Decision № 120074516, 26.06.2024, Centralno-Miskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 216/1563/23

провадження №2/216/383/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бутенко М. В.

за участю

секретаря судового засідання Кравець А.С.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства" Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства" Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позивач просить суд винести рішення, яким:

Стягнути з відповідача №2, ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Євроінс Україна", код ЄДРПОУ: 22868348, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як відшкодування відновлювального ремонту транспортного засобу «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 - суму 20 351 гривень 64 коп. (двадцять тисяч триста п`ятдесят одна гривень 64 копійок).

Стягнути солідарно з відповідача №1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий та відповідача № НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як відшкодування моральної шкоди - суму 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути солідарно з відповідача №1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий та відповідача № НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як відшкодування послуг транспортно-товарознавчого дослідження - суму 4000, 00 грн, (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути солідарно з відповідача №1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий та відповідача № НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як вартість послуг поштового зв`язку - суму 188, 80 грн., (сто вісімдесят вісім гривень 80 коп.).

Стягнути солідарно з відповідача №1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий та відповідача № НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як суму франшизи - суму 2 600, 00 грн./дві тисячі шістсот гривень 00 коп./.

Стягнути солідарно з відповідача №1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий та відповідача № НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - суму 16 000, 00 грн./шістнадцять тисяч гривень 00 коп,/,

Стягнути солідарно з відповідача №1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий та відповідача № НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи.

Свою заяву позивач обґрунтовує наступним:

Позивач ОСОБА_1 має в особистому користуванні автомобіль «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить мені на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 виданого 08.04.2021 ТСЦ 1243.

23.08.2022 року близько 07:25 години водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем «DAF XF 95.430» реєстраційний номер НОМЕР_6 , з`єднаного з напівпричепом «Kogel SNCO27» реєстраційний номер НОМЕР_7 , в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг вул. Старовокзальна, буд. 5, не впевнився в безпечності, а саме: при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення. В результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3 (б), 10.1, 10.3 ПДР України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень, чим спричинено матеріальні збитки.

Даний факт підтверджується постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирського Г.М. від 04 листопада 2022 року, якою водія ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної до адміністративної відповідальності, шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 850, 00 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. на користь держави, у зв`язку з чим ОСОБА_5 , було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди, належний позивачу автомобіль «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень, позивачу був заподіяний матеріальний збиток на суму: 37 091, 64 гри,(тридцять сім тисяч дев`яносто одна гривень 64 копійки), як вартість відновлювального ремонту, що підтверджується висновком експертного транспортно-товарознавчого дослідження № Д11/02/23 по визначенню матеріального збитку від 23 лютого 2023 року, 4000,00 грн.(чотири тисячі гривень 00 копійок), як вартість послуг транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією №114320 від 06.02.2023 року, виданої суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , 188,8 грн.(сто вісімдесят вісім гривень 80 копійок), як вартість поштового зв`язку, що підтверджується фіскальними чеками №000038281, 000038280, 000038278 від 07 лютого 2023 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , на момент скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди була застрахована власником транспортного засобу в страховій компанії ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Євроінс Україна", страховий поліс серії АР №2076570, складений 08.09.2021 року, та який діяв з 08.09.2021 року по 07.09.2022 року. Умови якого , згідно п.4 «Страхова сума на одного потерпілого», складають страховий ліміт: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 260 000 грн., за шкоду заподіяну майну - 130 000 грн., розмір франшизи складає - 2600 грн.

Після настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем було направлено повідомлення про пригоду за участю його автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 та «DAF XF 95.430» реєстраційний номер НОМЕР_6 , з`єднаного з напівпричепом «Kogel SNCO27» реєстраційний номер НОМЕР_7 , яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував водій ОСОБА_4 , до ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Євроінс Україна", та заява про страхове відшкодування.

ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Євроінс Україна", було відшкодовано матеріальний збиток позивачу в сумі - 16 740,00 (шістнадцять тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок), які було переведено на рахунок ОСОБА_1 ..

