Decision № 120032665, 27.06.2024, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року Справа № 480/24/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Бондаря С.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/24/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 256336,11 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 17.11.2021 №233 був виключений зі списків особового складу військової частини. На момент звільнення позивачу не було виплачено грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2021 рік. Остаточний розрахунок з позивачем військовою частиною проведено 29.11.2023, лише на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 480/4046/22. Позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що на військовослужбовців не поширюються норми трудового законодавства, а проходження військової служби та виплата грошового забезпечення регулюються спеціальним законодавством. Оскільки трудові відносини та військова служба мають різну правову природу, норми Кодексу законів про працю України в частині виплати компенсації за затримку розрахунку при звільненні не поширюються на військовослужбовців.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.11.2021 № 233 позивача з 17.11.2021 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 480/4046/22 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 17.11.2021.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 480/4046/22, відповідач 29.11.2023 виплатив на користь позивача 4770,41 грн, що підтверджується витягом з карткового рахунку позивача.

Таким чином позивач просить суд стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Водночас питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців із військової служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

В силу вимог статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України від 1 липня 2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"; далі - "Закон №2352-ІХ") у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

У свою чергу період з 23 липня 2016 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців.

Оскільки на дату звернення позивача (29 грудня 2023 року) до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, тому підлягає застосуванню.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

З матеріалів справи вбачається, що позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 17.11.2021, а виплату грошової компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік у сумі 4770,41 грн, відповідач здійснив 29.11.2023 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі № 480/4046/22.

Оскільки повний розрахунок з позивачем було проведено 29.11.2023, а не у день його звільнення з військової служби 11.11.2023, ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за період затримки повного розрахунку з 17.11.2021 по 19.01.2023 (з урахуванням обмеження виплати шістьма місяцями з 19.07.2022 по 19.01.2023), що становить 429 днів

Згідно з довідкою відповідача від 17.12.2021 № 4681 та карткою особового рахунку ОСОБА_1 за 2021 розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача за вересень 2021 року та жовтень 2021 року склав 10377,98 грн. Середньоденне грошове забезпечення позивача становить 340,26 грн (20755,96 грн / на 61 календарний день).

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 145971,54 грн. (340,26 грн. х 429 день затримки).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Крім того у вищевказаній постанові зазначено, що Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

2. період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3. ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

4. інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Під час розгляду даної справи, суд враховує ту обставину, що на момент звільнення позивачу була виплачена вся безспірна сума.

Затримка виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік у сумі 4770,41 пов`язана з розглядом справи № 480/4046/22.

Разом з тим, позивач вважаючи порушеним його право щодо ненарахування та невиплати такої компенсації звернувся до суду лише 17.06.2022.

Тобто, для вирішення спору щодо виплати відповідачем грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік позивач звернувся до суду більше ніж через пів роки з дня його звільнення зі служби.

Таким чином у суду наявні правові підстави для зменшення розміру суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи те, що сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (145971,54 грн) перевищує суму, яку виплачено із затримкою (4770,41 грн), суд вважає за необхідне застосування принцип співмірності, та стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 4770,41 грн.

В іншій частині вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_4 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 18.11.2021 по 19.01.2023 у сумі 4770,41 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар