Court ruling № 119016402, 13.05.2024, Shevchenkivskyi District Court of Zaporizhzhia City

ЄУН: 461/4363/23

Провадження №: 1-кп/336/375/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Відносно ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/6526/22 від 09.12.2022 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, у тому числі на підставі ч. 4 ст. 331, ч. 6 ст. 615 КПК України. Останній раз ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 25.03.2024 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до 23.05.2024, одночасно визначено заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб як альтернативний запобіжний захід.

Прокурор надав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.

Сторона захисту заперечила проти задоволення клопотання.

Зокрема, обвинувачений надав письмове клопотання, в якому, посилаючись на не обґрунтованість підозри, недопустимість доказів, голослівність припущень щодо наявності ризиків, просив суд розглянути можливість альтернативного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, або застави, у розмірі, що не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

Заслухавши аргументи сторін, суд доходить таких висновків.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його репутацію, наявність судимостей, постійного місця роботи тощо.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вказаний запобіжний захід не може бути застосований до раніше не судимої особи, окрім тієї, що підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи із змісту ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Зі змісту ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.12.2022 вбачається, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, а також існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або ж продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор в обґрунтування клопотання посилається на наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику знищення, спотворення тощо речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Суд вчергове зазначає, що розглядає питання про продовження запобіжного заходу в межах заявленого прокурором клопотання, а тому не дає оцінку існуванню ризикам незаконного впливу свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_6 обвинувачується, або ж перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які існували на час обрання особі запобіжного заходу слідчим суддею.

Ризик знищення речей і документів, що передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час відсутній з огляду на стадію кримінального провадження, про що неодноразово зазначалося колегією суддів в попередніх ухвалах, якими вирішувалося питання запобіжного заходу. Нових обставин, які б вказували на появу таких ризиків, як-то передбачає п. 1 ч. 3 ст. 187 КПК України, прокурор не навів.

Утім ризик переховування від суду продовжує існувати, його рівень, з огляду на суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, на теперішній час суттєво не зменшився.

Суд зауважує, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні (від п`ятнадцяти років до довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна), зважаючи на характер злочинних дій у яких обвинувачується ОСОБА_8 , його проросійські політичні погляди (висловлювання) відповідно до обвинувального акту, та беручи до уваги той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, а в Запорізькій області є тимчасово окупованими або тривають бої на території чотирьох з п`яти районів області, тобто обвинувачений має реальну змогу перетнути лінію розмежування та переховуватися на тимчасово непідконтрольній території України або ж на території рф, ризик переховування обвинуваченого від суду неможливо запобігти шляхом застосування будь-якого більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі у виді домашнього арешту.

Надані захисником грамоти щодо участі обвинуваченого у міському конкурсі у 2016 році та у конкурсі на КП «НВК «Іскра», відомості щодо необхідності сплати обвинуваченим аліментів на утримання дитини (яка, зі слів обвинуваченого, проживала із матір`ю окремо) не спростовують існування вищезазначеного ризику та не можуть свідчити про достатність більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

При цьому, суд зауважує, що застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, питання про продовження якого розглядається, не є безальтернативним, оскільки ухвалою суду від 25.032024 визначено право внести заставу, розмір якої встановлено в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень.

Визначаючи такий розмірі застав, колегія суддів взяла до уваги матеріальний стан обвинуваченого, який в судовому засіданні 26.02.2024надавав пояснення щодо фінансової спроможності здійснювати часті закордонні подорожі, а також припис ч. 2 ст. 182 КПК України, за яким застава може бути внесена будь-якою особою.

Доводи обвинуваченого, що викладені у письмову клопотанні, про відсутність цінного майна, у тому числі нерухомого, грошових коштів, достатніх для внесення застави, не тільки нічим не підтверджені, а й спростовуються вже дослідженими під час судового розгляду доказами. Зокрема, в ухвалі слідчого про надання дозволу на обшук житла обвинуваченого, зазначено що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 є власниками квартири на праві приватної спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 53-55).

За наведеного раніше визначений розмір застави не підлягає зменшенню та може бути внесений обвинуваченим чи будь-якою фізичною або юридичною особою в будь-який час.

Отже, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 372, 395, главою 18 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто по 11 липня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи,яка перебуваєпід вартою,строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючийсуддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3