Court ruling № 118625821, 22.04.2024, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

22.04.2024 справа № 914/2964/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Б. Яворського,

розглянувши заяву: Приватного підприємства «ПАВО ГРУП», м. Київ,

про розстрочку виконання судового рішення

у справі № 914/2964/22

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «ПАВО ГРУП», м. Київ,

про стягнення 725'021,27 грн. заборгованості,

суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники:

від позивача (стягувача): Н. Савко,

від відповідача (заявника): М. Міхно.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку court.gov.ua

СУД ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2964/22 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Приватного підприємства «ПАВО ГРУП» про стягнення 725'021,27 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого державного майна №142 від 03.09.2015 (нова редакція від 22.12.2021), з яких: 600'346,56 грн. основного боргу та 124'674,71 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі №914/2964/22 позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з Приватного підприємства «ПАВО-ГРУП» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 600'346,56 грн. заборгованості з орендної плати, 124'674,71 грн. пені та 10875,32 грн судового збору.

07.03.2023 Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення Господарського суду Львівської області від 14.01.2021 видано відповідний наказ.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства ПАВО ГРУП залишено без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2023 року у справі № 914/2964/22 без змін.

09.04.2024 ПП «ПАВО ГРУП» через систему «Електронний суд» звернулось із заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі № 914/2964/21 шляхом затвердження графіку погашення заборгованості рівними частинами до 15.05.2025.

У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.04.2024 заява передана для розгляду судді Б. Яворському.

Ухвалою від 11.04.2024 Господарський суд Львівської області прийняв заяву до провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2024.

17.04.2024 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подало суду заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення, у якому зазначає, що існуюча заборгованість виникла до дати введення в України воєнного стану; прохання про розстрочення судового рішення перевищуватиме встановлений законодавством строк, а підприємство з моменту набрання рішенням законної сили не здійснило жодних платежів.

Представники сторін у судове засідання 22.04.2024 з`явилися, заявник просив суд задоволити заяву про розстрочення виконання судового рішення, позивач - відмовити у її задоволенні, з підстав, наведених у поясненні.

Розглянувши заяву та додані до неї документи, дослідивши заяву та заперечення проти заяви, суд встановив наступне.

Заява про розстрочення виконання рішення суду від 07.02.2023 обґрунтована складним фінансовим становищем з підстав впливу воєнних дій на господарську діяльність підприємства, оскільки безмитна торгівля є його єдиним видом діяльності, підприємство втратило частину активів, працівники підприємства відсутні; за ПП «Паво Груп» не обліковуються основні фонди, які б могли бути реалізовані для виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв`язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

Суд відзначає, що у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення, суди повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслив, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки/розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Суд дослідив подані заявником докази його скрутного фінансового становища, у тому числі звіт про фінансові результати підприємства та баланс за 2023 рік та звертає увагу заявника, що нестабільний фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов`язку належного виконання зобов`язань перед стягувачем і не робить неможливим виконання рішення суду. Ризики підприємства є складовою господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для розстрочки виконання судового рішення (вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а). Дана заборгованість виникла ще до введення воєнного стану. Крім того, заявником не подано доказів добровільного виконання рішення, та хоча б часткової сплати боргу після ухваленого судового рішення і до подання даної заяви.

Крім того, суд звертає увагу на ч. 5 ст.331 ГПК України, де визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У прохальній частині заяви підприємство просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 07.02.2023 у справі №914/2964/22 та виконавчий збір на дванадцять календарних місяців рівними частинами по 67'457,00 грн, до 15-го числа кожного місяця, за наведеним графіком.

Враховуючи положення ч.5 ст.331 ГПК України, суд не вбачає законних підстав для розстрочення виконання судового рішення, оскільки відповідно до вказаної норми, розстрочення виконання судового рішення можливе не більш ніж на один рік з дня ухвалення відповідного рішення, а період, на який відповідач просить розстрочити виконання рішення, перевищує встановлений річний строк.

З наведеного вище суд дійшов висновку, що ПП «ПАВО ГРУП» не доведено обставин, передбачених ст. 331 ГПК України, які дозволили б розстрочити виконання рішення суду на один рік.

Також суд відзначає, що нормами чинного ГПК України не передбачено можливості вчинення судом процесуальних дій щодо розстрочки сум виконавчого збору, адже розстрочення є можливим тільки щодо судового рішення.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного підприємства «ПАВО ГРУП» (вх.№1386/24 від 09.04.2024) про розстрочення виконання рішення суду від 07.02.2023 у справі № 914/2964/22 та виконавчого збору відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали складено 25.04.2024.

Суддя Б. Яворський.