Decision № 12088564, 08.09.2010, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/29308.09.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСК»до Приватного підприємства «Прод-Сер»про стягнення 2552,56 грн. за участю представників позивача –Музиченка О.П., довіреність № б/н від 01.07.2010р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 2140,00 грн. основного боргу, 51,31 грн. 3% річних, 141,24 грн. інфляційної складової боргу, 220,01 грн. пені, а загалом 2552,56 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з оплати товару за договором поставки № 492 від 01.07.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14.07.2010 року.

Представник відповідача у судове засідання 14.07.2010 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМСК»(постачальник) та Приватним підприємством «Прод-Сер»(покупець) укладено договір поставки № 492, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити (передати) покупцеві продукцію –соки (товар), згідно видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року (п.6.1 договору).

Якщо за 30 календарних днів до закінчення дії договору жодна з сторін не відмовиться від цього договору, дія договору вважається продовженою на наступний рік з аналогічною пролонгацією на невизначений термін на тих самих умовах (п. 6.2 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до п.п. 3.2 договору покупець здійснює оплату кожної партії товару, за ціною передбаченою у накладній на товар, на умовах попередньої оплати, або з послідуючою оплатою на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 2140,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ КС000009972 від 30.10.2009 року на суму 128,16 грн., КС000008610 від 12.10.2009 року на суму 66,96 грн., КС000005536 від 21.08.2009 року на суму 95,04 грн., КС000006418 від 04.09.2009 року на суму 178,56 грн., КС000003190 від 16.07.2009 року на суму1063,24 грн., КС000003336 від 21.07.2009 року на суму 608,04 грн.

Проте, відповідач отриманий на суму 2140,00 грн. товар не оплатив, та має заборгованість перед позивачем в розмірі 2140,00 грн.

26.11.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за вих. №11 та про повернення майна за вих.№86, які відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Доказів сплати відповідачем зазначеної суми боргу суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з передачі товару, а відповідач виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 2140,00 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 2140,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати поставленого товару за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 141,24 грн. інфляційної складової боргу, 51,31 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п.п. 5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої партії товару за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання з оплати поставленої продукції нараховано 220,01 грн. відповідно до наданого розрахунку, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 220,01 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань з оплати переданого товару за вказаним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Прод-Сер»(02125, м. Київ, просп. Визволителів, буд.3, кв. 16, код 36240434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМСК»(юридична адреса: 22400, Вінницька обл., м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45; поштова адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 53/80, код 13555834) 2 140 (дві тисячі сто сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 51 (п’ятдесят одну) грн. 31 коп. 3% річних, 141 (сто сорок одну) грн. 24 коп. інфляційної складової боргу, 220 (двісті двадцять) грн. 01 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Чебикіна