Decision № 118978488, 07.05.2024, Okhtyrka City and District Court of Sumy Oblast

Справа № 583/6265/23

2/583/173/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого Плотникової Н.Б.

при секретарі Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом

ОСОБА_1

до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК»

про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2023 року представник позивачки звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів та стягнення банківського вкладу, в якому просить: стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 кошти за депозитним договором від 07.10.2017 р. «Стандарт безподатковий для пенсіонерів» в сумі 18000 грн., 3% річних в розмірі 1272,83 грн. та інфляційних витрат в розмірі 6983,68 грн., а всього грошові кошти на загальну суму 26256,51 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 07.10.2017 р. ОСОБА_1 відкрила депозитний рахунок в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на суму 15000 грн. з правом щомісячного поповнення депозиту та щомісячного зняття процентів. З 06.11.2017 р. по 06.04.2018 р. позивачка поповнювала депозит кожного місяця по 1000 грн., а також знімала відсотки в сумі 230 грн. Таким чином з 06.04.2018 р. по 08.10.2021 р. на депозитному рахунку знаходилася сума не менше 20000 грн. 02.01.2019 у неї була викрадена кредитна картка, якою вона взагалі не користувалася, та на її мобільний телефон прийшли смс-повідомлення про зняття з її картки грошових коштів у сумі 16000 грн. Позивачка відразу звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з письмовою заявою про крадіжку кредитної картки для її блокування, а також просила не нараховувати проценти, так як не брала кошти у кредит. Також позивачка звернулася до відділу поліції, де за її письмовою заявою відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 КК України, були внесені до ЄРДР. В результаті проведення слідчих дій встановлено, що крадіжку вчинив молодий чоловік з банкомату по АДРЕСА_1 , про що мається фотознімок із відеокамери банкомату, але цю особу не вдалося встановити та затримати. 09.11.2020 р. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 29529,42 грн., з них 20437,82 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9091,60 грн. заборгованість за відсотками. Сумський апеляційний суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10387,58 грн., 739,42 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1109,13 грн. судового збору в суді апеляційної інстанції. На виконання рішення Сумського апеляційного суду ОСОБА_1 добровільно сплатила всю суму заборгованості, тобто станом на 05.07.2021 р. будь-яка заборгованість з приводу безпідставної, не з вини позивачки заборгованості за кредитом, який вона не брала, була відсутня. Однак, не зважаючи на це, 08.10.2021 р. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» без будь-якого попередження клієнта, без пояснень та згоди списав з депозитного рахунку ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 17859,01 грн. двома транзакціями: 992,87 грн. та 16886,14 грн. Крім того, без відома позивачки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на її ім`я був відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 , яким вона не користувалася, а коли ОСОБА_1 звернулася до відповідача з приводу повернення коштів з депозитного рахунку в сумі 20000 грн., їй повідомили, що «депозитний рахунок «списаний», тому встигніть забрати хоча б 2000 грн.», які позивачка зняла 19.05.2023, і на рахунку залишилось 178,97 грн., яка на цей час вже ближче до нульової суми. На неодноразові звернення до банку з приводу повернення коштів з депозитного рахунку банк відповідає відмовою, пояснюючи, що кошти «списані» за фактом заборгованості за кредитом, але коли позивачка пред`являє квитанції про добровільне погашення заборгованості, працівники банку відповіді надати не можуть, що й стало підставою для звернення до суду.

