Decision № 12014724, 02.11.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          02.11.10                                                                                           Справа№ 4/101

Господарський суд Львівської області в складі судді Гриців В.М. при секретарі Бохонок В.З. з участю представника позивача Коров’яка Б.Е. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства „РіелТранс” до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВСМ” про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „РіелТранс” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВСМ”, просить суд стягнути на його користь з відповідача 2206,55 грн. боргу, 159,1 грн. інфляційних нарахувань, 52,78 грн. 3% річних та 315,79 грн. пені за надані послуги з перевезення вантажу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, повідомив, що на дату розгляду справи стягувана сума відповідачем не сплачена.

Відповідач про дату, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено доказами отримання ним кореспонденції суду. Проте відповідач відзиву, заперечень чи спростувань позовних вимог суду не надав, участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, про причини суд не повідомив. Тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами справи.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, дослідив надані докази суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з матеріалами справи відповідач факсом надіслав позивачу заявку-договір на перевезення вантажним транспортом. Відповідно до умов договору вартість та умови оплати послуг перевізника (ПП «РіелТранс») становили 450 EUR (в еквівалентні 5 306,55 грн. по курсу НБУ на день завантаження). Розрахунок за надані послуги мав здійснюватися наступним чином: 30% вартості послуг в день завантаження та 70% по отриманню оригіналів документів до 14 календарних днів.

Позивач 7 жовтня 2009 року заявку-договір прийняв до виконання і здійснив перевезення за маршрутом м. Новояворівськ –пункт митного оформлення м. Яворів. Факт надання позивачем послуг перевезення на загальну суму 5306,55 грн. підтверджено актом № ОУ-00062 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним сторонами 9 жовтня 2009 року. До 23 жовтня 2009 року включно відповідач повинен був сплатити позивачу вартість наданих послуг в сумі 5306,55 грн. Відповідач неналежно виконав договірні зобов’язання, а саме сплатив позивачу лише частину заборгованої суми –3100,00 грн. Станом на 11 грудня 2009 року сума основного боргу відповідача за надані позивачем послуги перевезення становила 2206,55 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних нарахувань за період прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 2206,55 грн. становить 159,1 грн., а сума 3% річних становить 52,78 грн.

Станом на дату розгляду спору суду не надано доказів сплати заборгованої суми.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення 2206,55 грн. основного боргу, 159,1 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 52,78 грн. доведені фактичними обставинами справи та ґрунтуються на законі.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення 315,79 грн. пені, суд констатує наступне.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено обов’язок сторони належними і допустимими доказами доводити суду обставини, які є підставою вимог чи заперечень.

За приписами ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1 закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Укладеним сторонами договором перевезення не передбачено забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (штрафом, пенею). Отже, відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 315,79 грн. пені.

З урахуванням викладеного суд стягує з відповідача на користь позивача 2206,55 грн. основного боргу, 159,1 грн. інфляційних нарахувань та 52,78 грн. - 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4,4-1,4-2,4-3,4-4,4-5,4-6,4-7,32,43,44,49,82,82-1,83,84,85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ВСМ” (Львівська область, м. Червоноград, вул. Львівська, 26; ідентифікаційний код 31755047) на користь приватного підприємства „РіелТранс” (м. Львів, вул. Полуботка, 11/143; ідентифікаційний код 35898327) –2206,55 грн. основного боргу, 159,10 грн. інфляційних нарахувань, 52,78 грн. - 3% річних та судові витрати: 102,00 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя