Decision № 118931388, 17.04.2024, Cherkasy District Administrative Court

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року справа № 580/12271/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Галасун А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: Захарченка В.Ф. за посадою,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангард» звернулось до суду з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.11.2023 №0010310402.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік (реєстраційний №9432595366 від 01 березня 2022 року) позивач задекларував загальну суму 18 505 168,05 грн. податку на прибуток підприємств.

Позивач отримав від торгово-промислової палати в Київській області сертифікат №3200-23-2380 від 17.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили), виданого Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою ТОВ «Авангард», який підтверджує настання форс-мажорних обставин в частині сплати узгоджених зобов`язань податку на прибуток підприємств за 2021 рік в сумі 18 505 168,05 грн.

Наслідком військової агресії РФ на територію України стало невиконання САД у Черкаській області бюджетних зобов`язань в рамках договору, укладеного із ТОВ «ШРБУ-48», де ТОВ «Авангард» фактично виступає субпідрядником, що призвело до неможливості виконання ТОВ «Авангард» своїх податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток за 2021 рік.

Позивач вважає, що наявність форс-мажорних обставин по договорах, укладених з ТОВ «ШРБУ-48» напряму впливає на податкові обов`язки ТОВ «Авангард» з податку на прибуток підприємства за 2021 рік.

В період військової агресії РФ проти України за 2022 рік ТОВ «Авангард» виплатило своїм працівникам 11 435 930,51 грн. заробітної плати, а також сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2 435 769,94 грн.

На думку позивача, норми підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України суперечать нормам пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що виражається у тому, що незважаючи на положення, що встановлені у підпункті 69.1, у податкового органу є право застосовувати санкції за будь-які порушення починаючи з 27.05.2022 незважаючи на випадки незастосування відповідальності зазначені у пункті 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Позивач зауважив про порушення принципу стабільності, що передбачений підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, яким встановлено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідач, приймаючи спірне ППР, діяв з порушенням презумпції правомірності рішення платника податків, встановленої в підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, який повинен був бути застосований беручи до уваги наявність правової колізії між нормами Податкового кодексу України.

На підставі наведеного позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач у визначений судом час подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує повністю. Позиція відповідача зводиться до того, що актом камеральної перевірки (№815/32-00-04-02-02-06/21377944 від 01.08.2023) встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 з урахуванням приписів підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу в частині несвоєчасної сплати ТОВ «Авангард» узгоджених сум податкових зобов`язань по податку на прибуток: згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік (реєстраційний № 9432595366 від 01.03.2022) по строку сплати 01.08.2021 на загальну суму 18 505 168,05 грн. із затримкою на 314 діб; згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2022 року (реєстраційний № 9050768255 від 06.05.2022) по строку сплати 01.08.2022 на загальну суму 1 892 621 грн. із затримкою на 18 діб.

Єдиною підставою, визначеною законодавством, яка звільняє платника від обов`язку сплати податку на прибуток за 2021 рік та І квартал 2022 року в законодавчо встановлені терміни, є відсутність можливості у платника податків своєчасно виконувати свій податковий обов`язок.

Заява про неможливість виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення», стосовно податкових зобов`язань з податку на прибуток ТОВ «Авангард» в межах Наказу №225 не подавалась.

Сертифікат ТТП від 17.05.2023 №3200-23-2380 не засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили) у ТОВ «Авангард» щодо податкового зобов`язання з податку на прибуток у термін - 01.08.2022, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

На підставі наведеного відповідач вважає, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції.

У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.

В ході судового розгляду спору представник позивача позовні вимоги підтримувала, однак в судове засідання призначене на 17.04.2024 не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що повістка про виклик в судове засідання на 17.04.2024 надіслана в електронний кабінет ТОВ «Авангард» 11.04.2024, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 127 КАС України вважається врученою позивачу.

На підставі наведених норм процесуального Закону суд дійшов висновку, що представник позивача належним чином повідомлена про судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, тому справа розглянута за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.

Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І та пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 Кодексу, проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток по податкових деклараціях за 2021 рік та 1 квартал 2022 року.

За результатами перевірки складено акт №815/32-00-04-02-02-06/21377944 від 01.08.2023, яким встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України з урахуванням приписів підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, в частині несвоєчасної сплати ТОВ «Авангард» узгоджених сум податкових зобов`язань по податку на прибуток:

- згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік (реєстраційний № 9432595366 від 01.03.2022) по строку сплати 01.08.2021 на загальну суму 18 505 168,05 грн. із затримкою на 314 діб;

- згідно податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2022 року (реєстраційний № 9050768255 від 06.05.2022) по строку сплати 01.08.2022 на загальну суму 1 892 621 грн. із затримкою на 18 діб.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Ш» №0008460402 про нарахування штрафних санкцій за платежем: податок на прибуток підприємств (11021000) у сумі 10 198 894,53 грн.