22.02.2024 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що дійсно 07.10.2017 ОСОБА_1 оформила в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не депозит, а послугу на існуючу картку для виплат № НОМЕР_2 T «Стандарт безподатковий для пенсіонерів». При оформленні послуги залишку коштів на карті, що не підлягав зменшенню, було присвоєно номер 02625008134251. Рахунок було закрито за терміном 08.10.2021. У виписці дана операція відображена як «08.10.2021 Відключення послуги «Стандарт безподатковий». Договір було централізовано закрито банком через вивід даного рахунку із депозитної лінійки банку та закриття даного продукту (по закінченню строку через 6 місяців після пролонгації). Послуга Стандарт безподатковий не продовжувалася в Приватбанку з 01.06.2021 р. При закритті рахунку кошти було перераховано на цільову картку - Картку для виплат Голд № НОМЕР_3 (згідно з умовами договору від 07.10.2017 р. - картка для зарахування процентів). У виписці, наданій позивачкою, дана операція відображена як «Відключення послуги «Стандарт безподатковий» і операція на суму 20019,32 грн. - повернення коштів за наданою послугою. Таким чином, банком свої зобов`язання виконані в повному обсязі, про що свідчить те, що відсотки за користування коштами нараховувались на всю суму залишку на рахунку, а після закінчення дії послуги, а саме 08.10.2021 р. кошти були повернуті на карту позивача № НОМЕР_3 . Отже, заяви позивача, що Банк відмовився повертати кошти за депозитним договором безпідставні, так як спростовуються наданими самим же позивачем доказами. З виписки по картці № НОМЕР_3 вбачається, що 08.10.2021 р. на картку надійшли кошти в сумі 2019,32 грн., призначення: Відключення послуги «Стандарт безподатковий». Також в той же день на карту було зараховано проценти за послугою в сумі 111,07 грн., призначення платежу: «Зарахування процентів за договором Послуга «Стандарт безподатковий» на 6 міс.» та проведено автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті 51**42 в сумі -16 866,14 грн. та по карті НОМЕР_4 в сумі -992,87 грн. Залишок на карті після проведених операцій становить 2278,97 грн. (станом на 20.02.2024 р.). Банк не проводив жодних списань з депозитного рахунку позивача. Щодо підстав для автоматичного списання коштів представник відповідача зазначив, що 15.01.2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, чим засвідчила, що підписанням цієї Анкети-заяви вона приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/ та які разом з Пам`яткою клієнта та тарифами разом становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування. Підписуючи договір про надання банківських послуг позивачка погодилася на договірне списання коштів у разі виникнення заборгованості перед банківською установою, який поширює свою дію на всі рахунки даного банку, в тому числі і рахунок за картками для виплат. Таким чином, підставою для списання грошових коштів з рахунку позивачки є отримана згода на списання грошових коштів. Про те, що у позивачки певний час існувала заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк», позивачка не спростовує, так як даний факт встановлений Постановою Сумського апеляційного суду від 27.05.2021 р. у справі № 583/4044/20. Щодо списань з карткового рахунку № НОМЕР_3 , то позовні вимоги щодо їх оскарження позивачем не заявлялись. Тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Позивачка та її представник адвокат Кудін О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити

Представник відповідача в судовому засідання заперечувала проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 07.10.2017 р. між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» була укладена угода №SAMDNWFD0071726589800, яка є невід`ємною частиною Договору про надання банківських послуг, про надання Послуги «Стандарт безподатковий для пенсіонерів, одержувачів зарплати та соціальних виплат на 6 місяців», відповідно до якої ОСОБА_1 було встановлено незнижуваний залишок на цільовому картковому рахунку позивачки № НОМЕР_2 Т. Незнижуваному залишку присвоєно номер 02625008134251. (п. 5.2) (а.с. 7).

Відповідно до п.1.1. даної угоди сума незнижуваного залишку може збільшуватися виключно за рахунок коштів, які надходять на вказаний рахунок карти як передбачені законом соціальні виплати: заробітна плата, пенсія, стипендія, соціальна допомога.

Відповідно до п. 2.1. Угоди нарахування процентів на суму незнижуваного залишку починається з дня, наступного за днем встановлення незнижуваного залишку або зміни суми незнижуваного залишку, і проводиться за кожен календарний день підтримання незнижуваного залишку. По закінченню кожного цілого місяця, що пройшов з моменту встановлення незнижуваного залишку, нараховані проценти зараховуються на карту № НОМЕР_3 .

