Decision № 120809145, 08.05.2024, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 рокуСправа № 160/30546/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (далі УСЗН Павлоградської міськради, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області (далі - відповідач) щодо не зняття арешту з нерухомого майна позивача;

- зняти арешт з всього майна позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем отримано лист Фінансового управління Павлоградської міської ради згідно якого стало відомо про арешт нерухомого майна позивача за закритим виконавчим провадженням. На звернення позивача щодо зняття арешту з майна, відповідачем відмовлено.

Ухвалами суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року позов прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження.

01.05.2024р. від відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено наступне.

Перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень, встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 27665721 з примусового виконання наказу № 2/181-10 виданого 22.06.2011 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 318 580грн. 54коп. збитків за пільгове перевезення пасажирів; 3 185грн. 80коп. державного мита; 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Державним виконавцем 02.12.2011, на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, постанова від 29.07.2011 року ВП № 27665721 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 200грн. 23коп. на момент закінчення виконавчого провадження не виконана, виконавчий збір не стягнуто.

Посилаючись на приписи Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV, яка була чинна до 05.01.2017, тобто на час виникнення правовідносин), відповідач вважає дії органу державної виконавчої служби правомірними.

З відзиву відповідача та доданих до нього документів судом встановлено, що з урахуванням перейменування/реорганізації/ліквідації/зміни підпорядкування/утворення органів державної виконавчої служби, належним відповідачем по справі є Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 43315529.

03.05.2024 від позивача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, за змістом якої посилається на приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4900-VI, яким не передбачено стягнення на майно боржника, який є державним органом. Тому позивач вважає, що орган виконавчої служби, в порядку положень цього Закону мав би зняти арешт з майна боржника (позивача по справі) та передати виконавчі документи для виконання в територіальні органи Державної казначейської служби.

Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.

03.05.2023 позивач отримав від Фінансового управління Павлоградської міської ради лист №03/01-133 від 03.05.2023, згідно якого стало відомо про арешт нерухомого майна позивача за закритим виконавчим провадженням.

Листом №568/01 від 09.05.2023 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про надання інформації та зняття майна з-під арешту.

20.06.2023 позивачем отримано відповідь № 20992 від 30.05.2023 Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з наступною інформацією.

Перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень, встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №27665721 з примусового виконання наказу № 2/181-10 виданого 22.06.2011 Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 318 580грн. 54коп. збитків за пільгове перевезення пасажирів; 3 185грн. 80коп. державного мита; 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Державним виконавцем 02.12.2011, на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, постанова від 29.07.2011 року ВП №27665721 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32 200грн. 23коп. на момент закінчення виконавчого провадження не виконана, виконавчий збір не стягнуто.

Таким чином, на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №30498249 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №27665721, виданої 29.07.2011 Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області про стягнення з боржника Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради виконавчий збір у розмірі 32 200грн. 23коп. на користь держави.

Державним виконавцем 23.05.2013, на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Станом на 01.05.2024 виконавчі провадження №27665721 та №30498249 знищенні, через закінчення строку зберігання.

Вважаючи наведене у листі № 20992 від 30.05.2023 бездіяльністю та не погоджуючись із наведеним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Протягом 2011 року (рік накладення арешту) і по день звернення позивача до суду діяльність органів виконавчої служби регулювали різні закони в часі. Так, Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 року втратив чинність 05.01.2017 року з набранням чинності Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV (чинного на час накладення арешту), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.11 вказаного Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст.57 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон №606-XIV) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ст.50 Закону №606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року № 606-XIV) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

З 01.01.2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4900-VI, який встановив гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання. Зокрема визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

-державний орган;

-державне підприємство, установа, організація (далі державне підприємство);

-юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа).

Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного органу.

Так статтею 3 визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків цього органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Позивач підпадає під поняття визначені ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» як державний орган.

Зазначені обставини виключають можливість подальшого виконання виконавчого документу органами виконавчої служби, та, як наслідок, подальшого здійснення виконавчого провадження, а документ підлягає направленню до відповідного територіального органу Державної казначейської служби.

Отже, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» № 4900-VI не передбачено стягнення на майно боржника, який є державним органом.

Частиною 4 статті 59 чинного Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 2 червня 2016 року визначено перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

З огляду на пункт 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008р. №2274/5 (далі за текстом - Порядок №2274/5, втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції №2302/5 від 19.07.2017) строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством.

Згідно пункту 9.10 Порядку №2274/5 завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Отже, знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

Суд погоджується з обґрунтуванням і позицією позивача в тому, що орган виконавчої служби, в порядку положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» мав би зняти арешт з майна останнього та передати виконавчі документи для виконання в територіальні органи Державної казначейської служби.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 висловився щодо захисту прав боржника у виконавчому провадженні в разі повного виконання рішення суду.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12 жовтня 2022 року по справі № 203/3435/21.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Станом на час судового розгляду цієї справи арешт, накладений на майно позивача, не знятий, продовжує існувати й заборона відчуження майна позивача.

При цьому, відповідачем не доведено наявності відкритих виконавчих проваджень, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача.

Відтак, наведена обставина свідчить, про відсутність правових підстав зберігати накладений арешт на майно позивача.

Крім того, існування арешту нерухомого майна позивача при відсутності перебування на виконанні виконавчих проваджень, за якими позивач є боржником та, відповідно, відомостей про накладання відповідачем будь-яких обтяжень на майно позивача, порушує саму мету застосування відповідної процедури.

Так, наразі механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження, в рамках якого його було застосовано, завершено.

Незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності знаходження в арешті майна позивача.

Суд враховує, що накладення арешту на майно позивача, свідчить про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання виконавчого документу, а тому у разі завершення виконавчих проваджень державний виконавець зобов`язаний вчинити усі дії передбачені відповідними нормами Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника.

Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (в редакції чинній на час розгляду справи), у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що рішення про зняття арешту з майна боржника виноситься органом, яким накладено арешт.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (юридична особа - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 43315529) щодо не зняття арешту з нерухомого майна Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради.

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з майна Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради.

Стягнути на користь Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (51400, м.Павлоград, вул.Центральна, буд.47, код ЄДРПОУ 03192170) за рахунок бюджетних асигнувань Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (54000, м.Миколаїв, вул.8 Березня, 107, код ЄДРПОУ 43315529) судовий збір у розмірі 2684грн. 00коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя Г. В.Кадникова