Позивачем подано скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, яка прийняла рішення №35068/6/99-00-06-03-01-06 від 24.11.2023 про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2023 № 0008460402 в частині правомірності застосування штрафної санкції в розмірі 50 відсотків від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого грошового зобов`язання. Підставою для скасування, визначено неможливість в межах камеральної перевірки встановити обставини, що свідчать про винність та умисність діяння платника, оскільки згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях та даних відповідних електронних систем, як не можуть підтвердити або спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення умисності.

На виконання рішення ДПС від 24.11.2023 та відповідно до наказу Мінфіну від 04.07.2023 № 368 «Про затвердження Змін до порядку надіслання контролюючим органам податкових повідомлень-рішень платникам податків» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0010310402 форми «Ш» від 28.11.2023 про нарахування штрафних санкцій у сумі 1 945 147,85 грн.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки не погоджується із рішенням контролюючого органу.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Органи державної податкової служби згідно п.75.1 ст.75 ПК України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

З наведеного правового регулювання вбачається, що камеральна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться без попередження платника податків, без його згоди та не потребує присутності під час її проведення.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України визначено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пп. 49.18.2, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

З наведених норм Податкового кодексу України слідує висновок, що граничним строком сплати узгоджених податкових зобов`язань самостійно визначених платником податків у податковій декларації з податку на прибуток є 10-й календарний день після закінчення 40-ка денного періоду для подачі податкової декларації за календарний квартал та 60-ти денного для подання податкової декларації за календарний рік.

У відповідності до пп. 112.8.9 п. 112.8 ст. 112 Податкового кодексу України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Позивач стверджує, що отримав від торгово-промислової палати в Київській області сертифікат №3200-23-2380 від 17.05.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереробної сили), виданого Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою ТОВ «Авангард», який підтверджує настання форс-мажорних обставин в частині сплати узгоджених зобов`язань податку на прибуток підприємств за 2021 рік в сумі 18 505 168,05 грн.

Однак, на переконання суду, не всі обставини у період війни визнаються форс-мажорними, а лише ті, які мають безпосередній вплив на платника податку та спричиняють порушення його можливості виконувати свої податкові обов`язки.

Суд враховує, що на території Черкаської області станом на 11.03.2022 військові дії не велися. Вказані обставини є загальновідомими, тому не потребують доказування в силу вимог ч. 3 ст. 78 КАС України.

З огляду на викладене, позивач не обґрунтував яким чином військова агресія РФ вплинула на можливість виконання податкових зобов`язань позивача за 2021 рік.

Зі змісту вказаного висновку Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати вбачається, що він сформований за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності позивача за окремими договорами, укладеними з ТОВ «ШРБУ-48», тобто можливість виконання податкових зобов`язань за рахунок господарських операцій за іншими договорами та з іншими контрагентами не була предметом дослідження, тому цей висновок не є належним доказом повної неможливості виконання позивачем своїх податкових зобов`язань.

З аналогічних підстав суд вважає непереконливими твердження позивача про настання форс-мажорних обставин, що підтверджено сертифікатами від 08 травня 2023 року №3200-23-2236 та №3200-23-2237.

Суд звертає увагу, що позивач отримав протягом 2021 року прибуток від господарської діяльності, який оподатковується за ставками податку визначеними ст. 136 Податкового кодексу України, тобто задекларований позивачем податок в сумі 18 506 828 грн. є лише частиною отриманого прибутку. Решта грошових коштів залишилась у розпорядженні позивача.

При цьому, до початку бойових дій такий прибуток станом на 31.12.2021 вже отриманий позивачем, оскільки самостійно визначений 01.03.2022 у податковій декларації з податку на прибуток за 2021 рік. Тобто, через 7 днів з дати повномасштабного вторгнення РФ на територію України позивач свідомо визначив суму податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств.

Отже, початок бойових дій в Україні з 24.02.2022 не вплинув на процес отримання прибутку за 2021 рік. Податковий кодекс України не ставить в залежність обов`язок зі сплати податків від своєчасного виконання договірних зобов`язань контрагентами платника податків у майбутніх податкових періодах, відповідно, незалежно від початку бойових дій в Україні позивач повинен був спрогнозувати свою господарську діяльність таким чином, щоб на 11.03.2022 він мав можливість сплатити самостійно визначену суму податкових зобов`язань.

