Decision № 11933191, 21.09.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.10                                                                                           Справа№ 7/140

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Едемс»

до відповідача Синьківське Споживче Сільське Товариство

про стягнення боргу

ціна позову: 6051,48грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Дубенюк Н.А.

Представники:

від позивача - Нагорний А.М., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едемс»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Синьківського Споживчого Сільського Товариства про стягнення боргу; ціна позову: 6051,48грн.; крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, видатковими накладними №Е-00016581 від 18.05.2009р. на суму 985,50грн., №Е-00016585 від 18.05.2009р. на суму 1176,05грн., №Е-00016778 від 25.05.2009р. на суму 204,09грн., №Е-00016972 від 31.05.2009р. на суму 1624,05грн., №Е-00016979 від 31.05.2009р. на суму 2008,95грн., №Е-00017186 від 08.06.2009р. на суму 103,68грн., №Е-00017199 від 08.06.2009р. на суму 385,40грн., вимогою на суму 6751,48грн. з відміткою про одержання Відповідачем від 19.03.2010р., довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, наказом про призначення керівника №14 від 02.02.2007р., платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, реєстром відправлення вихідної кореспонденції з відбитком поштового штемпеля від 19.07.2010р. та фіскальним поштовим чеком №3090 від 19.07.2010р., ст.ст.1, 2, 49, 61, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/140 від 26.07.2010р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10год. 40хв. 03.08.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/140 від 03.08.2010р. та від 06.09.2010р.

Представнику Позивача оголошено права і обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/140 від 26.07.2010р., 03.08.2010р. та від 06.09.2010р., які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень) зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: довіреність та копію довіреності на право здійснення представництва; оригінал довідки органу статистики про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 06.09.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по справі №7/140, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до видаткових накладних №Е-00016581 від 18.05.2009р. на суму 985,50грн., №Е-00016585 від 18.05.2009р. на суму 1176,05грн., №Е-00016778 від 25.05.2009р. на суму 204,09грн., №Е-00016972 від 31.05.2009р. на суму 1624,05грн., №Е-00016979 від 31.05.2009р. на суму 2008,95грн., №Е-00017186 від 08.06.2009р. на суму 103,68грн., №Е-00017199 від 08.06.2009р. на суму 385,40грн., Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 6487,72грн.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем проведено часткову оплату за одержаний товар на загальну суму 436,24грн.

19.03.2010р. Відповідачем одержано вимогу Позивача про сплату 6751,48грн. В матеріалах справи відсутні та Сторонами не представлено докази та не наведено доводи надання Відповіді на зазначену вимогу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи вищенаведене, визнання позову Відповідачем, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 6051,48грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 6051,48грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.09.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.09.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.193 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.ст.509, 530, 599, 692 Цивільного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Синьківського Споживчого Сільського Товариства (80200, Львівська обл., Радехівський р-н, м.Радехів, пр.Відродження, 14, код ЄДРПОУ 25551273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Едемс»(79000, м.Львів, вул.Бузкова, 2, код ЄДРПОУ 32181543) 6051грн. 48коп. основного боргу, 102грн. 00коп. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя