Decision № 120403613, 15.07.2024, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 рокусправа № 380/10379/24місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.01.2024 №134550026075 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: з 01.09.1980 р. по 24.06.1986 р., з 01.04.1992 р. по 12.11.1993 р., з 17.11.1993 р. по 05.01.1995 р., з 23.07.2001 р. по 23.11.2001 р., з 04.09.1995 р. по 01.04.1996 р., з 06.05.1996 р. по 03.11.1997р. відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 та призначити йому пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 12.12.2023 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.01.2024 р. № 134550026075 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу, а саме - з необхідних 30-ти років, страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців та 21 день. Окрім цього зазначає, що вказані періоди необхідно зарахувати до страхового стажу позивача, оскільки відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказані періоди трудової діяльності позивача не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні цього періоду трудової діяльності до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії.

08.07.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що зазначені у позові періоди правомірно не включені до страхового стажу, оскільки навчання згідно з дипломом НОМЕР_3 не підлягає зарахуванню, тому що цей період перетинається з роботою; з 01.04.1992 по 12.11.1993, оскільки печатка нечитабельна; з 17.11.1993 по 05.01.1995 оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті; з 23.07.2001 по 23.11.2001, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу; періоди з 04.09.1995 по 01.04.1996, з 06.05.1996 по 03.11.1997 неможливо зарахувати, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 20.05.2024 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 04.06.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У зв`язку із досягненням 11.12.2023 позивачем 11.12.1963 р.н. 60-річного віку, останній 12.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області із заявою про призначення і нарахування йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на впровадження екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої 18.01.2024 прийнято рішення № 134550026075 про відмову в призначенні вказаної пенсії.

Відповідно до вказаного рішення, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у нього необхідного страхового стажу, а саме: з необхідних 30-ти років, страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців та 21 день. За наданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

- навчання згідно з дипломом НОМЕР_3 , оскільки такий перетинається з роботою;

- з 01.04.1992 по 12.11.1993, оскільки печатка нечитабельна;

- з 17.11.1993 по 05.01.1995, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті;

- з 23.07.2001 по 23.11.2001, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу;

- періоди з 04.09.1995 по 01.04.1996, з 06.05.1996 по 03.11.1997 неможливо зарахувати, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Вважаючи рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 1-3 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та а який щомісяця сплачені страхову внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною пергою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фону відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала обов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Щодо періоду навчання у Львівському державному університеті ім. 1. Франка з 01.09.1980 р. по 24.06.1986 р.

Як вбачається із запису № 8 у трудовій книжці НОМЕР_2 , позивач з 01.09.1980 по 24.06.1986 був студентом Львівського державного університету ім. І. Франка та отримав диплом НОМЕР_3 від 24.06.1986.

Факт навчання позивача у вказаний період підтверджується також архівною довідкою Львівського національного університету імені Івана Франка від 07.03.2024 № 212-А.

Відповідно до пункту д частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як вбачається із архівної довідки Львівського національного університету імені Івана Франка від 07.03.2024 № 212-А позивач відповідно до наказу ректора №426 від 25.08.1980 зарахований студентом І курсу гелогічного факультету денної форми навчання. Згідно з наказом ректора №У-63 від 21.01.1981 позивачу надано академічну відпустку до 01.09.1981.

Згідно із записом №1 у трудовій книжці позивача, його прийнято 09.02.1981 на посаду учня слюсаря, а відповідно до запису №3 його звільнено 10.08.1981 за власним бажанням у зв`язку із відбуттям на навчання.

Таким чином, факт працевлаштування на посаду учня слюсаря під час академічної відпустки не вплинув на факт навчання позивача на денній формі навчання.

Щодо періоду роботи позивача у Брокерсько-інвестиційній фірмі «Каменяр- LTD» з 01.04.1992 по 12.11.1993, суд зазначає таке.

Як вбачається із записів № 16, 17 у трудовій книжці НОМЕР_2 , позивач з 01.04.1992 по 12.11.1993 працював старшим брокером Брокерсько-інвестиційної фірми «Каменяр-LTD». Вказівка на назву підприємства міститься на відтиску штампа зверху праворуч над вказаними записами. Тому твердження відповідача про те, що печатка нечитабельна не відповідає дійсності.

Щодо періоду роботи позивача в Агентстві «РЕКС-ІНФОРМ» з 17.11.1993 по 05.01.1995, суд зазначає таке.

Відповідно до записів № 18, 19 у трудовій книжці НОМЕР_4 , позивач з 17.11.1993 по 05.01.1995 працював на посаді заступника директора Агентства «Рекс-Інформ». Вказані записи скріплені печаткою цього підприємства, з якої чітко вбачається його назва.

Крім цього, факт роботи позивача в Агентстві «РЕКС-ІНФОРМ» додатково підтверджується його службовим посвідченням. Відтак, твердження відповідача про відсутність назви підприємства є помилковим.

Щодо періоду роботи позивача в ТзОВ «Фуд-Експрес» з 23.07.2001 по 23.11.2001, суд зазначає таке.

Записи про роботу позивача на підприємстві на посаді заступника директора з комерційних питань містяться під № 26, 27 у трудовій книжці НОМЕР_4 . Відповідач відмовив у зарахуванні вказаного періоду до стажу, оскільки відсутні індивідуальні відомості про застраховану особу. Крім цього, згадане підприємство знаходилося в російській федерації (м. Перм).

Суд висновує про те, що вказаний період також необхідно зарахувати до страхового стажу позивача, оскільки відсутність відомостей про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказані періоди трудової діяльності позивача не може слугувати правовою підставою для відмови позивачу у зарахуванні цього періоду трудової діяльності до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком у зв`язку з тим, що обов`язок зі сплати страхових внесків до пенсійного фонду за застрахованих осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями та обов`язок своєчасної реєстрації роботодавців у пенсійних органах в якості платників страхових внесків, покладений на роботодавців, які є страхувальниками осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах та платниками таких внесків, а контроль за повнотою та своєчасністю страхових внесків покладений на уповноважені контролюючі органи відповідно до вимог чинного законодавства.

Щодо періодів роботи позивача на території російської федерації з 04.09.1995 по 01.04.1996, з 06.05.1996 по 03.11.1997, суд зазначає таке.

Відповідно до записів № 22, 23, 24, 25 у трудовій книжці НОМЕР_2 позивач з 04.09.1995 по 01.04.1996 працював на посаді комерційного директора фірми «Галла», а з 06.05.1996 по 03.11.1997 менеджером виробничого відділу підприємства «Уралхімінвест», які знаходилися на території російської федерації.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Питання пенсійного забезпечення громадян України, які працювали на території російської федерації, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають. Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди). Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які враховуються до трудового стажу.

Отже дія цієї угоди розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди. Таким чином, норми Закону №1058-ІV без обмежень розповсюджуються на громадян України, що набули трудовий стаж на території держав-учасниць вказаної Угоди.

Метою Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Щодо припинення дії зазначеного міжнародного договору для України з 19 червня 2023 року, у зв`язку з рішенням української сторони про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, слід звернути увагу, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірних правовідносинах та на час звернення про перерахунок пенсії, вказана Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з частинами другої та третьої статті 6 згаданої Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.

З огляду на викладене, згаданою Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбулася трудова діяльність.

Аналіз наведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд враховує, що трудова книжка позивача, містить записи про роботу з 04.09.1995 по 01.04.1996 на посаді комерційного директора фірми «Галла», а з 06.05.1996 по 03.11.1997 менеджером виробничого відділу підприємства «Уралхімінвест», які завірені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містять ні виправлень, ні інших помарок, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Ураховуючи той факт, що стаж позивача підтверджується записами у його трудовій книжці, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні позивачу періодів роботи на території російської федерації з 04.09.1995 по 01.04.1996, а з 06.05.1996 по 03.11.1997.

З врахуванням наведеного, суд висновує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.01.2024 №134550026075 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому таке необхідно скасувати.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1980 по 24.06.1986, з 01.04.1992 по 12.11.1993, з 17.11.1993 по 05.01.1995, з 23.07.2001 по 23.11.2001, з 04.09.1995 по 01.04.1996, з 06.05.1996 по 03.11.1997.

Разом з цим, суд зазначає, що зарахування згаданого стажу змінює строк страхового стажу та безпосередньо впливає на вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу. Проте відповідач ще не проводив перерахунок стажу позивача із врахуванням того стажу, який суд зобов`язав зарахувати (з 01.09.1980 по 24.06.1986, з 01.04.1992 по 12.11.1993, з 17.11.1993 по 05.01.1995, з 23.07.2001 по 23.11.2001, з 04.09.1995 по 01.04.1996, з 06.05.1996 по 03.11.1997) та відповідно не вирішував питання щодо достатності такого стажу для призначення пенсії.

Вирішення питання про достатність стажу необхідного для призначення пенсії із врахуванням, зарахованого у судовому порядку страхового стажу, належить до виключної компетенції відповідача. Суд позбавлений можливості самостійно проводити розрахунок страхового стажу та визначати його достатність для призначення пенсії позивача, не вправі підміняти собою відповідача та вирішувати таке питання без розгляду останнім. Лише у разі відмови відповідача у призначенні пенсії після зарахування згаданого страхового стажу, у позивача виникне право вимагати у судовому порядку зобов`язати відповідача призначити пенсію.

Як наслідок, з метою ефективного поновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду, тобто із зарахуванням до стажу роботи періодів роботи з 01.09.1980 по 24.06.1986, з 01.04.1992 по 12.11.1993, з 17.11.1993 по 05.01.1995, з 23.07.2001 по 23.11.2001, з 04.09.1995 по 01.04.1996, з 06.05.1996 по 03.11.1997 та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.01.2024 №134550026075 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1980 по 24.06.1986, з 01.04.1992 по 12.11.1993, з 17.11.1993 по 05.01.1995, з 23.07.2001 по 23.11.2001, з 04.09.1995 по 01.04.1996, з 06.05.1996 по 03.11.1997.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2024 про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у цій справі, та прийняти відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович