Sentence № 118124151, 04.04.2024, Mezhova District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 181/513/23

Провадження №1-кп/181/10/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. смт Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023046480000001 від 02.01.2023 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іванівка, Межівського району, Дніпропетровської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, працюючої в Іванівській гімназії Межівської селищної ради на посаді вчителя, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення: прокурора - ОСОБА_4 , потерпілої - ОСОБА_5 ,

зі сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 01 січня 2023 року приблизно о 08 год. 30 хв. перебувала в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 разом із господаркою будинку ОСОБА_5 , де між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на ґрунті виниклих неприязних відносин відбувся словесний конфлікт та у ОСОБА_3 у цей час виник протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Після цього ОСОБА_3 01 січня 2023 року приблизно о 08 год. 30 хв., реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , діючи умисно, з силою, за допомогою дерев`яної палиці, яку тримала в руках, нанесла ОСОБА_5 декілька ударів, але не менше п`яти ударів в область обличчя та голови. В цей час ОСОБА_5 затулялась від ударів ОСОБА_3 руками та остання нанесла ще декілька ударів, але не менш як один удар по правій руці ОСОБА_5 , заподіявши останній тілесні ушкодження. Після чого сутичка припинилася та ОСОБА_3 покинула домоволодіння.

Таким чином ОСОБА_3 своїми діями спричинила потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді садна правої половини лобної ділянки, садна правої бровної дуги, садна правої виличної ділянки, двох саден нижнього віка правого ока, садна верхньої губи праворуч, гематоми лобної ділянки ліворуч волосяної частини голови, гематоми лівої виличної ділянки, верхнього віка лівого ока з переходом на ліву половину лобної ділянки, гематоми середньої третини зовнішньої поверхні правого плеча, гематоми середньої третини зовнішньої поверхні правого плеча, які по своєму характеру відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини правої ліктьової кістки з незначним зміщенням уламків, яке по своєму характеру відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Своїми діями ОСОБА_3 спричинила потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я більше 21 доби.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України, тобто спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в пред`явленому їй обвинуваченні визнала повністю, погодилась з кваліфікацією вчиненого нею діяння, надала покази в судовому засіданні, що дійсно вона за вказаних в обвинувальному акті обставинах, нанесла удари дерев`яною палицею в область обличчя, голови та рук потерпілої через гостру неприязнь. У скоєному щиро розкаялася.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені в обвинувальному акті, наполягала на суворій мірі покарання.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, враховуючи повне визнання вини обвинуваченою ОСОБА_3 , думку прокурора, потерпілої, обвинуваченої, яка пояснила, що бажає закінчити судовий розгляд без дослідження доказів, що маються в матеріалах справи, в частині підтвердження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження вказаних доказів.

Суд, користуючись правом, наданим ч.3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої та потерпілої ОСОБА_5 , дослідженням матеріалів, що характеризують особистість обвинуваченої.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України.

З урахуванням викладеного та наданих в суді обвинуваченою та потерпілою показань, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст. 122 КК України, як спричинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченої, її вік і стан здоров`я, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

В ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченою ОСОБА_3 вчинено нетяжке кримінальне правопорушення, вона раніше не судима, пенсіонерка, працює в Іванівській гімназії Межівської селищної ради на посаді вчителя, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Враховуючи всі обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу обвинуваченої, маючи на меті досягнення цілей, визначених ч.2 ст.50 КК України, суд вважає, що для виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів необхідне призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення обвинуваченої від покарання з іспитовим строком, суд звертає увагу на положення, закріплені в ч.1 ст.75 КК України, і зазначає, що тільки комплексне з`ясування підстав застосування цього виду звільнення від відбування покарання може забезпечити обґрунтований висновок суду про можливість виправлення засудженої без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за її поведінкою та виконанням покладених на неї судом обов`язків.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченої, яка відверто визнала свою провину у вчиненому правопорушенні в повному обсязі, висловлює щирий жаль з приводу цього та засуджує свою поведінку, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні, враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженої (ч.2 ст. 50 КК України), що дає суду підстави дійти висновку про можливість її виправлення без реального відбування покарання.

Тільки таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті та принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Підстав для застосування положень статей 69, 69-1 КК України суд не знаходить.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 76 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 :

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1