Відповідно до п.3.2. Угоди у клієнта і у Банка є право достроково припинити підтримання незнижуваного залишку, повідомивши про це один одного за два банківських дні до дати припинення підтримання незнижуваного залишку. У випадку дострокової відміни (скасування) незнижуваного залишку з ініціативи Банку, Банк повідомляє клієнта письмово або через SMS, і проводить нарахування процентів без зниження процентної ставки з виплатою клієнту процентів в повному об`ємі за фактичний строк підтримання незнижуваного залишку.

Відповідно до п.3.3. Угоди якщо клієнт бажає використати частину незнижуваного залишку, а строк його підтримання ще не збіг, то за неповний строк клієнту виплачуються проценти по ставці 0,01% річних за фактичну кількість днів, що пройшли з дати встановлення незнижуваного залишку до дня його скасування.

Відповідно до п.3.4. Угоди якщо клієнт бажає припинити підтримання незнижуваного залишку, а строк його підтримання вже був продовжений один або декілька разів, проценти за кожен повний строк сплачуються в повному обсязі. Проценти за останній строк, який на момент відміни незнижуваного залишку ще не збіг, нараховуються на умовах, зазначених в п. 3.3. даної Угоди.

Відповідно до п.4.1. Угоди якщо строк підтримання незнижуваного залишку збіг, а клієнт не заявив Банку про бажання відмінити (скасувати) незнижуваний залишок, то строк його підтримання автоматично продовжується ще на один строк, вказаний у розділі «Умови незнижуваного залишку» даної Угоди. Строк підтримання незнижуваного залишку продовжується неодноразово без явки клієнта в Банк. Новий строк починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку.

Відповідно до п.4.1. Угоди процентна ставка на новий строк відповідає ставці, яка діє в Банку на дату початку нового строку для знову встановлюваних незнижуваних залишків на такий же строк. Продовження строку підтримання незнижуваного залишку проводиться без оформлення додаткових угод.

Відповідно до п.5.5. Угоди кошти на незнижуваному залишку гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до розділу «Умови незнижуваного залишку» початкова сума незнижуваного залишку 15000 грн. Незнижуваний залишок станом на 07.10.2017 р. - 15000 грн. Термін підтримки незнижуваного залишку 6 місяців по 07.04.2018 р. включно. Проценти зараховуються на карту № НОМЕР_3 . Період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць. На суму незнижуваного залишку нараховуються проценти за ставкою 13,4% річних.

Відповідно до довідки/виписки за договором №SAMDNWFD0071726589800 Вклад Послуга «Стандарт безподатковий» на 6 місяців, рахунок НОМЕР_5 , клієнт: ОСОБА_1 , за період з 07.10.2017 до 21.11.2023, вбачається, що позивачкою з 07.10.2017 р. по 07.04.2018 р. здійснювалися регулярні автоплатежі, станом на 07.04.2018 р. сума незнижуваного залишку становила 20019,32 грн. 08.10.2021 р. послуга «Стандарт безподатковий» відключена (а.с. 10-12).

Отже, термін підтримки незнижуваного залишку автоматично продовжувався неодноразово.

У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між Банком та відповідачем 12.01.2011 року, в сумі 29529,42грн., яка утворилася станом на 24.09.2020 року, з яких 20437,82 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9091,60 грн. заборгованість за відсотками. До позовної заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг, зазначивши, що 04.05.2018 відповідачу видано кредитну карту № НОМЕР_6 терміном дії 04/22.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.03.2021 р. у справі №583/4044/20 в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 27.05.2021 р. у справі №583/4044/20 рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.03.2021 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість по тілу кредиту в розмірі 10387,58 грн. та 739,42 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а також 1109,13 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 19-22).

05.07.2021 р. ОСОБА_1 на виконання судового рішення №583/4047/20 було сплачено 11127 грн. та 1109,13 грн., що підтверджується наданими квитанціями (а.с. 23).

