№ 12053639, 14.10.2010, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 17/344а/02-31/3322 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнір І.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Глущенко Я.Б.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Вечер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська мясна компанія»на постанову Господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська мясна компанія»до Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області № 0000082310/0 від 29.08.2007 року.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитись, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що з 08.08.2007 року по 16.08.2007 року відповідачем була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за травень 2007 року, за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2007 року №199/23-008/32785947 від 21.08.2007 року.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято спірне повідомлення-рішення № 0000082310/0 від 29.08.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 80528 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Позивач відноситься до суб'єктів господарювання сільськогосподарської галузі, для яких Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено пільговий режим оподаткування ПДВ.

Відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування, у тому числі до 1 січня 2008 року поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання та поставки переробним підприємствам аналогічної імпортованої продукції.

Згідно з пунктом 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до 1 січня 2008 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12 травня 1999 року (далі - Порядок), сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п. 1.2 наказу Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач веде окремий облік за операціями, що підпадають під ознаки спеціальних пільгових режимів оподаткування ПДВ, має власні виробничі потужності, окремий рахунок в банку для зарахування на нього коштів для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірне повідомлення-рішення відповідача № 0000082310/0 від 29.08.2007 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 80528 грн., порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та прийшов до хибного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, у звязку з чим невірно вирішив спір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська мясна компанія»задовольнити.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 24 грудня 2007 року скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська мясна компанія»до Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Коропському районі Чернігівської області № 0000082310/0 від 29.08.2007 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКоротких А.Ю.

Судді:Глущенко Я.Б.

Федорова Г.Г.

Повний текст постанови виготовлений 19 жовтня 2010 року.