Позивач продовжив отримувати прибуток від господарської діяльності у І кварталі 2022 року, що підтверджується поданою ним податковою декларацією за І квартал 2022 року від 06.05.2022, якою самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 982 621 грн. Тобто, доходи позивача перевищили його витрати і на дату подачі декларації військові дії не зупинили господарську діяльність позивача, тому його посилання на неможливість виконання зобов`язань зі сплати податку на прибуток внаслідок дії форс-мажорних обставин є необґрунтованими.

Наведеним також спростовуються посилання позивача на витрачання коштів на оплату праці та нарахування на фонд оплати праці в сумі 13 871 700,40 грн., оскільки операційні витрати майбутніх звітних періодів не можуть впливати на своєчасність сплати податкових зобов`язань за попередні звітні періоди. При цьому, позивач обрав для аналізу витрат період за увесь 2022 рік, тоді як граничний термін сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток припадав за 2021 рік на 11.03.2022, за І квартал 2022 року на 20.05.2022, та з урахуванням відстрочки внаслідок воєнного стану обидва строки припадали на 01.08.2022, тобто охоплюють тільки 7 місяців 2022 року.

Щодо посилання позивача на лист ТОВ «ШРБУ-48» №378 від 25.04.2023, суд зазначає, що лист стосується неможливості виконання договірних зобов`язань за договорами №1 від 04.01.2022 та №17-О від 31.12.2021, тобто тих які жодним чином не вплинули на отримання позивачем прибутку за 2021 рік. Більш того, ТОВ «ШРБУ-48» не повідомляло позивача про неможливість виконання договірних зобов`язань за іншими договорами з цим контрагентом.

Також позивач не зазначив у позовній заяві та не надав доказів невиконання договірних зобов`язань іншими контрагентами у періоді на який припадав строк сплати податкових зобов`язань.

Окремо суд звертає увагу, що Законом України №2260-ІХ від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового контролю та адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який опубліковано в газеті «Голос України» 26 травня 2022 року, набрав чинності 27 травня 2022 року (далі - Закон 2260), внесено зміни до пп.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, зокрема визначено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

В подальшому, Законом України №2836-ІХ від 13.12.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», змінено пп.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, зокрема платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду, І квартал 2022 року ( для квартального звітного (податкового) періоду, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Зважаючи на ту обставину, що в ході судового розгляду спору не знайшли свого підтвердження посилання позивача на неможливість виконання податкових обов`язків, тому на нього поширюються вищенаведені вимоги Податкового кодексу України щодо необхідності сплати податків не пізніше 1 серпня 2022 року.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення-рішення, до позивача не застосовувалась відповідальність за несвоєчасну сплату податку на прибуток до 1 серпня 2022 року.

Суд вважає непереконливими твердження позивача та відхиляє його посилання на норми податкового законодавства, які звільняють від відповідальності платників, що не мають можливості виконувати свої податкові обов`язки, оскільки в ході судового розгляду спору позивач не підтвердив належними та допустимими доказами неможливості своєчасно виконувати податкові обов`язки.

Також до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, які встановлюють презумпцію правомірності рішень платника податків, оскільки у справі, що розглядається, вищенаведені правові норми, якими врегульовано спірні правовідносини є чіткими та зрозумілими і не допускають неоднозначного тлумачення та не викликають суперечність.

У відповідності до п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення-рішення, до позивача застосовано штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого податку на прибуток за 2021 рік в сумі 1850516,80 грн., оскільки затримка сплати податку склала 314 днів. Також затримка погашення суми податкового зобов`язання за І квартал 2022 року склала 18 днів, тому до позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 5% від суми несвоєчасно сплаченої суми податку.

Щодо посилань позивача на застосування штрафних санкцій у період дії карантину, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема, за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України.

Абзацом вісімнадцятим п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, з урахуванням змін внесених Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27.05.2022, визначено, що у разі виявлення порушень Законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПКУ, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених п.п. 112.8.9 п. 112,8 ст. 112 ПКУ (вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс- мажору)), що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022, переважають норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов`язків у випадках та за умов, передбачених п. 69 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України.

З наведеного слідує висновок, що норма п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо мораторію (зупинення) застосування: штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану, тому доводи позивача в цій частині також є необґрунтованими.

Суд звертає увагу, що до позивача не застосовувались відповідальність за несвоєчасну сплату податку на прибуток до 1 серпня 2022 року.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в задоволенні позову відмолено, тому понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 26840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн. залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 7 травня 2024 року.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО