Court ruling № 120522253, 19.07.2024, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/23817/24

Провадження № 1-кс/127/10344/24

У Х В А Л А

Іменем України

19 липня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницького області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП у Вінницькій області підполковник поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням Головного управлінням Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023022420000128 від 17.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно вилучене 16.07.2024 в ході проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.

Власник майна в судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 98КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням Головного управлінням Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023022420000128 від 17.08.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадовими особами квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (код ЄДРПОУ 08320218) організовано та забезпечено проведення державних закупівель за результатами яких укладено ряд цивільно-правових договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей по завищеній вартості, зокрема на користь ТОВ «КМГ Груп».

Так, згідно з отриманими відомостями, посадовими особами КЕВ м. Вінниця, за попередніми домовленостями із службовими особами ТОВ «КМГ Груп» (код ЄДРПОУ 45088572), організовано та забезпечено проведення неконкурентних закупівель з метою укладання прямих господарських договорів (на виготовлення та поставку ліжок армійських) із ТОВ «КМГ Груп» з завищення їх вартості.

Зокрема, 28.07.2023 КЕВ м. Вінниця, а саме начальником квартирно-експлуатаційного відділу ОСОБА_5 та ТОВ «КМГ Груп» в особі директора ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу «Ліжок армійських 2-х ярусних» загальною кількістю 3400 штук і терміном поставки/виконання договору до 15.08.2023 загальною сумою 19,18 млн грн без ПДВ. З умов вищезазначених договорів слідує, що вартість одного ліжка поставленого ТОВ «КМГ Груп» складало 5600 грн., що є значно вище ринкової їх вартості.

Відповідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 001/1 від 06.12.2023 ринкова вартість без ПДВ одного ліжка армійського 2-х ярусного, яке відповідає технічним умовам (характеристикам) відповідно до договору купівлі-продажу товарів № 6114 від 28.07.2023 станом на 28.07.2023 складала 3455,57 грн.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 18/5 від 12.01.2024 матеріальна шкода (збитки) документально підтверджується Державному бюджету України в особі КЕВ м. Вінниця Міністерства оборони України внаслідок закупівлі «ліжок армійських 2-х ярусних згідно ТУ» у ТОВ «КМГ Груп» в межах договору купівлі-продажу товарів № 6114 від 28.07.2023 з урахуванням ринкової вартості вищезазначеного товару визначеної у висновку судово-товарознавчої експертизи № 001/1 від 06.12.2023 на загальну суму 4288860 грн без ПДВ, яка більше, ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є засновником та директором ТОВ «КМГ Груп», співорганізатором протиправного механізму реалізації товарів за завищеними цінами та привласнення коштів оборонного бюджету України, використовує житлове приміщення будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2024 по справі №127/22457/24 надано дозвіл заступнику керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , прокурорам з числа групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, а також слідчим СУ ГУНП у Вінницький області, які входять до складу слідчої групи, на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення: документів пов`язаних з закупівлею ліжок армійських службовими особами КЕВ м. Вінниці протягом 2023-2024 років, а саме: тендерної документації про проведені закупівлі, договорів купівлі-продажу (поставки) товару з усіма додатковими угодами до них, технічних умови (характеристик) на ліжка, актів прийому-передачі, нотаріальних та банківських довіреностей і доручень, чорнових записів, мобільних телефонів, флеш-носіїв інформації, комп`ютерної техніки, що містять реквізити чи стосуються наведених юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців, документальних матеріалах щодо проведення розрахунків, придбання і продажу ліжок армійських.

В подальшому, 16.07.2024 в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Ірhone15ProMax білого кольору в напівпрозорому чохлі з чорними краями, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального пакету НПУ №CRI 1044092, який опечатано та засвідчено учасниками слідчої дії та понятими.

Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №42023022420000128 від 17.08.2023 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.

Постановою слідчого від 17.07.2024 вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час обшуку є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.

Таким чином, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.

В той же час, відповідно до частини п`ятої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Відповідно до статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченого цим кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

В той же час, положеннями статті 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як зазначено вище та встановлено судом, дозвіл на вилучення комп`ютерної техніки, флеш накопичувачів, сім карток до мобільних телефонів, мобільних телефонів надано слідчому ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2024 по справі №127/22457/24 та, в подальшому, постановою слідчого від 17.07.2024 тимчасово вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42023022420000128 від 17.08.2023.

Як уже зазначалося, частиною п`ятою статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасововилученого майна,яке підлягаєповерненню особі,у разіприйняття такогорішення; заборону,обмеження розпоряджатисяабо користуватисямайном уразі їхпередбачення тавказівку натаке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Таким чином, враховуючи засади розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для потерпілого (п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК), суд вважає за необхідне старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 після зняття інформаціїз мобільного телефону марки «Ірhone 15 Pro Max», білого кольору, в напівпрозорому чохлі з чорними краями, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 , повернути їх на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_6 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 234, 236, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 16.07.2024 в ході проведення обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «Ірhone 15 Pro Max», білого кольору, в напівпрозорому чохлі з чорними краями, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 , який поміщено до спеціального пакету НПУ №CRI 1044092, який опечатано та засвідчено учасниками слідчої дії та понятими.

Зобов`язати старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 , або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні №42023022420000128 від 17.08.2023, зняти інформацію з мобільного телефону марки «Ірhone 15 Pro Max», білого кольору, в напівпрозорому чохлі з чорними краями, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім картою НОМЕР_2 та після її зняття передати вищевказаний мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику майна - ОСОБА_6 .

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 .

Зобов`язати старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: