Decision № 119530102, 04.06.2024, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2024 р. № 400/586/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2023 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00грн;

- зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2023 року, в якій нарахувати суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправомірно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом. Таким чином, відповідач повинен надати позивачеві довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці для розрахунку такої винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 01.01.2023 року дорівнює 2684 грн., у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що суми прожиткового мінімуму на 2023 рік встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-ІХ (надалі - Закон № 2710), а саме, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 грн. Отже, Законом № 2710 запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 01.01.2023 року складає 2102 грн. З прийняттям Закону № 1774 зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина. Нараховуючи і виплачуючи суддям суддівську винагороду на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 року у розмірі 2102 гривні, ТУ ДСА діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

12 червня 2023 року позивачка звернулась до ТУ ДСА із заявою про надання довідки про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 року дорівнює 2684 грн.

Листом від 21.06.2023 року №3/2-741/23 ТУ ДСА повідомило позивача, що суми прожиткового мінімуму на 2023 рік встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 01.01.2023 року складає 2102 грн. ТУ ДСА, як розпорядник коштів нижчого рівня нараховувала суддівську винагороду суддям у 2023 році на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 року у розмірі 2102 гривні, тобто в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України. Положення ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 року у розмірі 2102 грн., є чинними і не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Отже, відсутні правові підстави для видачі довідки з урахуванням прожиткового мінімуму саном на 01.01.2023 року у сумі 2684 грн.

Не погоджуючись з відмовою у наданні довідки про суддівську винагороду із врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 року становить 2684 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (надалі Закон № 1402).

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 135 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону № 1402, ч. 2 ст. 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 135 Закону № 1402 суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402 передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Поряд з цим, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2023 року 2684,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102,00 грн.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, від 04.1.22018 року № 11-р/2018.

30.06.2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Названим Законом, серед іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону № 1402.

Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону № 1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Отже розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Водночас ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», разом із встановленням з 01.01.2023 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн., передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону № 1402.

Однак Закон «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звертав увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже Законом № 1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 135 Закону № 1402 викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 22.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 року у справі №140/5481/22 та від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21.

Законом № 1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 року (2684,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 139, 241-246, 255, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 видати довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді для здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з урахуванням встановленого з 1 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684 грн.

3. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1 січня 2023 року, в якій нарахувати суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник