Court ruling № 120808302, 03.07.2024, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 177/423/23-ц

пр. № 2-3279/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - третя особа), про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити дії.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що має відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на який отримує заробітну плату військового.

04 січня 2023 року постановою державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і м. Одеса) у ВП № 70647258 про стягнення з нього ( ОСОБА_1 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 418 734,72 грн. на підставі виконавчого листа № 202/37874/13-ц, виданого 01 серпня 2019 року, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

10 січня 2023 року державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВГ1 № 70647258 зняв арешт з банківського рахунку № НОМЕР_2 , який відкритий на його ім`я, у зв`язку з тим, що боржник отримує на зазначений банківський рахунок заробітну плату.

Однак, АТ КБ «ПриватБанк» не виконало постанову державного виконавця про зняття арешту з банківського рахунку з посиланням на ВП № НОМЕР_5, яке було відкрите 23 серпня 2019 року, а 30 вересня 2020 року виконавчий лист повернутий стягувачу без виконання у зв`язку з тим, що боржник не працює, пенсію не отримує, відкритих рахунків не має.

23 січня 2023 року відділ державної виконавчої служби надав письмове повідомлення № 13-34/7106, в якому зазначив, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання виконавчого листа від 01 серпня 2019 року № 202/37874/13-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу у розмірі 418 734,72 грн, арешт на рахунки боржника не накладався. Зазначено повідомлення було направлено відповідачу 24 січня 2023 року. Арешт з його з банківського рахунку відповідач не зняв, повідомивши, що 04 вересня 2019 року отримав від державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області постанову про арешт коштів боржника від 25 серпня 2019 року (ВП № НОМЕР_5), що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .

Однак із матеріалів ВП № НОМЕР_5 не вбачається накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , арешт грошових коштів не підтвердила й сама виконавча служба.

Вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно та незаконно обмежило його право на використання банківського рахунку № НОМЕР_2 , він не має можливості розпоряджатись заробітною платою, яка знаходяться на картковому рахунку, а його письмові звернення щодо розблокування цього рахунку залишились без реагування з боку банківської установи..

Посилаючись на наведене, позивач ОСОБА_1 просить: зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» зняти (скасувати) встановлені для ОСОБА_1 обмеження права на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 та обслуговується карткою НОМЕР_3 , шляхом розблокування зазначеного карткового рахунку і забезпечення можливості вільно користуватися та розпоряджатися грошовими коштами на ньому; стягнути АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073.60 грн та та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Галач Т.А., до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про захист прав споживача банківських послуг, зобов`язання вчинити певні дії, - передано за підсудністю на розгляд до Печерського районного суду міста Києва

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 квітня 2023 року матеріали справи передано головуючому судді Хайнацькому Є.С.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року прийнято до провадження та відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 вересня 2023 року.

17 серпня 2023 року представник АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість.

31 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву про відшкодування судових витрат, в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового бору у розмірі 1 073,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року розгляд справи відкладено на 16 січня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2024 року розгляд справи відкладено на 02 квітня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2024 року розгляд справи відкладено на 03 липня 2024 року.

21 червня 2024 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява, в якій остання посилається на те, що відповідач добровільно розблокував карткові рахунки позивача, зняв усі обмеження на розпорядження грошовими коштами на рахунку, який є предметом позову, тому позовні вимоги не підтримує у зв`язку з їх задоволенням відповідачем. Водночас просить задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу та судового збору, сягнувши з відповідача зазначені кошти.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у поданій до суду заяві представник позивача просить розгляд справи здійснювати без їх участі.

У судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; у поданій до суду заяві просить розглядати справу без фіксації судового процесу. Також звертає увагу на те, що на момент розгляду справи між сторонами відсутній предмет спору. Водночас, заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. з огляду на їх завищений розмір та просить їх зменшити.

Дослідивши заяву представника позивача у справі та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 255 ЦПК України визначені підстави закриття провадження у справі, зокрема суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

- відсутній предмет спору (пункту 2 частини першої);

- позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини першої).

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.

Зокрема, у вказаній постанові Верховний Суд зробив висновок, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи під час розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк» поновило надання послуг позивачу за договорами банківського обслуговування та розблокувало платіжну картку, яка є предметом позову, що не заперечували сторони у цій справі..

Зважаючи на те, що відсутній предмет спору, суд вважає за можливе закрити провадження у справі на підставі п пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК.

У частині другій статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За наведених обставин, суд вважає за можливе повернути судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, сплачений позивачем згідно квитанції від 24 лютого 2024 року № 9297-6477-0964-5807.

Що стосується вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальний порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України, передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача (див. постанову Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 461/4349/23).

Таким чином, положення частини третьої статті 142 ЦПК України застосовується у разі, коли позивач відмовився від позову у зв`язку з задоволенням його вимог відповідачем після пред`явлення позову.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц, від 27 червня 2024 року у справі № 554/1376/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2023 року між позивачем та адвокатом Галач Т.А. укладений договір про надання правової допомоги № 02/23/ц, що підтверджено копією такого договору.

Відповідно до пункту 3 додатку до договору про надання правової допомоги від 19 січня 2023 року загальна вартість послуг за договором становить 5 000,00 грн.

Згідно з квитанцією від 19 січня 2023 року № 628384 вказану суду позивач сплатив кошти у розмірі 5 000,00 грн. адвокату Галач Т. А.

Зв актом приймання наданих послуг від 21 серпня 2023 року, підписаного позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Галач Т.А., загальна вартість послуг складає 5 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

У поданій до суду заяві представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу адвоката, вказував, зокрема, на завищений їх розмір.

Враховуючи результат розгляду справи в суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі, яка зазначена до відшкодування в даній справі, відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору. Відтак, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн., що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 255, 260, 352, 353, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), про захист прав споживача банківських послуг та зобов`язання вчинити дії, - закрити.

Повернути ОСОБА_1 суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, сплачену згідно з квитанцією від 24 лютого 2024 року № 9297-6477-0964-5807.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Роз`яснити позивачеві, що його повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Позивач - ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1Д; код ЄДРПОУ 14360570).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 03.07.2024 року.

Суддя Є.С. Хайнацький