Court ruling № 119239113, 23.05.2024, Saratskyi District Court of Odesa Oblast

Справа № 513/478/24

Провадження № 2-о/513/65/24

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

23 травня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді В.С. Миргород,

при секретарі судового засідання І.О. Аркуші,

представника заявника адвоката Манової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в смт Сарата Одеської області цивільну справу №513/478/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, суд -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2024 року заявниця ОСОБА_1 через свого представника адвоката Манову І.М. звернулась до Саратського районного суду Одеської області із заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області, яку обґрунтувала таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 . Після її смерті вона звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Сулакова І.І. із заявою про прийняття спадщини. Однак, постановою нотаріуса від 07 березня 2024 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини та недоведення нею факту постійного проживання із спадкодавцем на день відкриття спадщини. Нотаріусом заведена спадкова справа 3 50/2024. У зв`язку з важкістю захворювання матері з січня 2012 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 проживала спільно з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , хоча зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , доглядала за нею, лікувала її. Заявниця переїхала жити до матері, з попереднього місця роботи звільнилася, влаштувалася на роботу до КЗ «Саратський районний БДТ», потім працювала на різних підприємствах на території Саратського району. Від спадщини заявниця не відмовлялася. Встановлення факту спільного проживання із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 матір`ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, заявниці необхідно для реалізації спадкових прав.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 08 квітня 2024 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Манова І.М. заяву підтримала та просила про її задоволення.

Представник заінтересованої особи Саратської селищної ради до суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення судового повідомлення на електронну адресу, направив заяву щодо розгляду справи без його участі, у вирішення питання поклався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності заінтересованої особи, належним чином повідомленої про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали спадкової справи №50/2024 щодо майна померлої ОСОБА_2 , з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тобто, окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Згідно з ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Сутністю провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що у ньому відсутній спір про право, об`єктом судового захисту є охоронюваний законом інтерес, предметом судової діяльності є встановлення визначених юридичних фактів з метою подальшого здійснення заявниками своїх суб`єктивних прав.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Наявність спору про право повинне встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб`єктивного права особи, щодо якого виникає спір, у цій справі - щодо майна померлої ОСОБА_2 .

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) вказано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №442/1904/20(провадження № 61-7816св21) зазначено, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16».

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) та у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) зазначено, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах».

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 жовтня 2021 року в справі № 159/858/20 (провадження № 61-1633св21), від 12 січня 2022 року в справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156 св21), від 24 червня 2022 року в справі № 337/3395/21 (провадження № 61-21062св21), від 06 вересня 2022 року у справі №758/7737/21 (провадження № 61-6596св22).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно спадкової справи ОСОБА_2 09.11.2011 року на випадок своєї смерті зробила заповіт, яким все своє майно, на яке вона матиме право на час смерті, заповідає ОСОБА_3 , натомість сторона заявника не залучила дану особу до участі у справі самостійно та не заявила такого клопотання в суді, що позбавило суд можливості з"ясувати думку спадкоємця за заповітом.

У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом встановлено, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після її смерті, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 07 березня 2024 року нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 через пропуск шестимісячного строку для звернення із заявою про прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факту його спільного проживання із спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Таким чином факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, оскільки встановлення факту спрямоване на отримання спадкового майна у власність, а тому спір підлягає розгляду в загальному порядку з дотриманням правил підсудності, тобто у порядку позовного провадження.

З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

Згідно з положеннями ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ч.4 ст.315, ст. 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Суддя В. С. Миргород