Decision № 118413113, 17.04.2024, Solomianskyi District Court of Kyiv City

753/16509/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь моральну шкоду у розмірі 15000 грн, матеріальну шкоду у розмірі 11513,47 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 23 червня 2023 року інспектором УПП в м. Києві складено адміністративний протокол серії ААД №498804 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. 23 червня 2023 року інспектором УПП в м. Києві складено адміністративний протокол серії ДПР18 №117903 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 КУпАП. 23 червня 2023 року інспектором УПП в м. Києві складено адміністративний протокол серії ГП №312917 відносно ОСОБА_1 за ст.185 КУпАП. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року провадження по адміністративним и матеріалами за вчинення адміністративних правопорушень за ч.1 ст.130, ч.1 ст.122-2, ст.185 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.

У зв`язку із погіршенням стану здоров`я по причині нанесення працівниками поліції тілесних ушкоджень, позивач пройшов курс лікування у невролога на суму 5000 грн. Крім того, позивач переніс душевні страждання у зв`язку з протиправною поведінкою працівників поліції, що призвело до завдання моральної шкоди, яку позивач оцінює у 10000 грн.

Під час зупинки транспортного засобу позивача, працівники поліції пошкодили вузли автомобіля, проникли в салон та застосували спецзасоби без жодних причин та законних підстав. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 8013,47 грн та вартість проведення експертизи складає 3500 грн, чим заподіяно матеріальну шкоду на суму 11513,47 грн. Так, щоб довести свою невинуватість та неправомірність дій працівників поліції, позивач звертався за юридичною допомогою до адвоката, при цьому витратив 17000 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року справу передано до Солом`янського районного суду міста Києва за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2023 року визначено головуючого суддю Митрофанову А.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30 листопада 2023 року відкрито спрощене позовне провадження.

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2024 року №98, призначено проведення автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із неможливістю продовжувати розгляд справи суддею Митрофановою А.О. у зв`язку із відрахуванням її зі штату суду, пов`язаного із закінченням строку відрядження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2024 року визначено головуючого суддю Кушнір С.І.

19.02.2024 до суду надійшов відзив представника ДПП, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначає, що складення відносно позивача протоколів про адміністративне правопорушення жодним чином не порушило прав позивача. Дії інспектора не були визнанні протиправними чи незаконними, відтак твердження позивача про протиправність не знайшли свого підтвердження. Позовна заява не містить документів, які підтверджують заподіяння позивачу сильних душевних страждань. Крім того, витрати на правову допомогу не є шкодою чи збитками у розумінні ЦК України.

26.03.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника Державної казначейської служби, у якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що Казначейство жодних прав позивача не порушувало, не виступало у правовідносинах з ним і жодної шкоди не завдало. На сьогоднішній день не існує жодного судового рішення, яким би дії працівників поліції були визнанні незаконними.

Розпорядженням керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року №1129, призначено проведення автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із неможливістю продовжувати розгляд справи суддею Кушнір С.І. у зв`язку з її звільненням у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року №797/0/15-24.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2024 року визначено головуючого суддю Жовноватюк В.С.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2024 року справу прийнято до провадження та продовжено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та їх безпосередньому дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАп, ч.1 ст.122-2 КУпАП, ст.185 КУпАП об`єднано в одне провадження. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАп, ч.1 ст.122-2 КУпАП, ст.185 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 26 липня 2023 року (а.с.21-23).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено: ст.56 Конституції України; ст.ст.1173-1176 ЦК України; Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Враховуючи роз`яснення, викладенні у п.10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до загальних умов цивільно-правової відповідальності необхідною умовою для відшкодування шкоди державою є неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, які повинен довести позивач.

Таким чином, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження.

У даній справі підставою для відшкодування шкоди є закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/1799/16-ц від 10 жовтня 2019 року. Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21),від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21, від 26 січня 2022 року у справі № 607/25039/19, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 522/10241/19 (провадження № 61-18178 св 21).

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Так, відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке у подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Враховуючи постанову від 22 липня 2020 року у справі №303/7352/18, Касаційний цивільний суд Верховного Суду зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність судового рішення, яким встановлено неправомірність дій державного інспектора відділу оперативного реагування № 1 управління протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці Державної фіскальної служби зі складення протоколу про порушення митних правил і вилучення автомобіля. З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна. У постанові від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17, провадження №12-199гс18, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого і держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення або рішення іншого компетентного органу, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, апеляційний суд не врахував, що спірні деліктні правовідносини виникли через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21) зазначено, що у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Так, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

З огляду на викладене, позивачем доведений факт наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків, а тому з урахуванням середньої тривалості провадження у справі про адміністративне правопорушення, вимог розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає на користь позивача моральна шкода в розмірі 1800 грн, яка буде належною та достатньою для її покриття.

Крім того, оскільки чинним КУпАП не передбачено відшкодування витрат на правову допомогу у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, понесені позивачем витрати на правову допомогу можуть бути матеріальною шкодою, яка підлягає відшкодуванню в межах розгляду даної справи.

Однак, за змістом статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 грудня 2023 року по справі №370/463/21 зауважує, що встановивши факт понесення витрат у зв`язку із поданням юридичної допомоги, суд стягує витрати саме за час перебування під слідством і судом.

Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченим статтею 137 ЦПК України, тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК). Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Однак, позивач та/або його представник у рамках даної цивільної справи до позовної заяви або іншого процесуального документу взагалі не долучає жодних доказів понесення витрат на правову допомогу у справі про адміністративне правопорушення №753/11555/23, не долучає договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, відтак у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, відповідно до змісту вказаних норм матеріального права, єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача. За зобов`язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе за одночасної наявності обов`язкових умов, якими є протиправна поведінка або бездіяльність, наявність дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між діяннями та заподіянням такої шкоди, вина.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідним є доведення, що саме протиправна поведінка є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи,- наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом вищезазначеної ст.1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Як роз`яснено у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Хоча цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред`явлено позов, таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2019 року у справі №591/5118/14-ц.

На підтвердження завданої матеріальної шкоди позивач долучив: копію висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №407/06-23 від 03 липня 2023 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту тз складає 8013,47 грн; копію акту виконаних робіт від 03 липня 2023 року на суму 3500,00 грн за проведення експертних оцінок щодо визначення вартості матеріального збитку; копію звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №407/06-23 від 03 липня 2023 року; копію акту огляду транспортного засобі №407/06-23 від 23 червня 2023 року; копію ремонтної калькуляції №407/06-23 від 23 червня 2023 року.

Крім того, з наданої копії акту огляду транспортного засобі №407/06-23 від 23 червня 2023 року вбачається, що пошкоджено «склопідіймач п л» та «вимикач зш дзерк». З наданих позивачем відео вбачається, що працівники поліції при зупинці тз позивача, силоміць опустили склопідіймач транспортного засобу. З мотивувальної частини постанови Дарницького районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року також вбачається, що позивача із застосуванням фізичної сили витягнули з автомобіля.

Відтак, доведеним є факт заподіяння позивачу матеріальної шкоди за відновлювальний ремонт автомобіля у розмірі 8013,47 грн та проведення експертизи у розмірі 3500 грн.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 1800,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду у розмірі 11513,47 грн.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.С. Жовноватюк