З виписки АТ КБ «ПриватБанк» по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_7 ) ОСОБА_1 від 21.11.2023 р. вбачається, що 08.10.2021 р. о 06.05 год. на картку за № НОМЕР_8 надійшли грошові кошти в сумі 20019,32 грн. в зв`язку з відключенням послуги «Стандарт безподатковий», а також зараховані проценти в сумі 111,07 грн. за договором-послугою «Стандарт безподатковий на 6 місяців». В той же час 08.10.2021 о 06.05 год. відбулося автоматичне списання грошових коштів для погашення простроченої заборгованості по карті 88**91 в сумі 992,87 грн., а також автоматичне списання грошових коштів для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_9 в сумі 16886,14 грн. (а.с. 24-25).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом положень ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Особливості правовідносин за договором банківського вкладу визначено параграфом третім глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст.2Закону України«Про банкиі банківськудіяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Статтею 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (ч. 1). Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (ч. 5).

Таким чином строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку, або іншим шляхом.

Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов`язання з повернення коштів банку перед вкладником.

Такі висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 757/68030/17 провадження № 61-10023св22.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту Угоди, укладеної 07.10.2017 р. між позивачкою ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК», про надання Послуги «Стандарт безподатковий для пенсіонерів, одержувачів зарплати та соціальних виплат на 6 місяців» вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено незнижуваний залишок на її цільовому картковому рахунку № НОМЕР_2 Т, крім того, Угода містить умови щодо тарифів банку для щомісячного нарахування процентів на кошти, розміщені на рахунку.

Так, відповідно до розділу «Умови незнижуваного залишку» початкова сума незнижуваного залишку 15000 грн. Незнижуваний залишок станом на 07.10.2017 р. - 15000 грн. Термін підтримки незнижуваного залишку 6 місяців по 07.04.2018 р. включно. Проценти зараховуються на карту № НОМЕР_3 . Період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць. На суму незнижуваного залишку нараховуються проценти за ставкою 13,4% річних.

Відповідно до п. 2.1. Угоди нарахування процентів на суму незнижуваного залишку починається з дня, наступного за днем встановлення незнижуваного залишку або зміни суми незнижуваного залишку, і проводиться за кожен календарний день підтримання незнижуваного залишку. По закінченню кожного цілого місяця, що пройшов з моменту встановлення незнижуваного залишку, нараховані проценти зараховуються на карту № НОМЕР_3 .

Таким чином, зміст укладеної 07.10.2017 р. між позивачкою ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Угоди про надання Послуги «Стандарт безподатковий для пенсіонерів, одержувачів зарплати та соціальних виплат на 6 місяців» свідчить, що між сторонами справи існували зобов`язальні правовідносини з договору банківського вкладу.

З довідки/виписки за договором №SAMDNWFD0071726589800 Вклад Послуга «Стандарт безподатковий» на 6 місяців, рахунок НОМЕР_5 , клієнт: ОСОБА_1 , за період з 07.10.2017 до 21.11.2023, вбачається, що 08.10.2021 Послуга «Стандарт безподатковий» відключена (а.с. 10-12).

Кошти: сума вкладу в розмірі 20019,32 грн. та проценти в розмірі 111,07 грн. були перераховані на цільову карту карту для виплат № НОМЕР_3 (згідно умов угоди від 07.10.2017 р. карту для зарахування процентів) (а.с. 24, 48 (оборот).

З виписки по картці/рахунку НОМЕР_8 ( НОМЕР_7 ) за договором №SAMDNWFD00031720918 від 02.12.2016 за період 08.10.2021 20.02.2024 вбачається, що відповідач в зв`язку з відключенням послуги «Стандарт безподатковий» 08.10.2021 р. о 06.05 год. перерахував суму вкладу (20019,32 грн) та нараховані проценти (111,07 грн) на поточний рахунок позивачки та відразу ж в той же день та час (08.10.2021 р. о 06.05 год.) списав з цих коштів 17859,01 грн., тим самим позбавивши позивачку можливості отримати вклад в розмірі списаної суми та розпорядитися ним на свій розсуд.

