Decision № 1198612, 28.11.2007, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2007 р.

Справа № 20/250-07-8366

За позовом Приватного підприємства "ЮРУС ПАК";

до відповідача Закритого акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" (ОЗОМ)

про стягнення 13134,5грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Ковальський В.Є., діючий за дов. від 10.04.2007 року.

від відповідача: Жмак Ю.Ф. - комерц. директор, паспорт серія КК 464288.

Заєць Л.О., паспорт серія КЕ 002698.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство „ЮРУС-ПАК” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Закритого акціонерного товариства „Одеський завод оздоблювальних матеріалів” 10 718, 54 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1 621, 29 грн. пені, 500 грн. штрафу та 294, 67 грн. 3% річних. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 22/01 від 22.01.2007 року в частині своєчасної оплати поставленої продукції.

26.11.2007р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з тим, що відповідачем було частково сплачено суму його заборгованості в розмірі 10 000 грн., надавши при цьому докази такої сплати (платіжне доручення №216 від 12.11.2007 року), та просить суд стягнути з відповідача 718, 54 грн.- боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 1 621, 29 грн. пені, 500 грн. штрафу та 294, 67грн. 3% річних.

Представники відповідача у судове засідання з’явились та пояснили, що визнаючи факт порушення зобов"язання, штрафні санкції просять не стягувати, посилаючись на довгострокові стосунки із позивачем та перше порушення умов договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши надані докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

22.01.2007р. між ПП ”ЮРУС-ПАК” та ЗАТ„Одеський завод оздоблювальних матеріалів” було укладено договір поставки № 22/01, відповідно до якого позивач зобов’язується поставити відповідачу гофрокартонну продукцію, а відповідач повинен здійснювати попередню оплату 40% вартості кожної партії замовленого товару з наступною повною оплатою протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару. П.6 договору передбачає відповідальність сторін за невиконання данного договору, зокрема, п. 6.2 встановлено, що при несплаті або при несвоєчасній сплаті товару згідно з умовами данного договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої в строк суми, за кожний день прострочки.

На виконання умов договору від 22.01.2007р. позивач ПП ”ЮРУС-ПАК” за накладною №31/01 від 31.01.2007р. та накладною №01/03 від 01.03.2007р. поставило відповідачу ЗАТ „Одеський завод оздоблювальних матеріалів” гофрокартонну продукцію на загальну суму 31 2000 грн.

Платіжним дорученням № 27 від 25.01.2007р., відповідачем було здійснено передплату товару на суму 10 000 грн.

В подальшому, відповідачем платіжними дорученнями № 1374 від 6.06.2007р., №1404 від 14.06.2007р., № 1482 від 3.07.2007р. та № 2104 від 14.09.2007р. було сплачено вартість товару на загальну суму 11 200 грн.

Таким чином, на день подачі позову, заборгованість відповідача склала 10 000 грн.

Залишок основного боргу був погашений відповідачем 12.11.2007р., що і зумовило зменшення позивачем розміру заявлених вимог.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення уточнених позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, стягненню на користь позивача, згідно із наданим ним розрахунком, який перевірено судом, підлягають 3% річних від суми боргу в сумі 294, 67 грн. та інфляційні витрати в сумі 718, 54 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов’язання суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник гоподарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно до п. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ч.6 ст.232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За таких обставин, враховуючи, що зобов’язання мало бути виконано 8.03.2007 року, стягненню підлягає пеня нарахована до 9.09.2007 року, яка згідно з розрахунком суду, становить 1356, 79грн., а вимоги позивача про стягнення пені за межами зазначеного строку не відповідають вищезазначеним положенням ст.232 ГК України

Відсоток

Граничний строк оплати товару

Строк розрахунку пені

Кількість днів прострочки

Сума до сплати, грн.

Сума пені, грн.

2*Ставка НБУ

09.03.2007

05.06.2007

88

21200

866.01

06.06.2007

13.06.2007

7

17200

52.78

14.06.2007

02.07.2007

18

13200

104.15

03.07.2007

09.09.2007

68

11200

333.85

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що договір поставки №22/01, укладений сторонами 22.01.2007р., не містить положень щодо застосування неустойки у вигляді штрафу, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу у порядку, передбаченому п.66 „Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення”.

За таких обставин, у задоволенні вимог щодо сплати відповідачем штрафу в розмірі 5% суми, від сплати якої він ухилився, слід відмовити.

Приймаючи до уваги, що сплата основного боргу була здійснена відповідачем після порушення провадження у справі, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита пропорційно суми задоволених позовних вимог в сумі 123,6 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу пропорційно суми задоволених позовних вимог в сумі 111,03 грн. слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Одеський завод оздоблювальних матеріалів” (65031, м. Одеса, Ленінградське шосе, 5, код ЄДРПОУ 00291411, р/р 26008301535145 в БВ №1 Іллічівського ЦВ „Промінвестбанку”, МФО328135) на користь Приватного підприємства „ЮРУС-ПАК” (65045, м. Одеса, пров. Педагогічний, 3/4, код ЄДРПОУ 33865462, р/р 26003054401821 в ЮГРУ КБ”Приватбанк”, МФО 328704) 718,54 грн./сімсот вісімнадцять гривень п’ятдесят чотири копійки/ індексу інфляції; 294,67 грн. /двісті дев"яносто чотири гривні шістдесят сім коп./ 3% річних; 1 356,79 грн./одну тисячу триста п’ятдесят шість гривень сімдесят дев’ять копійок/ пені; 123, 6 грн./сто двадцять три гривні шість копійок/ державного мита та 111, 3 /сто одинадцять гривень три копійки/ витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.