Court ruling № 1205120, 17.09.2007, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Головуючий по 1-ій інст. Стопник С.Г.                                                                          Справа № 22а-1431/07

Господарський суд Тернопільської обл. (№ 13/69-1533)                                                  Рядок статзвіту № 23

Доповідач: Шавель Р.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ                               УКРАЇНИ

17 вересня 2007 року                                                                                                  м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Кушнерика М.П. та Олендера І.Я.,

при секретарі –             Поворознику Д.Б.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача –       Малого І.М., довіреність від 23.08.2006р.,

пред-ка відповідача –    Братівника І.В., довіреність № 5034 від 28.12.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської обл. від 23.04.2007р. у справі за позовом Приватного підприємства фірми “Либідь” до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

Позивач – Приватне підприємство фірма /ППФ/ “Либідь” звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 17/0000381500/0 від 30.01.2007р. про відмову у відшкодуванні податку на додану вартість (надалі – ПДВ), задекларованого у листопаді 2006р. на суму 9130 грн., та № 42/0001071500/0 від 23.02.2007р. про відмову у відшкодуванні ПДВ, задекларованого у грудні 2006р. на суму 5327 грн., оскільки такі видані відповідачем всупереч п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 та п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (а.с. 4-7).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007р. заявлений ППФ “Либідь” позов задоволений; спірні податкові накладні визнані ничинними.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в порушення вимог п.9 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу” відповідач без належної підстави провів позапланову виїзну документальну перевірку позивача на предмет достовірності декларування бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2006р. Констатація в актах перевірок безпідставності віднесення позивачем до податкового кредиту та включення до бюджетного відшкодування ПДВ за листопад і грудень 2006р. з огляду на збитковість операцій по реалізації соняшнику в жовтні та листопаді 2006р. фірмі “EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH”, Польща, згідно договорів № 3/2006 від 01.10.2006р. та № 4 від 01.11.2006р., є необґрунтованою і суперечить визначенню терміну “господарська діяльність” згідно п.1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 1 Господарського кодексу України, а також ст. 42 Господарського кодексу України, в якій міститься визначення терміну “підприємництво”.

Позивач придбав товарно-матеріальні цінності, за які сплатив у вартості товару ПДВ, а також сплатив ПДВ у вартості наданих послуг по перевезенню товару, отримав податкові накладні, правомірно використав податковий кредит, при сторнуванні зобов’язання з кредитом отримав від’ємне значення ПДВ, яке вправі був заявити до бюджетного відшкодування.

Такі дії позивача повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а висновки відповідача зроблені на підставі припущень, довільного тлумачення норм права, необгрунтованих і безпідставних заключень і констатацій; також відповідач в порядку ч.2 ст. 71 КАС України не довів правомірність оскаржуваних рішень.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач, який, покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що ним правомірно і з дотриманням вимог п.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” були проведені невиїзні документальні перевірки позивача.

Поскільки експортні операції по реалізації соняшника, попередньо закупленого у АФГ “Ольвія”, у жовтні та листопаді 2006р. фірмі “EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH”, Польща, згідно договорів № 3/2006 від 01.10.2006р. та № 4 від 01.11.2006р., є збитковими, постійними і не разовими, про що зазначено у вищевказаних актах перевірок, таку діяльність позивача не можна вважати господарською, через що відповідно до п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму податкового кредиту за листопад і грудень 2006р.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги та заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

            Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено виїзну планову та невиїзну документальну перевірки діяльності позивача на предмет достовірності декларування бюджетного відшкодування ПДВ за листопад та грудень 2006р., за результатним яких складені акти перевірок №18/23-24635529 від 22.01.2007р. та № 55/15-24635529 від 19.01.2007р. (а.с. 10-25, 26-33).

            Згідно акта перевірки № 18/23-24635529 від 22.01.2007р. відповідачем зафіксовано порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виразилися:

* у завищенні заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006р. на 9130 грн. в результаті включення до податкового кредиту в жовтні 2006р. експортних операцій по реалізації соняшнику, закупленого у АГФ “Ольвія”, фірмі “EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH”, Польща, згідно договору № 3/2006 від 01.10.2006р., які є збитковими;

            * у завищенні суми податкового кредиту за листопад 2006р. на суму 5327 грн. внаслідок зайвого включення підприємством до складу податкового кредиту ПДВ згідно податкових накладних по отриманню соняшнику від АГФ “Ольвія”, а також щодо отриманих послуг, пов’язаних із закупкою і реалізацією даного соняшника, який в подальшому був відвантажений фірмі “EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH”, Польща;

            * у безпідставному віднесенні до податкового кредиту за жовтень 2006р. і включенню до розрахунку бюджетного відшкодування на рахунок за листопад 2006р. ПДВ в сумі 303 грн., оскільки оплата за надані ТзОВ “AN&NA” послуги по перевезенню проведена не в попередньому, а в звітному періоді.

            Відповідно до акту перевірки № 55/15-24635529 від 19.01.2007р. відповідачем констатовано порушення позивачем вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4. та пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виразилися:

            * у завищенні суми податкового кредиту за листопад 2006р. і відповідно, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006р. на суму 5327 грн. внаслідок зайвого включення підприємством до складу податкового кредиту ПДВ експортної операції по реалізації соняшника фірмі “EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH”, Польща, згідно договору № 4 від 01.11.2006р., закупленого у АФГ “Ольвія”, оскільки така операція є збитковою;

            * у безпідставному віднесенні до податкового кредиту за жовтень 2006р. і включенню до розрахунку бюджетного відшкодування на рахунок за грудень 2006р. ПДВ в сумі 303 грн., оскільки оплата за надані ТзОВ “AN&NA” послуги по перевезенню проведена не в попередньому, а в звітному періоді.

            30.01.2007р. та 23.02.2007р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення відповідно №№ 17/0000381500/0 та 42/0001071500/0 про зменшення ППФ “Либідь” суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006р. в сумі 9130 грн. та за грудень 2006р. в сумі 5327 грн. (а.с. 8, 9).

            Враховуючи, що позивачем подано в якості доказів акти, відмінні по нумерації та даті, що зазначені в оскаржуваних рішеннях, однак суми зменшення відшкодування ПДВ та в періоди в них тотожні з сумами та періодами, вказаними в повідомленнях-рішеннях, суд першої інстанції правомірно оцінив їх в якості доказів.

Таким чином, у вищевказаних актах перевірок підтверджено, що позивач в жовтні та листопаді 2006р. отримав від АГФ “Ольвія” насіння соняшника, за яке сплатив у вартості товару відповідно, 8666грн. 67 коп. та 5000 грн. ПДВ, на що складені податкові накладні № 89 від 19.10.2006р. та № 98 від 01.11.2006р.

            Також підтверджено в актах перевірок сплату позивачем ПДВ в складі вартості послуг по перевезенню закупленого соняшника, наданими в жовтні та листопаді 2006р. ПП “Івмар”, ПП “Інтергруп” та ТзОВ “AN&NA”.

            Вказані господарські зобов’язання у встановленому порядку під сумнів на предмет законності не ставилися, до порядку заповнення та складання вищезазначених податкових накладних відповідач зауважень не мав.

            Констатація в актах перевірок безпідставності віднесення позивачем до податкового кредиту та включення до бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006р. в сумі 9130 грн. та грудень 2006р. в сумі 5327 грн. з огляду на збитковість операцій по реалізації соняшнику в жовтні та листопаді 2006р. фірмі “EXPORT-IMPORT ARTIKYLOOW SPOZYWCZO-PRZEMYCLOWYCH”, Польща, згідно договорів № 3/2006 від 01.10.2006р. та № 4 від 01.11.2006р., є необгрунтованою і зроблена відповідачем всупереч вимогам п.1.32 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 1, 42 Господарського кодексу України, а обставини справи вказують на те, що експортні операції здійснювалися позивачем в межах його господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що свідчить відмінність ціни закупленого підприємством насіння соняшника від вартості його реалізації (а.с. 34-36).

            Як вірно вказав суд першої інстанції, посилання відповідача в актах перевірок на безпідставність віднесення до податкового кредиту за жовтень і листопад 2006р. та включення до бюджетного відшкодування за листопад і грудень 2006р. ПДВ в сумі 303 грн. згідно податкової накладної № 294 від 31.10.2006р. та 303 грн. згідно податкової накладної № 301 від 09.11.2006р., оскільки оплата за отримані від ТзОВ “AN&NA” послуги по перевезенню здійснювалася позивачем не у попередньому, а звітному періоді, спростовуються нормами пп.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”; доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення відшкодування його від’ємного значення є належним чином оформлені податкові накладні, а підставою виникнення права платника на податковий кредит згідно пп..7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

            Таким чином, позивач придбав товарно-матеріальні цінності, за які сплатив постачальнику у вартості товару ПДВ, також сплатив ПДВ у вартості наданих послуг по перевезенню товару, отримав податкові накладні, правомірно використав податковий кредит, при сторнуванні зобов’язання з кредитом отримав від’ємне значення ПДВ, яке вправі був заявити до бюджетного відшкодування. Такі дії платника податків повністю узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а висновки відповідача, що потягнули для позивача зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2006р. в сумі 9130 грн. і грудень 2006р. в сумі 5327 грн., є необґрунтованими.

            В порядку п.2 ст. 71 КАС України правомірність оскаржуваних рішень відповідач не довів, а тому суд першої інстанції підставно і обґрунтовано задоволив позовні вимоги ППФ “Либідь”.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову господарського суду Тернопільської області від 23.04.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий                                                                                                    Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                            М.П.Кушнерик

І.Я.Олендер