Court ruling № 120416482, 15.07.2024, Kyiv-Sviatoshyn District Court of Kyiv Oblast

Справа № 369/9056/24

Провадження №2/369/5847/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

У червні 2024 року на адресу суду надійшла заява про забезпечення позов. Просив суд накласти арешт на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2904198305206), кадастровий №0520655900:02:001:0270, площею: 0.12 га, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Смірнова Альона Олександрівна, серія та номер: 172. Заборонити будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), приватним та державним нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати дії щодо земельної ділянки, кадастровий №0520655900:02:001:0270, площею: 0.12 га, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; місцезнаходження: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомості: 2904198305206).

Свою заяву мотивував тим, що станом на момент подання позовної заяви до відповідачів заборгованість за Кредитним договором не погашається та не погашена, загальна заборгованість перед позивачем складає 4 261 452, 48 (чотири мільйони двісті шістдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят дві) гривні 48 копійок, з яких: - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 2 641 610,74 гривень; - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 1 294 070,32 гривень; - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 325 771,42 гривень.

21.06.2024 року, позивачу стало відомо із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (Інформаційна довідка №383971511 від 21.06.2024 р.) та Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вбачається, що за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), зареєстровано наступне майно: земельна ділянка (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2904198305206), кадастровий № 0520655900:02:001:0270, площею: 0,12 га, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

У позивача є обґрунтовані обставини вважати, що після отримання інформації про наявність даного судового провадження, відповідач в подальшому може провести відчуження або передати в іпотеку нерухоме майно з метою утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення, у разі задоволення позову АТ «ТАСКОМБАНК» та уникнення відповідальності перед АТ «ТАСКОМБАНК» щодо погашення боргу за кредитним договором.

Враховуючи викладені обставини у заяві просив суд задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача про забезпечення позову слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомленняобставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку міжконкретнимзаходомдозабезпечення позову і предметом позовної вимоги,зокрема,чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній цивільній справі є стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за кредитним договором №200/300307 від 30.03.2007 року у розмірі 4261452 грн.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначав, що відповідач з метою ухилення від виконання рішення суду може відчужити земельну ділянку. Вважають, що накладення арешту та заборон на відчуження стане гарантією забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Суд враховує, що накладення арешту на відчуження нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір, який має майновий характер, обставини, на які посилається позивач, суд дійшов висновку, що відсутність вжиття заходів забезпечення позову може утруднити та (або) зробити неможливим виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та будуть достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 757/30594/21-ц (провадження № 61-4466св23).

Враховуючи розмір заявлених позивних вимог, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та розміром заявлених позивних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту задовольнити, виходячи із розміру заявлених вимог.

Щодо накладення заборони будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), приватним та державним нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати дії щодо земельної ділянки суд відмовить, оскільки накладення арешту виключає можливість здійснювати дії щодо земельної ділянки, крім того дана вимога не є конкретизованої, оскільки позивачем не вказано, які саме дії необхідно заборонити вчиняти.

Крім того, суд наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, на думку суду, таке забезпечення позову не перешкоджає відповідачеві надавати до суду докази вартості майна на яке накладено арешт та заявляти про достатність забезпечення накладення арешту на певне майно (його частину) із вимогами про звільнення іншого майна з під арешту.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-159,260 ,ЦПК Українисуд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастром номером 0520655900:02:001:0270, площею: 0.12 га, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2904198305206, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .

В іншій частині відмовити.

Копію даної ухвали надіслати сторонам.

Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не Закону України припиняє її виконання.

Стягувач: Акціонерне товариство «Таскомбанк», ЄДРПОУ 09806443, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