Court ruling № 121003465, 14.08.2024, Desnianskyi District Court of Kyiv City

2-з/754/80/24

Справа № 754/9255/23

У Х В А Л А

Іменем України

14 серпня 2024 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши заяву подану представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Сороновичем Андрієм Андрійовичем про забезпечення позову відповідно до ч. 6 ст. 435 ЦПК України у цивільній справі за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.10.2023 року позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 13.11.2018 року в сумі 237 711,45 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 09.08.2024 року заяву подану представником відповідача ОСОБА_1 про скасування заочного рішення суду залишено без задоволення.

13.08.2024 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 14.08.2024 року заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

13.08.2024 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про забезпечення позову відповідно до ч. 6 ст. 435 ЦПК України у цивільній справі за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якій він просить на підставі п. 6 ст. 435 вжити заходи забезпечення позову, а саме зупинити виконавче провадження та зняти арешт з майна боржника у виконавчому провадженні №75047058 по стягненню з ОСОБА_1 грошових сум за виконавчим листом №754/9255/23 виданим Деснянським районним судом м. Києва 11.04.2023 року та виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів до вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення суду поданої 13.08.2024 року.

Нормативною підставою заявленого суду клопотання боржник зазначає положення ч. 6 ст. 435 ЦПК України, відповідно до якої при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 150 цього Кодексу Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1 - 1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

3. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

4. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом.

5. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

6. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.

7. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.

8. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), до таких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

9. Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

10. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

11. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

12. Арешт на майнові права у вигляді майнових прав у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.

13. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".

14. Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

є оператором критичної інфраструктури;

частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести суду необхідність вжиття у справі заходів забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а також необхідним, в даному випадку, є обґрунтування заявником обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Окрім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі №908/309/21, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 24.06.2021 у справі №310/9167/20, від 12.01.2023 у справі №334/9179/21).

При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейським судом з прав людини у справі Горнсбі проти Греції (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні від 18.05.2004 Європейський суд з прав людини у справі Продан проти Молдови також наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Вимогами ст.ст. 149-153 ЦПК України регламентовано інститут забезпечення саме позову, який може бути поданий до подання позову, разом з позовом або після відкриття провадження у справі. Водночас, суд зауважує, що вимогами ЦПК України не передбачено можливість забезпечення позову за заявою боржника на стадії розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Крім того зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця. Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом ЦПК України.

Обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову заявник вказує, зокрема, на намір узгодити зі стягувачем позицію щодо виконання рішення суду в даній справі згідно з запропонованим графіком протягом 10 місяців, про що боржником подано заяву до суду про розстрочення виконання рішення у даній справі.

При цьому, правова оцінка щодо наявності в спірних правовідносинах обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим буде надаватись судом під час розгляду відповідної заяви ОСОБА_1 , а заява про забезпечення позову боржника не відповідає меті правового інституту забезпечення позову, не направлена на реальне та ефективне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Водночас, суд повторно зауважує, що зупинення вчинення виконавчих дій чи їх відкладення відноситься до компетенції виконавця, який здійснює виконання рішення, водночас у суду відсутні відомості про звернення заявника до державного виконавця з відповідною заявою.

Суд звертає увагу заявника, що приписи частини 6 статті 435 ЦПК України, яка визначена нормативною підставою поданої боржником заяви, - дозволяють суду вжити заходи щодо забезпечення позову не під час розгляду заяви про розстрочення/відстрочення виконання рішення, а за наслідками її розгляду при відстроченні або розстроченні виконання судового рішення і в системному зв`язку означеної нормами ЦПК України які визначають підстави вжиття заходів забезпечення позову ймовірність істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача) ініціатором вжиття відповідних заходів забезпечення позову є позивач (стягувач у виконавчому провадженні), виконання законних вимог якого відстрочується/розстрочується судом.

Таким чином, проаналізувавши подані суду матеріали, враховуючи, що ЦПК України не передбачено можливість забезпечення позову за клопотанням боржника на стадії розгляду питання про розстрочення виконання рішення, беручи до уваги, що вимоги у поданій заяві про забезпечення фактично зводяться до зупинення вчинення виконавчих дій, а вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного/приватного виконавця, в рамках поданої заяви у суду відсутні підстави досліджувати обставини співмірності, адекватності вимог про забезпечення позову без самого позову або без оцінки предмету майбутнього позову, суд висновує, що вжиття пропонованих заявником заходів забезпечення позову не передбачено нормами процесуального законодавства, а відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-152, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви поданої представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Сороновичем Андрієм Андрійовичем про забезпечення позову відповідно до ч. 6 ст. 435 ЦПК України у цивільній справі за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. 261 ЦПК України.

Ухвалу складено та підписано 14 серпня 2024 року.

Суддя О.М. Панченко