Court ruling № 120645844, 25.07.2024, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33102/24-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, првиатний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Роман Іванович про визнання виконавчого напису таким,що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява, яка передана судді Ільєвій Т.Г. 25.07.2024, для вирішення питання про відкриття провадження.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено наступне.

Так, справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 року винесеній за результатами розгляду справи № 519/77/18.

Відповідно до положень частини 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Позивачем позов пред`явлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», яке являється стягувачем у виконавчому провадженні з виконання спірного виконавчого напису та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально не відноситься до Печерського району м. Києва.

Частиною 12 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

За змістом ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка має назву «Місце виконання рішення», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення з місцем вчинення виконавчих дій щодо конкретного боржника, яким може бути його місце проживання, місцем роботи, місцем отримання пенсії та/або місцем знаходження його майна.

Таким чином, з врахуванням зазначеного, суд вважає, що дана справа має слухатись за місцем знаходження відповідача тобто стягувача, оскільки на думку суду, позивач не виклав свою позицію щодо того, на підставі чого він звернувся саме до Печерського районного суду м.Києва, оскільки посилаючись на альтернативну підсудність позивач не зазначив, що місцем виконання виконавчого напису є його місце проживання.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Так, відповідно положень ч. 12 ст. 28 ЦПК України, судприходить до висновку, що справу слід передати на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва, за місцем знаходженням стягувача, оскільки стороною позивача не обґрунтовано звернення саме до Печерського районного суду м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 28, ч. 1, 31, 32 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Справу 757/33102/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, првиатний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Роман Іванович про визнання виконавчого напису таким,що не підлягає виконанню, - передати на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА