Court ruling № 119717992, 13.06.2024, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

13 червня 2024 р. № 400/5459/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, до відповідачаУправління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 46/1, м. Миколаїв, 54056, провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,ВСТАНОВИВ:

11 червня 2024 року Миколаївська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.05.2024 за виконавчим провадженням № 74890886 про накладання штрафу у розмірі 5 100 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви, 11 червня 2024 року, позивач надав до суду заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов Миколаївської міської ради до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця від 22.05.2024 шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу від 22.05.2024 за виконавчим провадженням № 74890886 - до набрання законної сили рішенням суду у справі.

На обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на очевидну протиправність оскаржуваної постанови та зазначає, що примусове стягнення штрафу з позивача може призвести до завдання шкоди його інтересам та негативних наслідків у формі звернення стягнення на кошти, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності. Позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що намір позивача захистити свої права та інтереси, які останній вважає порушеними, не буде реалізовано навіть у разі задоволення позовних вимог, що не відповідатиме завданню адміністративного судочинства та порушить право позивача на судовий захист. Оскаржувана постанова фактично є лише етапом для застосування державним виконавцем до боржника більш жорстких стягнень, у т.ч. можливого притягнення позивача до відповідальності за невиконання відповідного судового рішення.

За правилами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На думку суду, з урахуванням обставин справи, вжиття заходів забезпечення позову відповідатиме завданню адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина перша статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, рішення інших державних органів належать до виконавчих документів, на підставі яких підлягають примусовому виконанню рішення відповідно до цього Закону.

Оскаржувана позивачем постанова є виконавчим документом.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Разом з тим, суд бере до уваги, що у разі початку примусового оскаржуваної позивачем постанови, до позивача вживатимуться заходи з її примусового виконання згідно з вимогами Закону № 1404-VIII, що матиме негативний вплив на його майнове становище та ускладнить виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача. Зокрема, у разі надмірного стягнення з позивача штрафу йому доведеться вживати заходів для повернення відповідних сум з бюджету. Примусове стягнення штрафу з позивача може призвести до негативних наслідків у формі звернення стягнення на кошти, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності.

У зв`язку з вищенаведеним суд вважає, що такий захід забезпечення позову, як зупинення дії постанови є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а його невжиття може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись статями 150, 151, 152, 153, 154, 156, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Миколаївської міської ради про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити дію постанови відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (м. Миколаїв, пр-т Миру, 46/1, ідентифікаційний код - 43315529) від 22.05.2024 за виконавчим провадженням № 74890886 про накладення на Миколаївську міську раду (м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код - 26565573) штрафу у розмірі 5 100 грн до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/5459/24.

3. Ухвала, відповідно до частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

4. Ухвала є обов`язковою для виконання і набирає законної сили з 13.06.2024.

5. Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років.

6. Примірник ухвали про забезпечення позову направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання). Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Миколаївського окружного

адміністративного суду Вероніка Володимирівна Птичкіна