Court ruling № 119592201, 06.06.2024, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 червня 2024 р. № 400/7197/23 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брагар В. С., розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

прозобов`язання вчинити певні дії,

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №400/8139/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2024 року рішення суду залишене без змін, а апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 без задоволення.

На виконання вищезазначеного рішення суд 16.05.2024 видав виконавчі листи.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою, відповідно до якої просить суд визнати виконавчі листи Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №4007197/23 такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з добровільним виконанням.

Вирішуючи заяву суд враховує наступне.

За приписами ч. 1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 (справа №752/2391/17 (2а-14/09)), з урахуванням узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 25.09.2015, дійшов висновку, що наведені в ст. 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами необхідно розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Заява представника відповідача обґрунтована тим, що 23.04.2024 відповідачем проведено виплати позивачу на виконання рішення суду у даній справі та надана платіжна інструкція від 14.05.2024 № 1344.

Проаналізувавши обставини на які посилається представник відповідача, норми процесуального закону, суд вказує, що вказана заявником підстава для визнання виконавчих листів від 16.05.2024 у справі №400/7197/23 такими, що не підлягають виконанню не відноситься до визначених ст. 374 КАС України. Суд наголошує, що звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, боржник був зобов`язаний вказати передбачені процесуальним законом підстави для того, щоб суд міг розглянути заяву відповідача через призму цих підстав, однак такого обов`язку не виконав.

Крім того суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України Про виконавче провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець закінчує виконавче провадження у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Отже, відповідач не позбавлений права звернутися до виконавчого органу із відповідною заявою про закінчення виконавчого провадження та додати відповідні докази.

Крім того, за умови коли рішення суду (як стверджує боржник) виконане, немає жодних ні фактичних, ні юридичних підстав визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, у задоволенні заяви представника відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 16.05.2024 у справі №400/7197/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя В. С. Брагар