Decision № 120713554, 15.07.2024, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 5/9/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024 Справа № 908/158/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Імвенд Кемікал (вул. Академика Туполева, буд. 19, м. Київ, 04128; код ЄДРПОУ 41153375)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006)

про стягнення 828 584,39 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Хасін І.Б. (в режимі відеоконференції) - ордер серії АА №1391621 від 10.01.2024;

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

19.01.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІТС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Імвенд Кемікал до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат про стягнення 824 398,37 грн.

19.01.2024 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 24.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/158/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд справи по суті розпочати з 20.02.2024

08.02.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від ТОВ ЗТМК надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

15.02.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від ТОВ Імвенд Кемікал надійшла письмова заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 828 584,39 грн., в т.ч. 795 395,00 грн. основної заборгованості та 33 189,39 грн. - 3 % річних за загальний період з 22.03.2022 по 15.02.2024, а також зазначити в рішенні про нарахування відповідачу 3 % річних до моменту виконання рішення

Також, 15.02.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від ТОВ Імвенд Кемікал надійшла письмова відповідь на відзив, в якій позивач не погодився із запереченнями відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

21.02.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від ТОВ ЗТМК надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

Також, 23.02.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від позивача надійшли письмові пояснення на заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 вирішено розгляд справи №908/158/24 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 24.04.2024 о/об 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу до призначеного судового засідання здійснити відповідні процесуальні дії.

22.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат до суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких відповідач заперечив проти позовних вимог.

Крім цього, 22.04.2024 від ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат до суду надійшла заява № б/н від 19.04.2024 (вх. № 8717/08-08/24 від 22.04.2024) про проведення підготовчого засідання без участі відповідача та його представника.

Також, 22.04.2024 від ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат до суду надійшла заява № б/н від 19.04.2024 (вх. № 8715/08-08/24 від 22.04.2024) про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 22.04.2024 у задоволенні заяви Запорізький титано-магнієвий комбінат № б/н від 19.04.2024 (вх. № 8715/08-08/24 від 22.04.2024) про забезпечення проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відмовлено.

22.04.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення у справі від 19.04.2024 та заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2024 № 908/158/24 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 20.05.2024 на 12 год. 30хв. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов`язковою для надання уповноваженими представниками сторін усних пояснень щодо предмету спору.

Під час проведення судового засідання 20.05.2024 від позивача через підсистему Електронний суд надійшла заява № б/н від 20.05.2024 (вх. № 10760/08-08/24 від 20.05.2024) про проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд.

Ухвалою суду від 20.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.06.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв`язку з використанням підсистеми "Електронний суд.

Ухвалою суду від 19.06.2024 № 908/158/24 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 15.07.2024 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін, яке проводити в режимі відеоконференції.

08.07.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якої позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд провести судове засідання 15.07.2024 за відсутності повноважного представника.

Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.07.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Суд оголосив про надходження відповіді на відзив.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог зазначивши, що 29.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Імвенд Кемікал (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (Покупець) укладений договір поставки № 416 (Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався здійснити поставку і передати покупцеві товар, а покупець прийняти і оплатити постачальнику його вартість у строки та порядку, передбаченими цим договором. Позивачем виконані свої зобов`язання за договором та поставлено відповідачу товар за двома накладними (від 22.12.2021 та від 13.01.2022) на загальну суму 795 395,00 грн. В порушення умов договору відповідач оплату не здійснив. У зв`язку з порушенням строків здійснення оплати за отриманий товар, позивачем нараховано 3 % річних за загальний період з 22.03.2022 по 15.02.2024 у розмірі 33 189,39 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити та зазначити в рішенні про нарахування відповідачу 3 % річних до моменту виконання рішення.

У відзиві на позовну заяву ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що визначення позивачем вартості поставленого товару є порушенням умов укладеного сторонами договору, оскільки здійснено без використання формули, яка визначена в п. 2 Специфікації та без складання документів, які зазначені у п. 3 Специфікації. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача не погодився із запереченнями відповідача з урахуванням відповіді на відзив зазначивши, що оскільки п. 2 специфікації № 1 до договору встановлено саме такий порядок прив`язка не до офіційного курсу євро, в до курсу міжбанку. Позивачем здійснено відповідний перерахунок та подано заяву про збільшення позовних вимог. Відтак, заперечення відповідача щодо незастосування цієї формули втратили актуальність. З урахуванням викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченнях на відповідь на відзив ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат зазначив, що при здійсненні позивачем розрахунку основної заборгованості станом на дату подачі позову у розмірі 795 395,00 грн. позивачем зазначено, що курс міжбанку на 15.01.2023 складав 41,5286 грн. з євро. В матеріалах справи містяться рахунки на оплату № 391 від 22.11.2021 на суму 439 236,00 грн. та № 11 від 12.01.2022 на суму 146 412,00 грн. Інших рахунків на адресу відповідача від позивача не надходило. Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 795 395,00 грн. є необґрунтованою. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, у додаткових пояснення від 19.04.2024 відповідач зазначив, що у ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат не виник обов`язок щодо оплати на користь позивача вартості товару поставленого за накладною від 22.12.2021 на суму 596 547,00 грн. та товару поставленого за накладною від 13.01.2022 на суму 198 849,00 грн., оскільки позивачем на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату не виставлялись.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

15.07.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Імвенд Кемікал (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (Покупець) укладений договір № 416 (Договір).

