вимог.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим: за умовами п. 1.4 договору, відповідач повинена була повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування ним у строк до 21.11.2021 (дата платежу). Кредит було надано на 30 днів (п. 1.3 договору), процентна ставка 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, загальний розмір процентів 1500,00 грн (п. 1.5.2 договору).

Для продовження строку кредитування позичальник мав вчинити дії передбачені розділом 6 Правил у т.ч. сплптити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредит (п.2.3.1.1 Кредитного договору).

Таким чином, суд приходить до висновку, що за погодженням сторін, строк дії кредитного договору визначено до 21.11.2021, оскільки в матеріалах справи відсутні докази що відповідач вчинив дії передбачені розділом 6 Правил у т.ч. сплптив комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, у межах 30-денного строку кредитування до закінчення дії кредитного договору, а саме до 21.11.2021 року, відповідач зобов`язана була повернути кредиторові кредит у розмірі 4000,00 грн, комісію в сумі 440,00 грн і сплатити проценти за користування кредитом за ставкою 1,25% за кожен день. Оскільки строк дії кредитного договору закінчився 21.11.2021, тому починаючи з цієї дати нарахування кредитором відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування є безпідставним.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Беручи до увагу строк кредитування, розмір відсотків, визначений в кредитному договорі (фіксована ставка 1,25% за кожен день кредитування, строк кредитування 30 днів), суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача заборгованість по відсоткам за кредитним договором № 103646596 від 22.10.2021 року у розмірі 1500,00 грн.

Щодо стягнення з позивача судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Щодо судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 0448260280 від 22.07.2024

Позов задоволено частково, отже 867,23 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (5940,00 х 3028 : 20740 = 867,23).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується: договором про надання правової допомоги № 07-06/2024 від 07.06.2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявкою про надання юридичної допомоги № 603 від 01.07.2024 з приводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; витягом з акту № 1 про надання юридичної допомоги від 05.07.2024 на суму 9000,00 грн, з яких: усна консультація 2 години - 3000,00 грн та складання позовної заяви 2 години за 6000,00 грн.

Надаючи оцінку доказам, суд ввважає, що докази складання позовної заяви до суду АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" відсутні, оскільки позовна заява підписана безпосередньо директором ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" Марією Ткаченко і нею ж посвілчено додатки до позову, отже суд вважає за необхідне в даному конкретному випадку стягнути з відповідача 3000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, яка складається з надання усної консультації протягом 2 годин по 1500,00 грн за годину,як те передбачено прайс - листом АО "Ліга Ассістанс".

На підставі викладеного та керуючись ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 79, 50, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором- задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за договором про споживчий кредит № 103646596 від 22.10.2021 у розмірі 5940 (п`ять тисяч дев`ятсот сорок) гривень 00 копійок з яких 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - тіло кредиту, 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок - відсотки за користування кредитом та 440 (чотириста сорок) гривень 00 копійок одноразова комісія.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в сумі 867 (вісімсот шістдесят сім) гривень 23 копійки та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В. М. Шкиря