Decision № 11933921, 21.09.2010, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2010 р. Справа № 37/176-10

вх. № 6849/5-37

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Попов О.І. за довіреністю № 99 від 17.09.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство", м. Харків

до ПП "Торгова фірма "Агроеліта", м. Харків

про стягнення 79448,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Харківське автотранспортне підприємство" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Торгова фірма "Агроеліта" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у сумі 79448,00 грн. за договором поставки товару № 11-03/2010-Х від 11.03.2010 року, з яких 79000,00 грн. - кошти перераховані відповідачу в рахунок передоплати за непоставлений товар, 448,00 грн. - розмір 3% річних.

Позивач до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 21.09.2010 р. за вх. № Д1096, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву до суду не надав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Позивач, через канцелярію господарського суду 16.09.2010 р. за вх. № 19516, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

11.03.2010 р. між сторони був укладений договір поставки товару № 11-03/2010-Х (надалі - договір).

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався систематично поставляти і передавати у власність позивача товар, а позивач в свою чергу зобов'язувався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату (пункт 2.1. Договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору за згодою сторін, поставка товару повинна була здійснюватись частинами (партіями), що вказані, зокрема, у рахунках-фактурах виставлених відповідачем. Оплата за кожну поставлену партію товару повинна була відбуватися на підставі рахунка-фактури, виставленого відповідачем (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору оплата за товар повинна була здійснюватись у безготівковій формі, шляхом переказу позивачем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у договорі.

Позивач у позові вказує про те, що 06 травня 2010 р. на адресу позивача надійшов від відповідача рахунок-фактура № 06-05/1 від 06.05.2010 р. за вказаним договором відповідно до якого позивачу необхідно було оплатити відповідачу грошові кошти у сумі 79000,00 грн. за партію товару у кількості 20 тонн.

Судом встановлено, що позивач здійснив передоплату за товар, перерахувавши зазначену у рахунку-фактурі № 06-05/1 від 06.05.2010 р. суму на поточний рахунок відповідача в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 159 від 21.05.2010 р.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи доказів поставки відповідачем позивачу товару, який був вказаний у рахунку-фактурі № 06-05/1 від 06.05.2010 р., не міститься.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені свої зобов'язання перед позивачем за договором щодо поставки товару.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що кошти перераховані відповідачу в рахунок передоплати за товар у розмірі 79000,00 грн. та 3% річних у розмірі 448,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 794,48 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Торгова фірма "Агроеліта" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, буд. 77, кв. 140, код ЄДРПОУ 32762799, п/р № 2600130134604 в АКБ „Золоті ворота" м. Харків МФО 351931) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство" (61000, м. Харків, вул. Північна, 4, код ЄДРПОУ 01268727, п/р № 26006010000316 у ВАТ СЕБ БАНК м. Київ МФО 300175) кошти перераховані в рахунок передоплати за непоставлений товар у розмірі 79000,00 грн.; 3% річних у розмірі 448,00 грн.; 794,48 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 23.09.2010 р.