Decision № 11902638, 28.10.2010, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.10.10           Справа № 16/130-10.

За позовом Прокурора Недригайлівського району в інтересах держави в особі відділу культури і туризму Недригайлівської районної державної адміністрації, смт. Недригайлів

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Денвер», м. Суми

про повернення майна переданого на зберігання

Суддя Моїсеєнко В.М.

За участю представників:

від позивача - Маслак Н.І., Жук Т.Д.

від відповідача – директор Олійник В.І.

прокурор Яковенко В.В.

за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

Суть спору: позивач просить суд зобов’язати відповідача повернути Відділу культури і туризму Недригайлівської районної державної адміністрації торф’яний брикет в кількості 39 тон на суму 21450 грн. , переданий на зберігання по договору складського зберігання від 21.12.2009р., а також стягнути з відповідача судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав його представник в судовому засіданні обґрунтованих заперечень проти позову не заявив.

Враховуючи наведене, згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, висновок прокурора, суд встановив.

23.11.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 57 та додаткові угоди до нього від 02.12.2009р., згідно п.4.1 зазначеного договору відповідач передав у власність позивача торф’яний брикет в кількості 122,90 тон на загальну суму 67595 грн., про що свідчать акти приймання-передачі від 25.11.2009р. та від 25.12.2009р. ( а.с. 17-19) .

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом, частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як свідчать матеріали справи та пояснив представник позивача в судовому засіданні, з метою збереження товару в належному стані частина його, а саме торф'яний брикет в кількості 39 тон на суму 21450 грн. був переданий позивачем - Відділом культури і туризму Недригайлівської районної державної адміністрації відповідачу - Спільному підприємству «Денвер» на зберігання згідно договору складського зберігання , укладеного сторонами у справі 21 .12. 2009 року. Термін дії даного договору передбачений п.4.1. договору складського зберігання , а саме набуває чинності з 21.12.2009р. і припиняє дію 30.12.2010р.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язані на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігай не закінчився.

16.02.2010 року відповідачу була висунута вимога № 33 про повернення торф'яного брикету в кількості 39 тон на загальну суму 21450 грн. Однак, відповіді на зазначену вимогу позивач від відповідача не отримав.

Враховуючи порушення відповідачем строків повернення товару, позивач надіслав йому претензію від 18.03.2010 р. з вимогою повернути товар ( а.с. 26).

Але, оскільки відповідач товар не повернув , позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про зобов’язання відповідача повернути майно передане на зберігання.

Позивач є власником оспорюваного майна та має право вільного і на власний розсуд володіння, користування, розпорядження майном, згідно ст. 319 Цивільного кодексу України.

У відповідності ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 387 Цивільного кодексу України, передбачено витребування власником майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право власності позивача на зазначений товар підтверджується матеріалами справи, зокрема договором купівлі-продажу № 57 від 23.11.2009р. , згідно якого позивач придбав торф’яний брикет у відповідача, копіями платіжних доручень, актом приймання –передачі від 25.11.2009р. , а також укладеним між сторонами у справі договором складського зберігання від 21.12.2009р. , згідно якого позивач передав відповідачу на зберігання 39 тон торф’яного брикету на загальну суму 21450 грн.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів повернення позивачу торф’яного брикету в кількості 39 тон не подав, не подав і обґрунтованих заперечень проти позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги повністю підтверджуються матеріалами справи, є обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню 102 грн. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Денвер» ( 40030, м.Суми,проспект Шевченка,26, код 23631861) повернути Відділу культури і туризму Недригайлівської районної державної адміністрації ( 42100, Сумська область, смт. Недригайлів, вул. Петровського,1, код 02230218) повернути торф’яний брикет в кількості 39 тон на суму 21450 грн. , переданий на зберігання по договору складського зберігання від 21.12.2009р.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Денвер» ( 40030, м.Суми,проспект Шевченка,26, код 23631861) в доход Державного бюджету України (код 22090200) 102 грн. – державного мита.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство «Денвер» ( 40030, м.Суми,проспект Шевченка,26, код 23631861) в доход Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31215259700002, одержувач- Держбюджет м. Суми, код ЄДРПОУ 23636315, ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 236 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після вступу рішення в законну силу.

СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення. Повний текст рішення підписано 28.10.2010 року.

З оригіналом згідно

Помічник судді Л.М.Сорока

Суддя