Decision № 120125516, 01.07.2024, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/9545/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді та не направленні до служби персоналу військової частини НОМЕР_2 рапорту діловода штабу військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, який зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за вхідним № 1940 від 27.02.2024 року, з документами, які додані до нього на підтвердження наявності підстав для звільнення, для прийняття по ньому рішення командиром військової частини НОМЕР_2 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надіслати до служби персоналу військової частини НОМЕР_2 рапорт діловода штабу військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, який зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за вхідним № 1940 від 27.02.2024 року, з документами, які додані до нього на підтвердження наявності підстав для звільнення, для прийняття по ньому рішення командиром військової частини НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.02.2024 року ним у відповідності до вимог пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, по команді поданий рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, який зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за вхідним № 1940 від 27.02.2024 року, до якого були долучені документи, що підтверджують наявність підстав для звільнення. Однак, на момент звернення до адміністративного суду із цим позовом вказаний рапорт про звільнення з лав Збройних Сил України не направлений для прийняття по ним рішення командиром військової частини НОМЕР_2 як уповноваженою особою, яка наділена компетенцією на звільнення військовослужбовців у військових званнях до майстер-сержанта.

Позивач вважає вищевказану бездіяльність відповідача, який не направляє його рапорт на звільнення з лав Збройних Сил України для прийняття по ньому рішення командиром військової частини НОМЕР_2 як уповноваженою особою, яка наділена компетенцією на звільнення військовослужбовців у військових званнях до майстер-сержанта, в установленому порядку, протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Представник відповідача наполягає на тому, що рішення суду від 20 грудня 2023 року постановлене у цивільній справі №495/12444/23 є незаконним, оскаржене до апеляційного суду, та питання про звільнення позивач з військової служби може бути розглянуто виключно після постановлення остаточного рішення у справі №495/12444/23.

Третьою особою військовою частиною НОМЕР_2 подані письмові пояснення щодо адміністративного позову, в яких зазначено, що відповідно до абз. 1 п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У свою чергу, згідно абз. 2 п. 14.10 розд. XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Однак, у позовній заяві від 26.03.2024 у цій судовій справі №420/9545/24 ОСОБА_1 сам вказуєте на те, що до його рапорту, який зареєстрований за вх. військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2024 № 1940, щодо його звільнення з військової служби ним додано нотаріально завірені копії документів, що начебто підтверджують підставу звільнення названого офіцера через сімейні обставини або інші поважні причини. Доказів подання до військової частини НОМЕР_1 оригіналів документів, а також наявності саме оригіналів документів, а не нотаріально завірених копій документів, що нібито підтверджують підставу звільнення згаданого військовослужбовця через сімейні обставини або інші поважні причини, позивач до суду не надав.

Позивачем подано письмові пояснення щодо доводів третьої особи, в яких зазначив, що положеннями абзацу 2 пункту 14.10 розділу ХІV наказу МОУ №170 не передбачено обов`язку долучення до рапорту оригіналів документів, що підтверджують підставу для звільнення. Позивач зазначає, що в нього були наявні та наявні на теперішній час оригінали документів, які підтверджують підстави для звільнення з лав Збройних Сил України, а їх нотаріально завірені копії долучені до рапорту на звільнення. При цьому, при поданні мною рапорту про звільнення з нотаріальними копіями документів, їх оригінали були пред`явлені кадровому підрозділу (стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 .

Разом з тим, позивач вказує, що рапорт тимчасово виконуючого обов`язки начальника відділення персоналу (s-1) штабу військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , з доповіддю по суті даного рапорту на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 від начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 , який зареєстрований у військовій частині НОМЕР_2 за № 5091 від 03.04.2024 року підтверджує доводи позивача щодо бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаправленні документів на звільнення у відповідності до положень вказаних нормативно-правових актів до служби персоналу, підпорядкованої відповідному командиру, який уповноважений приймати рішення про звільнення військовослужбовців під час воєнного стану у військовому званні "старший матрос".

Також позивачем подано відповідь на відзив, в якому, зокрема, зазначено, що командир військової частини НОМЕР_2 наділений повноваженнями прийняти рішення про його звільнення або відмову у звільненні, надати оцінку наявності чи відсутності законних підстав для звільнення позивача та відповідним документам, які надані ним до рапорту. Позивач акцентує увагу на тому, що бездіяльність відповідача та неналежна організація розгляду рапортів позивача на звільнення носить системний характер. Так, раніше позивачем вже подавався аналогічний рапорт. Зокрема, 23.01.2024 року у відповідності до вимог пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, по команді поданий рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років (зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за № 507 від 23.01.2024). До вказаного рапорту мною були долучені документи, що підтверджують наявність підстав для звільнення. Вказаний рапорт належним чином не був розглянутий. У зв`язку із чим, 27.02.2024 позивачем повторно поданий рапорт про звільнення з військової служби у запас (зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за № 1940 від 27.02.2024). До повторного рапорту позивачем були долучені ті ж самі документи, що підтверджують наявність підстав для звільнення, як і до першого рапорту. В обох рапортах на звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» помічником командира військової частини НОМЕР_1 правової роботи зазначено про наявність законних підстав для звільнення. Однак, по теперішній час вказані рапорти про звільнення з лав Збройних Сил України не направлені для прийняття по ним рішення командиром військової частини НОМЕР_2 як уповноваженою особою, яка наділена компетенцією на звільнення військовослужбовців у військових званнях до майстер-сержанта.

Ухвалою судді від 01.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 01.07.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2021 №190 матроса ОСОБА_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №-106 РС від 14 вересня 2021 року на посаду старшого навідника 3-го розрахунку 2-го гарматного артилерійського взводу 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого проходження військової служби, з 14 вересня 2021 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважати таким, що з 14 вересня 2021 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2910 гривень на місяць, шпк старший матрос.

Пунктом 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 №100 (по стройовій частині) старшого матроса ОСОБА_4 , старшого розвідника відділення управління взводу управління командира дивізіону військової частини НОМЕР_1 наказано вважати таким, що справи та посаду здав з 10 квітня 2023 року.

Пунктом 6.1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 №100 (по стройовій частині) старшого матроса ОСОБА_4 , призначеного наказом (по особовому складу) командира військової частини НОМЕР_1 № 30- РС від 10 квітня 2023 року на посаду діловода штабу військової частини НОМЕР_1 наказано вважати таким, що з 11 квітня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

ОСОБА_1 звернувся до старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини військової частини НОМЕР_1 з рапортом (вх.№1940 від 27.02.2024) в якому просив клопотати перед Вищим командуванням про звільнення позивача, діловода штабу військової частини НОМЕР_1 старшого матроса ОСОБА_4 , з лав Збройних Сил України у запас на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з самостійним вихованням мною дитини віком до 18 років.

До рапорту позивачем додано:

1. Нотаріально завірені копії паспорту громадянина України та картки платника податків на ім`я ОСОБА_5 ;

2. Нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03.02.2003;

3. Нотаріально завірену копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 06.10.2009;

4. Нотаріально завірені копії паспорту громадянина України та картки платника податків на ім`я ОСОБА_6 ;

5. Належним чином завірена копія рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.12.2023 року у справі № 495/12444/23.

Станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів розгляду рапорту позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-ХІІ (далі за текстом - Закон №2232-ХІІ).

Згідно частини першої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За нормами частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем, діловод штабу військової частини НОМЕР_1 .

Також, як зазначає позивач та не заперечує відповідач та третя особа, ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом

Під час проходження служби позивач висловив небажання продовжувати військову службу у зв`язку із тим, що він самостійно виховує малолітню сестру.

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі за текстом - Положення № 1153/2008).

Згідно з пунктом 260 Положення № 1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.

Нормами підпункту 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) здійснюється на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення № 1153/2008.

Пунктом 233 Положення № 1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, затвердженою наказом Генерального штабу Збройних сил України №40 від 31.01.2024 (на момент виникнення спірних правовідносин № 124 від 07.04.2017), визначено наступне:

Рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

У відповідності до п. 35 Положення №1153/2008 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення), протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"

Відповідно до абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV "Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період" Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі по тексту - Інструкція № 170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Відповідно до абзацу 2 п.п. 1 ч. 1 п. 225 Інструкції № 170 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктами 1, 2 частини п`ятої, пунктами 1, 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них, а також командувачами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), в тому числі, військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Також пунктом 24 Положення визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.

Разом з тим, рапорт ОСОБА_1 від 27.02.2024 року про звільнення його з військової служби, військовою частиною НОМЕР_1 розглянутий не був, оскільки ні наказ по особовому складу про звільнення позивача з військової служби, а ні обґрунтованої відмови у задоволенні цього рапорту, відповідачем прийнято не було.

При цьому, старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_7 на рапорті позивача накладено резолюцію: «Станом на 29.02.2024 наявні законні підстави для звільнення».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач не забезпечив дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк вчинив протиправну бездіяльність з приводу розгляду по суті рапорту військовослужбовця.

З огляду на встановлену бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо не здійснення належного розгляду рапорту позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надіслати до служби персоналу військової частини НОМЕР_2 рапорт діловода штабу військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, який зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за вхідним № 1940 від 27.02.2024 року, з документами, які додані до нього на підтвердження наявності підстав для звільнення, для прийняття по ньому рішення командиром військової частини НОМЕР_2 .

Між тим, суд не надає оцінки доводам представників відповідача та третьої особи щодо того, що позивачем до рапорту надано нотаріально засвідчені документи, а не оригінали, оскільки відповідачем рішення по суті за результатом розгляду рапорту не приймалось, та про вказані обставини позивачу не повідомлялось.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді та не направленні до служби персоналу військової частини НОМЕР_2 рапорту діловода штабу військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, який зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за вхідним № 1940 від 27.02.2024 року, з документами, які додані до нього на підтвердження наявності підстав для звільнення, для прийняття по ньому рішення командиром військової частини НОМЕР_2 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надіслати до служби персоналу військової частини НОМЕР_2 рапорт діловода штабу військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, який зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за вхідним № 1940 від 27.02.2024 року, з документами, які додані до нього на підтвердження наявності підстав для звільнення, для прийняття по ньому рішення командиром військової частини НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 );

Третя особа: Військова частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 )

Суддя П.П. Марин