Decision № 118358458, 10.04.2024, Shevchenkivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/2046/24

Провадження № 2/761/5189/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в заочному порядку в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 р. ПрАТ «СК «Уніка» звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому просило стягнути 16904,72 грн у відшкодування шкоди та судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 04.05.2023 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 .

14.09.2023 року, о 13:00 год., в м. Києві, по вул.Стеценка, 1А, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, неуважно стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 . При ДТП ТЗ отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2023 р. відповідача визнано винним у вчиненні ДТП.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 16904,72 грн власнику пошкодженого транспортного засобу.

На дату ДТП у відповідача був відсутній поліс ОСЦПВНТЗ на транспортний засіб«ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 .

Вказане стало підставою для звернення до суду.

В судове засідання позивач не з`явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без їх участі, позов підтримують.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзиву або заперечень до суду, одночасно з направленням його учасникам справи, не направив.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 12.02.2024 р. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, 14.09.2023 року, о 13:00 год., в м. Києві, по вул.Стеценка, 1А, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, неуважно стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 . При ДТП ТЗ отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2023 р. у справі №761/34503/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень 00 копійок.

У відповідності з ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

04.05.2023 р. між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір №011062/4615/0000040 добровільного страхування транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 .

14.09.2023 р. ОСОБА_2 , звернулась в ПрАТ «СК «Уніка» з заявою з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО №011062/4615/0000040.

Як вбачається з страхового акту №13172812574, платіжного доручення від 27.09.2023 р., рахунку та ремонтної калькуляції загальна сума страхового відшкодування, яка була перерахована ПрАТ «СК «Уніка» на рахунок ФОП ОСОБА_3 за ремонт автомобіля «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 ., складає 16904,72

Згідно інформації, яка знаходиться у відкритому доступі на сайті МТСБУ, вбачається, що станом на 14.09.2023 р., відповідальність власника транспортного засобу з д.н.з. НОМЕР_2 , не була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Інформація про наявність полісу відсутні також в довідці від НПУ.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Позивач звернувся до суду в порядку ст. 22, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України з метою стягнення з відповідача майнової шкоди, внаслідок ДТП.

За змістом ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Згідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

Ст. 1192 ЦК України передбачає, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством

За умови ч.1 ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Положеннями ч.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно пункту 39.1статті 39 ст. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

У відповідності до підпункту а) п. 41.1. статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія (винуватця дорожньо-транспортної пригоди) на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була, і в матеріалах справи відсутні докази, що сам водій належить до пільгової категорії осіб, визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які звільнені від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Таким чином, за встановлених обставин, виходячи з наведених вище норм закону, відповідач, як особа що завдала шкоду, має її відшкодувати лише за умови, що в МТСБУ не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.

В даному випадку за відсутності договору обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів власника автомобіля «ВАЗ 21063», д.н.з. НОМЕР_2 , з певною страховою компанією згідно з нормами Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому, покладається на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року по справі № 201/17793/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 роз`яснено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

За відсутності доказів звернення позивача до МТСБУ встановити обсяг відповідальності відповідача неможливо.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. В постанові Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №752/19715/14-ц зазначено, що позивач визначає відповідача у справі самостійно. Суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Між тим, Моторне (транспортне) страхове бюро України в якості співвідповідача до участі у справі залучено не було.

Покладення абсолютного обов`язку з відшкодування шкоди в даному випадку на страхувальника, який не уклав відповідний договір страхування, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивачем не використано встановлений чинним законодавством механізм відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, позивач не скористався процесуальною можливістю звернутися до суду з відповідним позовом до МТСБУ з вимогами про стягнення з МТСБУ на його користь суми відшкодування розміру завданих збитків.

Вказане свідчить про те, що дії позивача щодо звернення до суду позовом саме до відповідача є передчасними, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах визначеного порядку відшкодування з МТСБУ на відповідача, суперечить положенням Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь ПрАТ «СК «Уніка» з ОСОБА_1 шкоди.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166,1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 76-92, 95, 133, 141, 211, 223, 258-259, 268, 264-265, 272-273, 352, 354-355, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ПрАТ «СК «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ПрАТ «СК «Уніка», ЄДРПОУ20033533 адреса: м. Київ, вул О. Теліги, 6В, корп.. 4

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст рішення складено 10.04.2024 року