Таким чином, 08.10.2021 р. АТ КБ «ПриватБанк» вчинив дії на повернення грошових коштів ОСОБА_1 за укладеною Угодою №SAMDNWFD0071726589800 від 07.10.2017 р. «Стандарт безподатковий для пенсіонерів, одержувачів зарплати та соціальних виплат на 6 місяців» шляхом їх переказу з депозитного рахунку НОМЕР_5 на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_7 (карта № НОМЕР_3 ), який відповідно до пункту 2.2 Угоди був відкритий для обліку нарахованих відсотків, з призначенням платежу «Відключення послуги «Стандарт безподатковий».

АТ КБ «ПриватБанк» вважає зазначений спосіб виконання зобов`язання належним, мотивуючи тим, що банком зобов`язання виконані в повному обсязі, про що свідчить те, що відсотки за користування коштами нараховувались на всю суму залишку на рахунку, а після закінчення дії послуги, а саме 08.10.2021 р. кошти були повернуті на картку позивача № НОМЕР_3 .

Однак, позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти надання згоди АТ КБ «ПриватБанк» для перерахування коштів на рахунок у банку позивача, який згідно з умовами договору був відкритий для обліку нарахованих відсотків, з якого ОСОБА_1 не мала можливості зняти депозитні кошти та розпорядитися ними.

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про досягнення сторонами домовленості щодо порядку виконання договірних зобов`язань банку про повернення вкладу ОСОБА_1 шляхом переказу їх з депозитного рахунку на поточний рахунок у цьому ж банку.

ОСОБА_1 зверталася до банку з вимогою про повернення їй грошових коштів за договором банківського вкладу, що підтверджується її заявами від 01.09.2021 р., від 09.12.2021 р.

АТ КБ «ПриватБанк» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження повернення позивачці вкладу та виплати відсотків за ним.

З виписки по картці/рахунку НОМЕР_8 ( НОМЕР_7 ) за договором №SAMDNWFD00031720918 від 02.12.2016 за період 08.10.2021 20.02.2024 вбачається, що відповідач в зв`язку з відключенням послуги «Стандарт безподатковий» 08.10.2021 р. о 06.05 год. перерахував суму вкладу (20019,32 грн.) та нараховані проценти (111,07 грн.) на поточний рахунок позивачки та відразу ж в той же день та час (08.10.2021 р. о 06.05 год.) списав з цих коштів 17859,01 грн., тим самим позбавивши позивачку можливості отримати вклад в розмірі списаної суми та розпорядитися ним на свій розсуд.

Доводи представника АТ КБ «ПриватБанк» про те, що автоматичне списання грошових коштів з картки позивачки № НОМЕР_3 було здійснено для погашення простроченої заборгованості в сумі 17859,01 грн.(16866,14 грн. + 992,87 грн.), існування якої, на думку відповідача, підтверджується постановою Сумського апеляційного суду від 27.05.2021 р. по справі № 583/4044/20, - суд не бере до уваги, так матеріали справи свідчать про те, що позивачкою 05.07.2021 р. на виконання судового рішення №583/4047/20 було сплачено 11127 грн. та 1109,13 грн., що підтверджується наданими квитанціями (а.с. 23).

Згідно з вимогами ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з п. 6.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, (в редакції чинній станом на 08.10.2021) якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

Зазначені положення закону свідчать про можливість списання коштів з рахунка їх володільця лише за розпорядженням останнього або на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Проте, належних та допустимих доказів правомірності списання коштів з рахунку позивачки банком не надано.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) висловила правову позицію про те, що банківський вклад є повернутим у день його фактичного повернення, а не в день формального перерахування на рахунок вкладника, з якого кошти неможливо отримати.