Згідно з п. 1.1. договору, постачальник зобов`язався здійснити поставку і передати покупцеві (код ДК021-2015-24950000-8) спеціальну хімічну продукцію (флокулянт марки FLOPAM AH 912 SH) (Товар) в кількості та за ціною, які зазначені у специфікації № 1, що є додатком до цього договору і є його невід`ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити постачальнику його вартість у строки та порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов`язався передати покупцю товар, номенклатура, асортимент, кількість і якість якого відповідає умовам специфікації № 1, що є додатком до цього договору і є його невід`ємною частиною, та вимогам чинного законодавства України.

Найменування товару, технічні вимоги, кількість по найменуванням та цінам наведені у специфікації № 1, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.2. договору).

Приймання товару покупцем по кількості і якості здійснюється відповідно з інструкціями П-6 від 15.06.1965 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості" та П-7 від 25.04.1966 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості" у частині, що не суперечить даному договору (п. 2.5. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна цього договору становить 585 648,00 грн. (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч шістсот сорок вісім гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% 97 608.00 грн. Ціна договору визначається специфікацією № 1, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

Ціни на товар встановлюються в національній валюті України (п. 3.3. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100% оплати на протязі 90 календарних днів після поставки товару.

Для здійснення вищевказаних розрахунків постачальник своєчасно направляє покупцеві рахунок (п. 4.2. договору).

Постачальник надає покупцю при поставці документи: а) видаткова накладна, б) сертифікат якості виробника, в) рахунок, г) товарно-транспортна накладна, д) висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (п. 4.3. договору).

Згідно з п. 5.1. договору, термін поставки товару складає 30 робочих днів з дати направлення заявки.

Місце поставки товару: DDP - склад покупця, м. Запоріжжя вул. Теплична, 18, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів МТП - Інкотермс, в редакції 2010р.

Відповідно до п. 5.5. договору, приймання-здача товару по кількості проводиться по факту відповідно до товаро-супровідних документів (накладних), по якості (комплектності) згідно сертифікату якості. Покупець має право виконувати вхідний контроль. У цьому разі розрахунок за товар здійснюється за результатами акту вхідного контролю (випробування) покупця. Акт вхідного контролю повинно бути складено на протязі 5-ти робочих днів від дати поставки.

Згідно з п. 6.1.1. договору, покупець зобов`язаний своєчасно оплатити постачальнику вартість товару у строки та порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 6.3.1. договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 10.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022 року.

Відповідно до специфікації № 1 до договору № 416 від 29.11.2021, загальна сума товару складає 585 648,00 грн., в т.ч. ПДВ 97 608,00 грн.

Пунктом 1 специфікації № 1 визначено, що враховуючи 100 % імпортну складову ціни флокулянта сторони, керуючись ст. ст. 524, 533 ЦК України, домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті відносно товару. Вартість Специфікації № 1 складає 585 648,00 грн., що є еквівалентом 19 152,97 EURO за курсом НБУ на 25.10.2021 30,5774 грн. за 1 EURO, включаючи 20% ПДВ 97 608,00 грн.

Згідно з п. 2 специфікації № 1, оплата товару за цим договором здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника в національній валюті України (гривня) за офіційним курсом Міжбанку гривні до євро, встановленому на день оплати на підставі виставлених постачальником рахунків. Сторони домовились, що в разі, якщо відбулась зміна офіційного курсу Міжбанку вказаною в п. 1 специфікації № 1 по курсу Міжбанку на дату проведення (попередньої, часткової або остаточної) оплати за товар (при зміні +- 3 %), вартість товару підлягає уточненню за такою формулою: В= В тов.* (К опл./К дог.), де В тов. вартість товару, що підлягає оплаті; К дог. показник, розмір якого дорівнює офіційному курсу Міжбанку, вказаною в п. 1 цієї угоди специфікації; К опл. показник, розмір якого дорівнює офіційному курсу Міжбанку на дату проведення оплати за товар.

Пунктом 3 специфікації № 1 передбачено, що у випадку зміни ціни продукції згідно з п. 2 цієї специфікації постачальник зобов`язаний негайно, але не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів від дати остаточної оплати за поставлений товар, скласти та підписати зі свого боку акт коригування вартості поставленого товару (додаток № 1 до специфікації № 1) та надати оригінали цих документів покупцю, а також скласти та надати покупцю розрахунок коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної, оформлений з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства, у тому числі з дотриманням умов щодо його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 585 648,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання цінностей, а саме:

- видаткова накладна № 384 від 22.12.2021 на суму 439 236,00 грн., товарно-транспортна накладна № З2212 від 22.12.2021;

- видаткова накладна № 7 від 13.01.2022 на суму 146 412,00 грн., товарно-транспортна накладна № З1301 від 13.01.2022.

Також, в матеріалах справи містяться рахунки на оплату № 391 від 22.12.2021 на суму 439 236,00 грн., в т.ч. ПДВ 73 206,00 грн. та № 11 від 12.01.2022 на суму 146 412,00 грн. в т.ч. ПДВ 24 402,00 грн.

В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар у передбачений договором строку не здійснив.

Враховуючи умови п. 2 специфікації № 1 та курс міжбанку станом на 15.01.2024 у розмірі 41,5286 грн. за 1 євро (дата подачі позову), вартість поставленого товару за накладною № 384 від 22.12.2021 складає 596 547,00 грн. та за накладною № 7 від 13.01.2022 складає 198 849,00 грн., а загалом 795 395,00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за отриманий товар, позивачем також нараховані 3 % річних за накладною № 384 від 22.12.2021 у період з 22.03.2022 до 15.02.2024 у розмірі 25 090,60 грн. та за накладною № 7 від 13.01.2022 у період з 13.04.2022 до 15.02.2024 на суму 8 098,79 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а замовник приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, замовник зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 1.1. договору 22.12.2021 та 13.01.2022 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 585 648,00 грн.

В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

Враховуючи умови п. 2 специфікації № 1 та курс міжбанку станом на 15.01.2024 у розмірі 41,5286 грн. за 1 євро (дата подачі позову), загальна сума заборгованості відповідача складає 795 395,00 грн., отже заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 416 від 29.11.2021 у розмірі 795 395,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доказів сплати у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

Стосовно заперечень відповідача в частині визначення гривневого еквіваленту вартості отриманого товару суд зазначає наступне.

При визначенні гривневого еквіваленту вартості позивач виходив з загального порядку, встановленого ч. 2 ст. 533 ЦК України, який передбачає, що у випадку, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Проте, оскільки п. 2 специфікації № 1 до договору саме встановлено такий інший порядок прив`язка не до офіційного курсу євро, а до курсу міжбанку, позивачем здійснено відповідний перерахунок та подано заяву про збільшення позовних вимог.

Відтак, заперечення Відповідача щодо незастосування цієї формули судом до уваги не приймаються.

Стосовно зазначення відповідача, що в разі невиставлення нових рахунків з офіційним курсом станом на відповідну дату є наслідком відсутності обов`язку оплатити товар суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. На це неодноразово звертав увагу КГС ВС (зокрема, в постанові від 29.04.2020 р. у справі № 915/641/19).

У цій справі у договорі між контрагентами передбачалося, що на підставі рахунку на оплату покупець здійснює оплату 100% загальної вартості товару, зазначеної в додатках до договору, протягом десяти банківських днів з дня отримання товару.

І хоча в договорі й зазначено, що оплата здійснюється «на підставі рахунку», однак за змістом статті 692 ЦКУ та пункту 3.1 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується «з дня отримання товару», а не рахунку.

Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦКУ та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦКУ, а значить не звільняє від обов`язку оплатити товар.

Так само в даному випадку п. 4.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості Товару на умовах 100% оплати на протязі 90 календарних днів після поставки Товару.

Крім цього, посилання відповідача у відзиві на п. 3 Специфікації № 1 до Договору також є безпідставним, оскільки у вказаному пункті йдеться про порядок дій після повної оплати Товару, доказів чого матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено 3 % річних за накладною № 384 від 22.12.2021 у період з 22.03.2022 до 15.02.2024 у розмірі 25 090,60 грн. та за накладною № 7 від 13.01.2022 у період з 13.04.2022 до 15.02.2024 на суму 8 098,79 грн., а також заявлено про нарахування відповідачу 3 % річних до моменту виконання рішення

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за накладною № 384 від 22.12.2021 у період з 22.03.2022 до 15.02.2024 у розмірі 25 090,60 грн. та за накладною № 7 від 13.01.2022 у період з 13.04.2022 до 15.02.2024 на суму 8 098,79 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи вимоги п. 4.1. договору суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за накладною № 384 від 22.12.2021 у період з 23.03.2022 до 15.02.2024 у розмірі 25 054,50 грн. та за накладною № 7 від 13.01.2022 у період з 14.04.2022 до 15.02.2024 на суму 8 086,76 грн., а загалом 33 141,26 грн.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідач доказів оплати суми боргу у повному обсязі або частково суду не надав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що доСтовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, доСтовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача 9 942,43 грн. судового збору.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після надання позивачем відповідних доказів у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 38983006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імвенд Кемікал (вул. Академика Туполева, буд. 19, м. Київ, 04128; код ЄДРПОУ 41153375) основну заборгованість у розмірі 795 395 (сімсот дев`яносто п`ять тисяч триста дев`яносто п`ять) грн. 00 коп., 3 % річних на суму 33 141 (тридцять три тисячі сто сорок одна) грн. 26 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9 942 (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дві) грн. 43 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2024.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.