З метою встановлення суми завданого позивачу збитку, внаслідок дорожньо- транспортної пригоди, він звернувся до судового експерта ОСОБА_6 , який провів огляд пошкодженого автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на предмет встановлення суми відновлювальних робіт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження № Д11/02/23 від 23 лютого 2023 року, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_9 , в цінах на дату 17.02.2023 р. складає: 37 091, 64 гривень (тридцять сім тисяч дев`яносто одна гривня 64 копійок).

Власником автомобіля «DAF XF 95.430» реєстраційний номер НОМЕР_6 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 володіє на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1192 ЦК України: «...з урахуванням обставин справи суд, за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодовувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст.1194 ЦК України: «...особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV від 01.07.2004 року; в редакції закону №5090 - VI від 05.07.2012 року): «...обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників».

Відповідно до ст. 6 цього ж Закону №1961-IV від 01.07.2004 року, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 в редакції Закону №5090- VI від 05.07.2020 року).

Згідно п. 22.1 ст. 22 вище визначеного Закону №1961-IV від 01.07.2004 року.; в редакції Закону № 5090 - VI від 05.07.2012 року, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 4 від 01.03.2013 року, визначено, що у відповідності до вимог статті 21 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклали угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Тобто, володільці транспортних засобів, за винятком осіб звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з п. 13.1 ст. 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченою ст. 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявністю підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавана шкоди у відповідному розмірі.

У зв`язку з частковим страховим відшкодуванням відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу від ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Євроінс Україна", позивач вважає за необхідне здійснити наступний розрахунок: 37 091 грн. 64 коп. (вартість відновлювального транспортного засобу «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - 16 740 грн. 00 коп. (вартість страхового відшкодування ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Євроінс Україна") = 20 351 гривень 64 коп. (двадцять тисяч гриста п`ятдесят одна гривень 64 копійок).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 року, «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Також позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідачем ОСОБА_7 йому заподіяно моральної шкоди, оскільки в результаті переживань за пошкоджений автомобіль позивач знаходився і знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, що переросла в моральні страждання, так як вказаний автомобіль є єдиний засіб пересування, в умовах проведення бойових дій. Стан морального дискомфорту гнітить його тривалий період часу. Все це вплинуло на відносини і нормальні життєві зв`язки позивача з членами родини, сусідами, знайомими. За весь цей час відповідач жодного разу не спробував зробити яку-небудь матеріальну допомогу у відновленні належного позивачу автомобіля, не поцікавився станом позивача, а тільки пригнічував його своєю поведінкою під час огляду пошкодженого транспортного засобу.

Зазначені негативні наслідки дорожньо-транспортної пригоди є тривалими й істотними для позивача, тому моральну шкоду позивач оцінюю в 20 000 гривень 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Позивач просить суд звернути увагу на п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, де вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи вищевикладене, всього загальна вартість матеріальної та моральної шкоди, вартості послуг поштового зв`язку, вартості послуг судового експерта транспортно-товарознавця по визначенню матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , сплата франшизи, складає: 47140,44 грн. (сорок сім тисяч сто сорок гривень 44 копійки).

Позивач ОСОБА_1 та/або його представник адвокат Малиця Ю.М. в судове засідання 26.06.2024 року не з`явилися, 23.10.2023 року від позивача ОСОБА_1 судом було отримано заяву, у якій позивач зазначив, що з адвокатом Малицею Ю.М. в нього закінчився термін договору, а сам він не має можливості бути присутнім в судовому засіданні, оскільки проходить службу в ЗСУ та перебуває за межами м. Кривого Рогу, позов підтримує, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, просить суд розглядати справу за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання 26.06.2024 року не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, раніше направляв на адресу суду обґрунтований відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з поданням позову до неналежного відповідача.

Від представника відповідача приватного акціонерного товариства" Страхова компанія "Євроінс Україна" судом раніше було отримано обґрунтований відзив на позовну заяву, у якому представник просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_3 судом раніше також було отримано обґрунтований відзив на позовну заяву, у якому відповідачка просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з поданням позову до неналежного відповідача.

Наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_8 має в особистому користуванні автомобіль «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить мені на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 виданого 08.04.2021 ТСЦ 1243.

23.08.2022 року близько 07:25 години водій ОСОБА_4 керуючи автомобілем «DAF XF 95.430» реєстраційний номер НОМЕР_6 , з`єднаного з напівпричепом «Kogel SNCO27» реєстраційний номер НОМЕР_7 , в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг вул. Старовокзальна, буд. 5, не впевнився в безпечності, а саме: при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення. В результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3 (б), 10.1, 10.3 ПДР України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень, чим спричинено матеріальні збитки.

Даний факт підтверджується постановою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Чирського Г.М. від 04 листопада 2022 року, якою водія ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної до адміністративної відповідальності, шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 850, 00 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп. на користь держави, у зв`язку з чим ОСОБА_5 , було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_6 , була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/2076570. Страхова сума за шкоду, завдану майну третіх осіб, складає 130 000,00 грн., розмір безумовної франшизи - 2 600,00 грн.

23.08.2022 року у м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл. по вул. Старовокзальній, 5 сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю забезпеченого транспортного засобу «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_6 , зчепленого з напівпричепом «KOGEL», реєстраційний номер НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_5 , та транспортного засобу «DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1

30.08.2022 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було отримано повідомлення ОСОБА_5 про ДТП.

08.11.2022 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було отримано повідомлення позивача про ДТП за участю транспортного засобу, власник якого може бути визнаний потерпілою особою, заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст. 34.2 Закону, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

18.11.2022 року уповноваженим представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в присутності позивача було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , зафіксовано виявлені механічні ушкодження, про що складено відповідний акт.

Своїм підписом позивач підтвердив правильність зазначених представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» пошкоджень, їх повноту, характер та обсяг.

29.11.2022 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було отримано заяву позивача на виплату та щодо узгодження суми страхового відшкодування від 28.11.2022 року, відповідно до якої Страховика та потерпіла особа досягли згоди щодо розміру страхового відшкодування, який склав 16 790,00 грн.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, позивач надав запевнення, що після отримання узгодженої у двосторонньому порядку суми, претензій до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» матеріального, морального чи будь-якого іншого характеру не має та в подальшому мати не буде. Також підтвердив, що не матиме матеріальних претензій (крім отримання франшизи за полісом ОСЦПВВНТЗ, до особи, винної у ДТП та Страхувальника та крім випадків, коли розмір матеріального збитку перевищує ліміт відповідальності Страховика) у випадку виконання Страховиком своїх зобов`язань за даною Заявою. Сума страхового відшкодування зазначена в даній Заяві є вірною, остаточною та перегляду після її виплати з урахуванням утриманої франшизи, згідно Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» не підлягає. Положення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» йому роз`яснені та зрозумілі.

Відповідно до ст. 36.2 Закону, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

09.12.2022 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування на користь позивача у погодженому розмірі, тобто у розмірі 16 790,00 грн., про що складено страховий акт.

Затвердженням страхового акту по страховій справі Страховиком надано схвалення одностороннього правочину позивача, вираженого у заяві щодо узгодження суми страхового відшкодування від 28.11.2022 року та спрямованого та отримання страхового відшкодування у визначеному розмірі.

До прийняття Страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування на користь Позивача останнім не було подано заяви про відкликання поданої раніше заяви щодо узгодження суми страхового відшкодування від 28.11.2022 року або іншого клопотання про визнання такої заяви неподаною чи недійсною.

Про інші обставини, які б свідчили про небажання позивача отримати страхове відшкодування в іншому розмірі, ніж зазначеному у його заяві, до його виплати Страховику невідомо.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1. ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, зобов`язання страховика за договором ОСЦПВ є виконаними повністю, на підставі та в порядку, визначених Законом, а тому залишок невідшкодованої шкоди, спричиненої транспортному засобу Позивач, повинен стягуватись із безпосереднього завдавача такої шкоди.

Викладена позиція підтверджується діючою судовою практикою, зокрема в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 08.02.2017 року у справі №638/19468/15-ц, де колегія суду прийшла до висновку, що одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 6-2808цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх судів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3. ст. ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1. ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин позивача здійснений на отримання страхового відшкодування з зазначенням його суми та виражений в заяві щодо погодження розміру страхового відшкодування, відповідає вимогам, встановленим законом, зокрема ст. 203 ЦК України, також при його укладенні наявне об`єктивно виражене волевиявлення учасника правочину (позивача) та його відповідність внутрішній волі учасника правочину.

Що до позовних вимог позивача до ОСОБА_3 , яку позивач вважає власником автомобіля DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 , та вважає, що вона повинна нести солідарний обов`язок по відшкодуванню позивачу моральної шкоди та інших заявлених ним витрат.

Дійсно, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , виданого Територіальним сервісним центром № 1245, ОСОБА_3 є власником автомобіля DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 .

Проте, 09.11.2012 року ОСОБА_3 передала автомобіль DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 в оренду ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ), що підтверджується Договором оренди транспортного засобу ВРХ № 870230, посвідченого 09.11.2012 року приватним нотаріусом Орджонікідзевського міського нотаріального округу Куликом О.П. За даним Договором я передала, а ОСОБА_9 прийняла автомобіль DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 для здійснення нею господарської діяльності з надання послуг по перевезенню вантажів на території України. Строк оренди з 09.11.2012 року по 09.11.2022 року.

Отже, ДТП сталася у період дії Договору оренди транспортного засобу, коли автомобіль DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 перебував у віданні ОСОБА_9 , та саме вона на свій розсуд використовувала його на законних підставах.

Таким чином, матеріальна та моральна шкода, а також всі похідні витрати, які позивач зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) мають бути стягнуті із особи, яка завдала цієї шкоди - ОСОБА_2 .

Єдиною нормою, за якою ОСОБА_3 визначено відповідачем по справі, зазначено ч.2 ст. 1187 ЦК України, згідно якої: «Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».

Але, оскільки ОСОБА_3 передала в оренду транспортний засіб DAT XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 , то не може бути відповідачем по справі взагалі, а вимоги до неї про стягнення моральної шкоди та інші майнові вимоги є безпідставними.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки: автомобіля DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_12 та автомобіля DAEWOO LANOS р.н. НОМЕР_2 . Водія автомобіля DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 гр. ОСОБА_2 визнано винним у скоєній ДТП.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». - Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

ОСОБА_3 передала транспортний засіб в оренду ОСОБА_10 та на час скоєння ДТП він перебував у її віданні, а шкоду внаслідок ДТП завдав ОСОБА_11 , а також оскільки ОСОБА_3 шкоди не завдавала то я є неналежним відповідачем по справі.

ОСОБА_3 у своєму відзиві зазначила, що у зв`язку з написанням відзиву понесла витрати на правову допомогу, а саме: за написання від її імені відзиву на позовну заяву та надання їй консультацій правового характеру щодо пред`явленого до неї позову, нею було сплачено адвокату Толпегіну Андрію Володимировичу гонорар у сумі 4000,00 грн., про що предоставила суду документи: договір про надання правової допомоги від 07.02.2022 року, додаткову угоду від 10.04.2023 року, акт виконаних робіт, копію ордера адвоката.

Згідно положень ч. 1, 2статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

ОСОБА_3 просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., на підтвердження чого прикладає: договір про надання правової допомоги від 07.02.2022 року, додаткову угоду від 10.04.2023 року, акт виконаних робіт, копію ордера адвоката, однак зважаючи на відсутність документів, що свідчать про реальну оплату гонорару пов`язаного із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), суд вважає, що в задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу необхідно відмовити.

Що до позовних вимог позивача до ОСОБА_2 , то позивач зазначає, по 23.08.2022 року о 07 год. 25 хв. по вул. Старовокзальній м. Кривого Рогу, Лі керуючи автомобілем DAF XF 95.430 реєстраційний номер НОМЕР_6 з напівпричепом KOGEL SNCO 27 реєстраційний номер НОМЕР_7 скоїв зіткнення з автомобілем DAEWOO LANOS реєстраційний номер НОМЕР_13 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль DAEWOO LANOS р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а отже його власнику завдано матеріальної шкоди.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_12 керував автомобілем DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 то відповідно він повинен нести солідарний обов`язок по відшкодуванню позивачу моральної шкоди та інших заявлених ним витрат, як особа яка скоїла дорожньо-транспортну пригоду та вина якого була встановлена у передбаченому законодавством порядку.

Попри те, що позивач у позові посилається на ст. 1166 ЦК України та на ст. 11187 ЦК України, як на підставу для стягнення завданої йому шкоди та інших понесених ним витрат, позивач не врахував правові підстави керування відповідачем Лі автомобілем DAF XF -5.430 р.н. НОМЕР_6 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Так, під час оформлення матеріалів ДТП, ОСОБА_12 надавалось пояснення, де він зазначив, що працює водієм у ФОП ОСОБА_13 . У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 146203, який складали відносно ОСОБА_12 працівники поліції, також зазначено місце роботи: водій ФОП ОСОБА_13 . Під час розгляду справи у Центрально-Міському суді м. Кривого Рогу, Лі повідомив суд, що працює водієм у ФОП Витрикуш, про що судом було зазначено у постанові від 04.11.2022 року до справі № 216/3261/22. Під час розгляду справи у суді були присутні потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат Малиця Ю.М.

Таким чином, позивачу та його представнику було відомо про те, що ОСОБА_12 працює водієм у ФОП Витрикуш.

Автомобіль DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , належить ОСОБА_3 , проте згідно Договору оренди транспортного засобу вказаний автомобіль орендує ОСОБА_9 .

Згідно Трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю № 8/22 від 14.06.2022 року ОСОБА_12 працює водієм у ФОП ОСОБА_9 та закріплений за автомобілем DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 .?

Частиною першою ст. 1172 ЦК України визначено, що саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Автомобіль DAF XF 95.430 р.н. НОМЕР_6 на час скоєння ДТП належав ОСОБА_3 , та перебував в оренді у ФОП ОСОБА_9 , ОСОБА_12 є найманим працівником у ФОП ОСОБА_9 , та на час скоєння ДТП використовував автомобіль у питаннях, пов`язаних із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_9 (вантажні перевезення), тож особою, яка повинна відшкодувати шкоду є ФОП ОСОБА_9 , як юридична особа, працівником якого завдано шкоди при виконанні ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З наведеного вище вбачається, що позивач, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_12 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_9 , не вжив заходів щодо встановлення належного відповідача, який має відшкодувати заявлену шкоду та безпідставно звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_14 .

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди:

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням здоров`я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до загальних підстав відповідальності, встановлених ст. ст. 1167 ЦК, для покладення відповідальності на заподіювана моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювана; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювана і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

У пункті 5 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Розмір моральної шкоди також є необґрунтованим позивачем, відсутні посилання на правову базу, яка стала основою для його розрахунку, тощо.

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, до юридичних фактів, які має довести Позивач у зазначеній категорії справ, зокрема, належить доведення вини Відповідача у спричиненні моральної шкоди, факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди. Позивач наголошує у позовній заяві, що страждання, які він переживав були отримані саме у результаті ДТП та її наслідків, із поданих суду доказів не вбачається доведеності вини відповідачів у спричиненні позивачу моральних страждань. Позивачем не надано в обґрунтування своїх вимог належних доказів обґрунтування власних позовних вимог.

Також, Позивач визначає обсяг моральної шкоди однак, варто зазначити, що чинне законодавство не містить чітких вказівок на те, якими нормами треба керуватись позивачам при розрахунку обсягу моральної шкоди. Але, згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 25.05.2001"Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищенаведене та відсутність будь-яких належних доказів з боку позивача в обґрунтування нанесеної йому моральної шкоди, позовні вимоги що до стягнення моральної шкоди немотивовані.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

За правилами ч.1 ст.188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивача не встановлено, а тому відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення усіх судових витрат по справі, як похідних вимог.

Аналізуючи, передбаченест.55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа указує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Згідно із ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства, визначеним ст.2 ЦПК України, є ефективний захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а не ілюзорний.

Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, у матеріалах справи відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

У зв`язку із відмовою в позові усі судові витрати до відшкодування позивачу не підлягають (ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства" Страхова компанія "Євроінс Україна", ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити по понесеним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: М.В. БУТЕНКО