Decision № 120144413, 03.07.2024, Zavodskyi District Court of Zaporizhzhia City

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/1254/24

Провадження №: 2/332/1333/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

03 липня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Погрібної О.М., при секретарі Паніній Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (місцезнаходження:м.Запоріжжябульвар Героїв полку «Азов»,137) в особі представника позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» в особі представника позивача ОСОБА_5 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2017 р. по 31.12.2023 р. за адресою: АДРЕСА_1 . В зв`язку з тим, що відповідачі сплачують кошти за надані послуги не в повному обсязі, за вказаний період виникла заборгованість в розмірі 36605,43 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів, та судові витрати в розмірі 2422,40 грн. судового збору.

Сторони в судове засідання не з`явились. Представник позивача в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Лишенко С.С. в судове засідання не з`явились, представник позивача подав заяву про застосування строків позовної давності та надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає з підстав, наведених в клопотанні про застосування строків позовної давності.

Представник позивача у своїй письмовій заяві заперечував проти застосування строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлялась в установленому законом порядку шляхом надсилання судових повісток за адресою її зареєстрованого місця проживання.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлявся в установленому законом порядку шляхом надсилання судових повісток за адресою його зареєстрованого місця проживання.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».

Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «МТМ» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Правовідносини між Позивачем та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.07.2005 року № 630 та від 21 серпня 2019 р., № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

За адресою надання послуг відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за № 630 (надалі-Правила) зазначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Відповідно до ст. ст.67,68 ЖК УРСР, наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Правилами та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячоїводи іводовідведенняздійснюється на підставі укладеного між Виконавцем та Споживачем відповідного договору.

Пунктом 8 Правил встановлюється, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закону) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскількиспоживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду Українивід 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13).

Відповідно до п.2 ст.11 ЦК України підставою до виникнення прав та обов`язків є договір.

Між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем до 01.11.2021 року було укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води.

З 1 травня 2019 року в повному обсязі введено в дію Закон України від 09.11.2017 N 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон), яким Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визнано таким, що втратив чинність.

Предметом регулювання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189 (далі Закон № 2189) є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Законом визначено, зокрема нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов`язки індивідуального споживача, серед яких в т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).

Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою КМУ №1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до Постанови Кабінету міністрів Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019 року, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.

Відповідно до ч.5. ст.13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».

З 01.11.2021 року між Позивачем та Відповідачами був укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з теплової енергії (згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189. Вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ»).

Нормами Розділу І Методики №315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики №315.

Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.

Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та(у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб`єкти та інші учасники повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку з тим, що відповідачі сплачують кошти за надані послуги не в повному обсязі, за період з 01.10.2017 р. по 31.12.2023 р. за вказаною адресою у відповідачів виникла заборгованість в розмірі 36605,43 грн.

Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Лишенко С.С. просив застосувати трирічний строк позовної давності та зазначив, що стягненню підлягає лише сума в розмірі 16427 грн.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого

особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або

інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і

спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.. 257

ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна давність. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з

дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст. 261 ЦК України). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5ст.261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом

вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора

виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові

надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності

починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності визначені загальні положення про обчислення

строків, що містяться у ст.. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про

порушення прав особи (ст.. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу

позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права

за позовом, тобто можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через

суд.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Зокрема у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №3-269гс16 зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати:

-визнання пред`явленої претензії;

-зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

-письмове прохання відстрочити сплату боргу;

-підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

-письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

-часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу

та/або сум санкцій.

Згідно з частиною першою статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого

обов`язку.

З тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта (дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №161/15679/15-ц).

Такий же висновок зроблений і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

Відповідно до розрахунку суми позову вбачається, що в період 01.10.2017 р. по 31.12.2023 р., за який Концерн «МТМ» просить стягнути з відповідача суму заборгованості, останні здійснювали наступні платежі:

Листопад 2017 року 151,56 грн.

Грудень 2017 року 886,44 грн.

Січень 2018 року 900,00 грн.

Лютий 2018 року 1 428,47 грн.

Березень 2018 року 1 194,30 грн.

Травень 2018 року 1 511,98 грн.

Здійснення відповідачами даних платежів є підставою, передбаченою

частиною 1 статті 264 ЦК України, для переривання перебігу позовної

давності.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на жовтень 2018 року у відповідачів була відсутня заборгованість, внаслідок сплати вартості наданих послуг.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території

України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 до 22 травня 2020 на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 Про встановлення карантину і метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19. спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин було установлено з 22 травня 2020 - до 31 липня 2020 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин було установлено з 1 серпня 2020 р. до 19 грудня 2020 р.

Постановою КабінетуМіністрів України«Про встановленнякарантину тазапровадження обмежувальнихпротиепідемічних заходівз мстоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2»від 09.12.2020№ 1236було установленоз метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2(далі-COVID-19),з 19грудня 2020р.до 30червня 2023р.на територіїУкраїни карантин,продовживши діюкарантину,встановленого постановамиКабінету МіністрівУкраїни від11березня 2020р.№ 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст.2029).

З огляду на вищевикладене карантин в Україні безперервно було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Також відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, зупиняється на строк його дії.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

З 24.02.2022 в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (з наступними змінами).

З огляду на вищевикладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2422,40 грн., на підставі ст.540 ЦК України, у рівних частках.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд:

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські тепловімережі» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські тепловімережі» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2017р.по 31.12.2023р. в сумі36605,43 грн. (тридцять шість тисяч шістсот п`ять грн 43 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі 807,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі 807,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі 807,46 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 03 липня 2024 року.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивач: Концерн «Міські теплові мережі» (місцезнаходження: м.Запоріжжя бульвар Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнкопп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Лишенко Сергій Сергійович, АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнкопп НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнкопп НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: О.М.Погрібна