Decision № 119851024, 28.05.2024, Mahdalynivka District Court of Dnipropetrovsk Oblast

179/2191/23

2/179/212/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2024 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Ахтієвій Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 08.08.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та відповідачем укладено кредитний договір № 200083909, відповідно до якого Банк надав відповідачці кредитні кошти у розмірі 29 500 грн., а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.

ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

Станом на 28.12.2023 року загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 48 758,18 грн., з яких: 15 794,37 грн. - заборгованість за кредитом; 32 963,81 грн. - заборгованість за відсотками.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 200083909 від 08.08.2014 року у розмірі 48 758,18 грн. та 2684 грн. витрат по сплаті судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутності, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надавши до суду, в якій просить суд розглянути справу у його відсутності. Раніше в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву від 02.05.2024 року, а саме зазначено, що сума заборгованості за кредитом була погашена. Також зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності.

Вислухав пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.08.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 укладено договір у формі заяви (оферти) № 200083909 про надання та використання платіжної картки МС World, рахунок картки: НОМЕР_1 , з кредитним лімітом в розмірі 1 000 грн. Максимальний кредитний ліміт у вказаному договорі не зазначений. При цьому умовами договору передбачено, що розмір кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках (а. с. 9).

Підписанням вказаної заяви (оферти) відповідач погодився, що складовою та невід`ємною частиною договору про надання та використання платіжної картки являються Умови по картках та Тарифи по картках з якими він ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та положень який зобов`язується неухильно дотримуватись, які розміщені Банком в місці, в якому було оформлено дану Заяву, та/або в мережі Інтернет на сайті банку www.mbank.kiev.ua та/або у відділенні банку. Розмір ліміту буде встановлений Банком самостійно на підставі відомостей, повідомлених нею Банку (п.п.1.5.1, 1.5.3 заяви (оферти)).

Також 08.08.2014 року відповідачем підписані Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка + Кредитка (не іменна)» та Тарифи по продукту «Прибуткова картка+Кредитка», відповідно до яких строк дії платіжної картки складає 5 років, а також зазначений розмір процентів, що нараховуються за кредитом, наданим у формі кредитної лінії (а. с. 12).

08.08.2014 року відповідач отримав платіжну картку ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджується розпискою про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду (а. с. 13 зворотній бік).

20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №7_БМ, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_2 від 05 листопада 2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_3 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс» (а. с. 14-15).

Відповідно до витягу з додатку №1 до Договору факторингу №7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року, заборгованість ОСОБА_3 за договором № 200083909 від 08.08.2014 року складає 48 758,18 грн., з яких: 15 794,37 грн. - заборгованість за кредитом; 32 963,81 грн. - заборгованість за відсотками (а. с. 17).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Звертаючись до суду з цим позовом представник позивача на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду заяву (оферту) № 200083909 від 08.08.2014 року, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту в рамках карткового продукту від 08.08.2014 року, договір добровільного страхування життя від 08.08.2014 року, договір №7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та додаток № 1 до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року.

Разом з цим, доказів того, що відповідачем були отримані кредитні кошти, розмір наданого кредиту, розрахунку заборгованості позивачем суду не надано. В позовній заяві також не вказано як саме розраховувалась заборгованість за кредитом та за відсотками на відповідну дату, та коли відповідачкою здійснювались платежі. Не додано графік погашення заборгованості.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідачеві ПАТ «Банк Михайлівський» відповідно до умов кредитного договору надано у користування кредитні кошти в розмірі 29 500 грн.

Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви (оферти) № 200083909 від 08.08.2014 року про надання та використання платіжної картки, відповідачці надавалась платіжна картка з встановленим кредитним лімітом в розмірі 1 000 грн. При цьому позивачем не надано суду доказів збільшення кредитного ліміту, як передбачено умовами договору, видачі відповідачу кредитних коштів у вказаному розмірі, а також доказів користування відповідачем кредитними коштами.

Так, єдиним документом, де зазначений розмір наданих кредитних коштів, строк користування кредитом та розмір кредитної заборгованості, є додаток №1 до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року. Однак, суд вважає, що зазначений документ сам по собі не є належним доказом наявності заборгованості, з огляду на наступне.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій іпризначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

До позовної заяви додано вищезазначений додаток №1 до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року, проте суду не надано ані розрахунку заборгованості, ані первинних документів, ані виписки по рахунку відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами , що відповідач дійсно отримав у ПАТ «Банк Михайлівський» кредит у розмірі 29500 грн., а також наявність заборгованості за кредитним договором № 200083909 від 08.08.2014 року у загальному розмірі 48 758,18 грн., у зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Наслідки спливу позовної давності до позовних вимог суд не застосовує, оскільки під час судового розгляду встановлено, що позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача за кредитним договором, та вказані обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, тому суд відмовляє у задоволенні таких вимог з інших підстав не пов`язаних із позовною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір не відшкодовується та покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 червня 2024 року.

Суддя Т.А.Ковальчук