Крім того, такої ж правової позиції дотримувався і Верховний Суд України. Зокрема, у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-140цс13 зазначено, що згідно зі статтями526,1058 ЦК Українизобов`язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладникові готівкою або надання реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов`язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачену частиною другоюстатті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27вересня 2023 року у справі № 757/68030/17 провадження № 61-10023св22

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) підтвердила відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-36цс15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-2861цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-302цс16, а саме висновків про те, що закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Отже, основне зобов`язання щодо повернення коштів вкладнику не може бути припиненим лише шляхом перерахування цих коштів на інший рахунок у цьому ж банку без згоди вкладника, який свої заперечення обґрунтовував відсутністю реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд.

Таким чином, не можна вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» виконав своє зобов`язання перед ОСОБА_1 за Угодою від 07.10.2017 р. №SAMDNWFD0071726589800 Вклад Послуга «Стандарт безподатковий» на 6 місяців.

Враховуючи, що факт укладення договору банківського вкладу та внесення позивачкою коштів підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, а грошові кошти за договором банківського вкладу позивачці не виплачені, тому з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 17859,01 грн.

Оскільки правовідносини за договором банківського вкладу між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» припинилися 08.10.2021 р., однак позивачка була позбавлена можливості отримати вклад у розмірі суми коштів, списаних банком з її рахунку, позивачка набула право на стягнення із боржника суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниза весь час такого невиконання.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 провадження № 14-133цс20; в постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 446/2293/19 провадження № 61-3286св23; від 29 січня 2024 року у справі № 646/1695/21 провадження № 61-12477св23; від 07 листопада 2023 року у справі № 757/2801/20-ц провадження № 61-10762св23; від 04 жовтня 2023 року у справі № 363/4264/17 провадження № 61-6244св23; від 12 вересня 2023 року у справі № 757/60528/21-ц провадження № 61-289св23.

Частиною 2 ст. 625ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних від простроченої заборгованості обраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Процентна ставка (%)] / 100% ? [Кількість днів] / [Кількість днів у році], де: [Сума боргу] сума простроченого боргу; [Процентна ставка (%)] проценти річних; [Кількість днів] кількість днів прострочення зобов`язання; [Кількість днів у році] кількість днів у календарному році.

Отже, сума 3% річних за прострочення повернення банківського вкладу за період з 09.10.2021 р. по 12.12.2023 р. включно складає 1166,95 грн. (17859,01 грн. ? 3% / 100% ? 795 / 365).

Розмір інфляційних витрат обраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу], де: [Сума боргу] сума простроченого боргу; [Сукупний індекс інфляції] добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Таким чином, сума інфляційних втрат за період з 09.10.2021 р. по 12.12.2023 р. включно складає 6282,09 грн. (17859,01 грн. ? 135,176% (сукупний індекс інфляції з жовтня 2021 року по листопад 2023 року включно) / 100% - 17859,01 грн.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів за договором банківського вкладу в сумі 17859,01 грн., 3% річних в сумі 1166,95 грн. та 6282,09 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (96,4%), з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2)пов`язані іззалученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведеннямекспертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3)у разічасткового задоволенняпозову -на обидві сторони пропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані договір про надання правничої допомогу від 01.12.2023, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги (визначений у фіксованому розмірі) від 12.12.2023, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.12.2023 №21/02 про оплату 10000 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача - адвокатом Кудіним О.М., оскільки дії, виконані адвокатом по справі, враховуючи невелику складність справи, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом.

Враховуючи складність справи, критерій розумності та реальності адвокатських витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне визначити розмір витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 6000,00 грн., які стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, враховуючи, що позивачка була звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1030,66 грн. (1073,60 грн. х 96 %)

Керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 530, 598, 599, 612, 625, 631, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти за договором банківського вкладу від 07.10.2017 року в сумі 17859,01 грн., 3% річних в сумі 1166,95 грн. та 6282,09 грн. інфляційних втрат, а всього стягнути 25308,05 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 , АДРЕСА_2 ) судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у сумі 6000,00 грн.

Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, Україна, м. Київ, вул. Грушевського, 1д) судовий збір у розмірі 1030,66 грн. в прибуток держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 13.05.2024 р.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова