Decision № 121399621, 13.08.2024, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/10626/24

Провадження №: 2/752/5131/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., за участю секретаря судового засідання Костюк В.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у підготовчому засіданні у залі суду у місті Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_4

до ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,

Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_4 (далі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до ОСОБА_5 (далі - відповідач), адреса: АДРЕСА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - третя особа 2), адреса: АДРЕСА_3 , в якій позивач просить:

- розірвати шлюб, укладений 13 червня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , який зареєстровано Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що зроблено відповідний актовий запис № 966;

- визначити місце проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання або перебування.

В обгрунтування позову позивач послався на те, що 13 червня 2018 року між ним та відповідачем Солом`янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 966.

Від шлюбу в подружжя народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалось, на теперішній час сторони проживають окремо один від одного, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають.

Строк на примирення надавати не має необхідності, оскільки сім`я розпалась та зберегти її неможливо, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами про розірвання шлюбу.

Більш того, у позовній заяві вказано, що позивач та його малолітній син ОСОБА_6 проживають разом за адресою: АДРЕСА_4 , дитина забезпечена житлом, харчуванням, доглядом, має повноцінне виховання. Позивач, своєю чергою, як він вказує, забезпечений житлом, має стабільний дохід, є фізичною особою - підприємцем, не зловживає спиртними напоями, веде нормальний спосіб життя, займається підтриманням здоров`я, у зв`язку з чим може стати гідним прикладом для сина.

Відповідач, як зазначає позивач, сином не опікується, не приймає участі у його вихованні та розвитку. Син більше прихильний до батька та бажає проживати з останнім.

Зважаючи на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визначення місця проживання сина разом з ним.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Службу у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - третя особа 2), призначено підготовче засідання.

Представником відповідача 18 червня 2024 року через систему «Електронний суд» подано заяву про визнання позову, в якій остання послалась на те, що проти розірвання шлюбу відповідач не заперечує, а з огляду на перебування останньої більшу частину часу за кордоном, вона також не заперечує проти визначення місця проживання сина за зареєстрованим місцем проживання позивача.

В підготовчому засіданні 13 серпня 2024 року позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача не заперечувала проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що її довіритель позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи 1 в підготовчому засіданні надала висновок про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_4 від 13 серпня 2024 року № 100-10582, а також вказала на те, що Службою були встановлені всі суттєві обставини, які мають значення для вирішення цього питання, за результатами розгляду та дослідження яких складено відповідний висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком.

Представник третьої особи 2 в підготовче засідання не з`явився, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, подав через систему «Електронний суд» заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю.

Зважаючи на відсутність заперечень з боку учасників справи, а також враховуючи визнання позову відповідачем, суд, керуючись частиною третьою статті 200 Цивільного процесуального кодексу України, вважає за доцільне розглянути дану цивільну справу у підготовчому засіданні.

Так, суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, представника третьої особи 1, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після реєстрації шлюбу остання змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_5 », про що Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві складено відповідний актовий запис № 966 від 13 червня 202018 року (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 ).

Від шлюбу подружжя має неповнолітню дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане 26 листопада 2019 року Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 860 від 26 листопада 2019 року).

Позивач у своєму позові зазначає, що фактичні шлюбні відносини з відповідачем припинені, спільно не проживають, спільного бюджету не мають, спільного господарства не ведуть.

Оскільки фактичні шлюбні відносини припинені, а подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя відповідно до статті 110 СК України.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно частини третьої статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд має виходити з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Під шлюбом слід розуміти сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Оскільки шлюбні відносини між подружжям припинені, наміру їх відновлювати у сторін не має, останні проживають окремо один від одного, спільного господарства не ведуть, суд вважає, що збереження сім`ї є неможливим, відповідно, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу між подружжям.

Щодо позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, суд зазначає таке.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У частині першій статті 160 СК України зазначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати інтереси батьків.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 вказано, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування.

При вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини суди враховують спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; стосунки між дитиною і батьками в минулому; бажання батьків бути опікунами; збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання, школу, друзів; бажання дитини; безпекові питання. Органам державної влади слід враховувати чи страждатиме дитина через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки одного з батьків.

Таким чином, обставини, встановлені у результаті детальної та поглибленої оцінки конкретної сімейної ситуації та фактори фактичного, емоційного, психологічного, матеріального та медичного характеру приводять правила щодо визначення місця проживання малолітньої дитини судом в дію.

Так, судом встановлено, що позивач є рідним батьком малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається, що на теперішній час дитина проживає разом з батьком за місцем його проживання: АДРЕСА_4 .

З наданої суду копії закордонного паспорту громадянина України ОСОБА_5 вбачається, що вона здебільшого перебуває за кордоном, проти чого не заперечувала і сама підтвердила, подаючи суду відповідну заяву.

Наведене в сукупності свідчить, що дитина фактично проживає з батьком.

Суд враховує, що мати дитини не заявляла зустрічних позовних вимог про визначення місця проживання з нею сина, який фактично проживає з батьком, а навпаки, визнала позовні вимоги в цій частині та підтвердила цей факт письмовими поясненнями до Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про що йдеться мова у висновку Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 серпня 2024 року № 100-10582 (далі - висновок).

Також, суд вказує, що у висновку зазначено, що детально з`ясувавши обставини цієї справи Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація (орган опіки та піклування) вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_4 .

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає за можливе визначити місце проживання дитини, разом з батьком, що відповідатиме принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Суд також наголошує, що визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком не повинно негативно впливати на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.

Разом із цим, суд вважає за необхідне вказати на необхідність налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.

При істотній зміні обставин сторони мають право ініціювати визначення іншого порядку фізичної опіки щодо дитини.

З урахуванням вище викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частини визначення місця проживання дитини з батьком є обгрунтованими та такими, що піддлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись частиною першою статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 197-200, 235, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

2. Шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 13 червня 2018 року Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місіт Києві, актовий запис № 966 (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 від 13 червня 2018 року) - розірвати.

3. Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання або перебування.

4. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

2. Відповідач - ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

3. Третя особа 1 - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, адреса: місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 58, код ЄДРПОУ 37413735;

4. Третя особа 2 - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, адреса: місто Київ, вулиця Лук`яненка Левка, будинок 2-Д, код ЄДРПОУ 37445484.

Суддя А.О. Митрофанова